зміст
1. ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ШРИФТІВ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ. 2
Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до ГОСТ 3489.1-71): 3
British Standards Classification of Typefaces 4
Deutsche Industrie Norm 6
2. ВІЧКО ЛІТЕРИ ТА КЕГЛЬ ШРИФТУ. 8
Вічко 8
Кегель 8
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 11
1. Принципи класифікації шрифтів у світі та україні.
Шрифт – це комплект візуально різних, але одноманітно спроектованих знаків всього алфавіту, включаючи букви, цифри, грошові символи та всі інші знаки.
Шрифти характеризуються:
гарнітурою: об`єднанням різних за кеглем та нарисом, але однаковим за характером накреслення шрифтів;
нахилом: прямий (regular), похилий (oblique), курсив (italic);
насиченістю: контурний, світлий (light), ужирений, напівжирний (semibold), жирний (bold), наджирний (black);
шириною: надвузький, вузький (condensed), нормальний (normal), широкий (extended), надширокий;
ілюміновкою: оконтурений, відтінений, штриховий, орнаментований, негативний, кольоровий;
розміром (кеглем) в пунктах (1 пункт = 1/72 дюйма).
Шрифти деяких розмірів мають свої історичні назви: перл - 5 пунктів Дідо, нонпарель (6), міньйон (7), петіт (8), борґес (9), корпус (10), цицеро (12), мітель (14), терція (16), парангон (18), текст (20). Назви виникли задовго до появи сучасних стандартів, тому збіг їхнього розміру зі значенням в пунктах приблизний.
Класифікувати шрифти можна за такими основними критеріями :
Призначення шрифта
текстові – для друку основного тексту;
титульні – для набору обкладинок, титульних сторінок, заголовків;
акцидентні (декоративні) – для надання виразності плакатам і афішам.
Відношення горизонтальних розмірів різних знаків
моноширинні;
пропорційні.
Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до гост 3489.1-71):
1.Група рублених шрифтів. До цієї групи належать шрифти, що не мають засічок. Попри те, що терміни гротеск та рубаний шрифт вживаються для позначення всієї групи некарбованих шрифтів, при жорсткому підході до класифікації вони позначають конкретні підгрупи:
Рублені (іноді — геометричні) шрифти (англ. — Monoweight) і гротески (Gothic). Найвідоміші некарбовані шрифти: Univers, Futura, Gill Sans, Helvetica
2.Група шрифтів з ледь помітними засічками — це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів.
Сімейство накреслень шрифтів, що мають загальні стильові особливості та різні деталі рисунку знаків (в деяких випадках гарнітура складається з одного накреслення). Як назва гарнітури часто використовується ім'я художника, що спроектував її або її прототип. У гарнітурі з декількох накреслень звичайно одне (основне) призначене для набору основного тексту, а інші — для смислових виділень у тексті та набору заголовків.
3. Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів, з засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер.
4.Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями.
5.Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.
6.Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно з закругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.
7.Група додаткових шрифтів, до цієї групи належать такі шрифти, побудова та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних груп.
British Standards Classification of Typefaces
Прийнятий у Великобританії стандарт British Standards Classification of Typefaces (BS 2961:1967), заснований на класифікації Вокса, поділяє шрифти на:
Humanist (гуманістичні) - шрифти з нахиленою перекладиною в букві «е» і нахиленими осями овалів; контраст між основними і з’єднувальними штрихами порівняно невеликий; зарубки заокруглені; зарубки на верхніх виносних елементах скошені. Також такі шрифти називають венеціанськими; вони засновані на мінускулі XV століття, написаному ширококінечним пером.
Garalde (гаральди) - шрифти з нахиленими осями овалів, зазвичай з більшим контрастом, ніж гуманістичні, і з заокругленими зарубками. Перекладина в «е» горизонтальна, зарубки на верхніх виносних елементах скошені. Це шрифти в стилі Гарамона і типографії Альда Мануція, їх також називають старостильовими.
Transitional (перехідні) - шрифти з вертикальними або злегка нахиленими осями овалів; зарубки заокруглені; зарубки на верхніх виносних елементах скошені. На форму цих шрифтів вплинула форма букв, гравірованих на міді. Їх можна вважати перехідною формою від гаральдів до антикв нового стилю, так як в них поєднані ознаки і перших, і других.
Didone - шрифти з сильним контрастом і вертикальними осями овалів; зарубки на верхніх виносних елементах горизонтальні, загалом зарубки часто без заокруглень. Цей тип шрифтів був розроблений Дідо та Бодоні; ще його називають «антиквою нового стилю».
Slab-serif (брускові) - шрифти з масивними прямокутними зарубками, із заокругленнями або без них.
Lineale (гротески) - шрифти без зарубок.
Grotesque (старі гротески) - гротески, прототипи яких відносяться до XIX століття. Для них характерний невеликий контраст, «заквадраченість» округлих знаків, закритість форм і горизонтальні зрізи. У «R» зазвичай вигнута ніжка, а у «G» є шип.
Neo-grotesque (нові гротески) - більш пізні гротески. Вони відрізняються меншим контрастом і більшою регулярністю малюнка. В них трохи відкритіші форми, ніж у старих гротесків, a g часто має 9-подібну форму.
Geometric (геометричні) - гротески, сконструйовані з простих геометричних форм, круглих або прямокутних. Зазвичай неконтрастні, з круглою формою букви «а».
Humanist (гуманістичні) - гротески, засновані скоріш на прописних знаках римського монументального письма і рядкових гуманістичної антикви, ніж на раніших гротесках. Відрізняються деяким контрастом і двочастковою конструкцією «а» та «g».
