1. Утворення і розвиток держави у східних слов’ян у IX-X ст.Ст.

Понад 11 ст. тому східні слов’яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам’ятки давньоруської літератури називають Руссю, або Руською землею, вчені-історики – Київською або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвинутіших економічно й політично і найсильніших держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили витривалі, хоробрі й мужні русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова тощо. Такою ж розвиненою була матеріальна та духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величезні храми й ошатні дерев’яні житла, створював могутні фортифікаційні споруди своїх великих і малих міст, десятиліттями будував на тисячі верств захисні вали проти кочових степів, що увійшли до народної пам’яті під поетичним найменням „змійові вали”…На весь світ уславились вироби давньоруських майстрів, наприклад дорогоцінні золоті речі з перегород частими емалями й більш скромні срібні прикраси: браслети, колти, обручки, сережки тощо. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалося славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних пам’яток. Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися гордовиті візантійські імператори й хижі хозарські хакани. А доньки з київської князівської родини ставали королевами – французькою, угорською, норвезькою, датською тощо. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків – спочатку хозар і болгар, далі печенігів, берендеїв, торків, половців. Вона прийняла на себе страшний удар татаро-монгольської кінноти Батия, ціною життя сотень тисяч своїх воїнів та мирних жителів послабила його і тим врятувала Європу від загибелі.

Писемні й речові (археологічні) пам’ятки, що відтворюють історію КР.

1. Літописи: „Повість временних літ”, Київський, Галицько-Волинський, Новгородський, Московський тощо.

2. Писемні пам’ятки давньоруської доби: „Руська правда”, князівські устави церкви, „Закон судний людем” тощо.

3. Берестяні грамоти.

4. Графіті на стінах давніх соборів і археологічних знахідках, пряслах, монетах.

5. Хроніки іноземців (Хроніка Георгія Амартола, мандрівників тощо).

Отже, слово “Русь” виникло не як етнонім, а як політична назва державного об’єднання, яке спочатку об’єднувало лише полян, древлян, дереговичів та чернігівську частину сіверян.

Теорії походження Київської Русі:

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад 8 ст. тому в „Повісті минулих літ”. Трактування цього питання є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Вузькість джерельної бази, суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні методологічні підходи, політична заангажованість та ідеологічні симпатії істориків неодноразово ставали на заваді об’єктивному погляду на процес виникнення Давньоруської держави. Перші спроби знайти вирішення цієї проблеми були здійснені ще середньовічними хроністами, які штучно пов’язували ранню історію Русі з відомими їм народами східної Європи – скіфами, кельтами, сарматами, аланами.

• Довгий час домінуючою була т. з. норманська теорія ( Міллер, Байер, Шлецер), яка визначала вирішальну роль у формуванні давньоруської державності скандинавського фактору. Вчені – норманісти вважали, що держава була принесена на Русь у сер. ІХ ст. внаслідок норманського завоювання