3. Піднесення і розквіт Київської Русі (к.Х-сер. ХІст.)

Завершення формування держави за часів Ярослава Мудрого.

А. Володиир Великий (980 - 1015)

Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання про його спадкоємця на великокняжому столі. І хоча певний час політична ситуація на Русі залишалася стабільною, вже 977р. між синами Святослава – Ярополком, Олегом, Володимиром – розпочалася боротьба за владу. Спочатку виник конфлікт між древлянським князем Олегом та воєводою Ярополка Свинельдом. Приводом для протистояння стало вбивство сина Свинельда Люта, який полював у древлянських лісах і тим порушив права феодальної власності Олега. Глибинною ж основою конфлікту було питання про те, кому володіти Древлянською землею. Першою жертвою братовбивчої війни став Олег. Щоб не повторити трагічної долі брата, Володимир покидає Новгород і тікає за море. Однак від боротьби за владу він не відмовляється: зібравши в Скандинавії сильну нормандську дружину, він уже 980р. оволодіває Києвом. Незабаром, зраджений своїм воєводою Блудом, гине Ярополк і Володимир стає повноправним правителем Русі.

Князювання Володимира стало початком нового етапу в історії КР, етапу піднесення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління державою.

Визначення кордонів Київської Русі:

• 981 – 993рр. – підкорення ятвягів, в’ятичів, хорватів;

• на півночі: до Чудського, ладозького та Онезького озер;

• на півдні: до Дону, Росі, Сули, Південного Бугу;

• на сході: до міжріччя Оки і Волги;

• на заході: до Дністра, Карпат, західного Бушу, Німану, Західної Двіни.

• 800 тис. км.кв. – найбільша держава в Європі.

Зміна зовнішньої політики:

1. Далекі походи замінюються на захист своїх кордонів:

- боротьба з печенігами на півдні (не обмежувався тільки походами, а будував систему воєнно-феодальних замків на південноруському рубежі, створюючи могутні земляні вали і рови, які тягнулися вздовж лівого берега Росі, між нею і Роставицею, і вздовж лівого берега Стугни);

2. Активні дипломатичні контакти з іншими країнами:

• практика династичних шлюбів: сина Святополка одружив з дочкою польського короля Болеслава Хороброго, а син Ярослав став зятем шведського короля Олафа Скотконунга;

• сам Володимир мав офіційних 5 дружин (ці шлюби були спрямовані на поліпшення дипломатичних відносин, адже кожна з дружин мимоволі ставала гарантією, заручницею, а шлюб своєрідною печаткою укладеного ним політичного союзу);

• після хрещення Русі розширюються відносини з Візантією;

• пожвавлюються відносини з Німеччиною ( у 1013р. між КР та Священною Римською імперією було укладено угоду);

• 90-і рр.. ХХ ст. Встановлення офіційних зв’язків КР з Римом;

• це змушувало Візантію ставитися до русичів як до рівних.

Реформи Володимира:

А. Адміністративна реформа:

Входження до КР основних союзів давньоруських земель не означало ліквідації їхнього автономізму. Величезні простори держави, слабкість князівського адміністративного апарату робили владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську владу, Володимир провів адміністративну реформу, суть якої полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися 12 синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. Внаслідок зламу сепаратизму племінної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов територіальний поділ, що є однією з основних ознак сформованої державності.

Б. Військова реформа:

Вона була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. Її суть полягала в ліквідації „племінних” військових об’єднань і злитті військової системи з системою феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав „мужам лучним” земельні володіння в прикордонних районах Русі, зобов’язуючи їх до військової служби. Ця реформа мала кілька важливих наслідків:

• вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів кочівників; сформувати боєздатне віддане військо;

• створити нову, або молодшу, знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству.

В. Релігійна реформа:

- Почалася спробою модернізувати язичництво. Чудово розуміючи, що в централізованій державі в релігійній сфері має панувати монотеїзм, великий князь спочатку намагався протиставити культ верховенства божества перуна цілому пантеону богів підкорених племен. Проте стара язичницька віра не сприяла процесу формування нових суспільних відносин, її державотворчий потенціал був явно недостатнім для такої великої та полі етнічної держави, як КР.

- Саме тому наприкінці 80х рр.. Х ст.. Володимир вирішує запровадити християнство як державну релігію.

Г. Запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем „Уставом земленим”, який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм – „Руська Правда”.