Glyphic (глиптальні) - шрифти, за формою скоріш висічені в камені, ніж написані.
Script (рукописні) - шрифти, що імітують безперервне письмо.
Graphic - шрифти, характер знаків яких передбачає, що вони були намальовані, а не написані.
Deutsche Industrie Norm
Класифікація шрифтів відповідно до DIN (Deutsche Industrie Norm — німецького індустріального стандарту)
Венеціа́нська анти́ква. Цей тип шрифта відрізняється малоконтрастністю, тобто різниця товщин основних та додаткових штрихів незначна. Крім цього, виділяються загнуті засічки на вертикальних штрихах. В деяких шрифтах цього класу вершини літер «А» та «М» мають двосторонні засічки, що не є характерним для більшості інших шрифтів. Інша особливість венеціанської антикви — рядкова літера «е». У цієї літери середній штрих нахилений, на відміну від інших антиквенних шрифтів, де він завжди горизонтальний. Шрифти цієї групи зберігають виразні ознаки рукописного походження, такі як нахилені ліворуч вісі округлих літер.
Найвідоміші шрифти цього типу: Jenson
Французька антиква. Різниця між французькою та венеційською антиквами невелика. Нахил середнього штриха у «е» почав ставати горизонтальними в італійських шрифтах вже наприкінці XV ст., але довершеності шрифти цього типу сягнули у Франції середині XVI ст. працею Клода Ґарамона. Швидко витіснена антиквами перехідного типу, французька антиква привернула увагу Вільяма Морісона в його роботі зі створення «Золотого шрифту» у другій половині XIX ст.
Головні відмінности французької антикви від венеційської: більший контраст штрихів; горизонтальний середній штрих літер «е»; верхні виносні елементи, довші великих літер; гострі засічки на виносних.
Найвідоміші шрифти цього типу: Garamond, Palatino
Перехідна антиква. Шрифти, які ми тепер відносимо до перехідної антикви, з'явилися наприкінці XVI століття. Для них характерні вибагливіші форми та сильніший контраст штрихів. Зберігаючи певні сліди рукописного походження літер, такі як дещо нахилені вісі овалів, шрифти перехідної антикви мають тонші з'єднувальні штрихи, тонші засічки, майже горизонтальні верхні частини основних штрихів, і загалом справляють дуже гармонійне враження. Виносні елементи зазвичай однакової висоти з літерами маюскулу.
Найвідоміші шрифти перехідної антикви: Times, Baskerville, Caslon.
Класицистична антиква — третя модифікація антикви. Виникає у зв'язку із розповсюдженням і популярністю гравюри на міді в другій половині XVIII століття. Цей шрифт повністю намальований, і зв'язок з рукописною технікою пера зовсім не відчувається. Натиски округлих форм не мають нахилу. Сполучні риски дуже тонкі і складають сильний контраст з основними штрихами. Зарубки у вигляді тонких ліній не мають округлень.
Серед кращих творців друкарських шрифтів типу нової антикви слід в першу чергу відзначити італійця Джамбаттісту Бодоні (1740—1813), що його називали королем друкарів і друкарем королів, а також Фірмена Дідо (1764—1836) — Франція і Юстуса Вальбаума (1768—1839) — Німеччина. У XIX столітті для рекламних цілей створено грубі (жирні) шрифти цього типу з особливо сильним контрастом.
Брусковий шрифт — шрифт c потужними засічками прямокутної форми без заокруглень або з невеликими. Такі шрифти відрізняються невеликим контрастом між товщиною основних та сполучних ліній або повною його відсутністю.
Брускові шрифти з'явилися в Англії на початку XIX століття. Відповідно до форми овалів і засічок, наявністю або відсутністю контрасту і ступенем ширини брускові шрифти діляться на підгрупи:
єгипетські
геометричні
гуманістичні
кларендон.
Шрифти цього типу займають провідне місце за шкалою читабельності й ідеально підходять для набору довгих текстів, бо мають дуже слабкий контраст. Сторінка, набрана таким шрифтом, виглядає значно «темніше» сторінки, набраної звичайною гарнітурою, оскільки штрихи брускового типу щільніше і більш одноманітні за товщиною. Брусковий шрифт часто використовується при наборі дитячих книг.
Шрифти без засічок (гротески, чи рублені). Некарбо́вані шрифти́ (шрифти без зарубок, гротески, чи рубані, англ. Sans Serif). Група шрифтів, що не мають зарубок. Вперше зразок такого шрифту показав Роберт Торн у 1803 році. Термін «гротеск» з'явився після створення Вільямом Кезлоном шрифту з такою назвою близько 1816 року. Друга характерна ознака цих шрифтів є мінімальний контраст рисок, або навіть повна його відсутність. Попри те, що терміни гротеск та рубаний шрифт вживаються для позначення всієї групи некарбованих шрифтів, при жорсткому підході до класифікації вони позначають конкретні підгрупи: Рублені (іноді — геометричні) шрифти (англ. — Monoweight) і гротески (Gothic).
Найвідоміші некарбовані шрифти: Univers, Futura, Gill Sans, Helvetica.
Готи́чні шрифти́ (від іт. gotico — готський). Рукописні шрифти, що виникли у Франції та Німеччині в середині ХІ століття. З появою друку — набірні. У Німеччині вживалися майже до середини ХХ століття. Вирізняються особливим способом написання латинських літер. Існує багато варіантів, проте основні характерні особливості — це незграбна й подовжена форма, широкі штамби, сильна контрастність. Такі якості (видовженість та «ламаність») в часи виникнення забезпечували економію місця при письмі на пергаменті, що тоді був доволі дорогим.