Діалектика і метафізика.

Філософські вчення розрізняються також за своїм методом. Метод – основний підхід до вивчення предмету дослідження. У філософії історично склалися два методи - метафізичний і діалектичний.

Термін “метафізика” вживається як для позначення теоретичної (спекулятивної) філософії, так і для позначення філософського методу, протилежного діалектиці. З позиції метафізики і у природі, і в суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують відокремлено, без взаємного органічного зв’язку, вони не розвиваються. Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони не приводять до виникнення якісного нового – “немає нічого нового під місяцем”. Метафізичний метод мислення – один із основних методів наукового пізнання. Для філософії і природничих наук він був характерним у той період, коли усвідомлення, осмислення фактів і явищ потребувало відповіді на питання “що є що?”, тобто коли здійснювався переважно аналіз фактів. Але абсолютизація цього методу приводить до нагромадження формальних визначень та ігнорування взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ і процесів, що вивчалися. На етапі синтезування знань, розробки філософських і наукових систем метафізичний підхід є недостатнім.

Діалектичний метод на противагу метафізиці визнає універсальний зв’язок усіх явищ природного, соціального і духовного вимірів дійсності та розвиток її. Головні принципи діалектики – всезагального зв’язку і розвитку.

Тема 2. Історичний розвиток світової філософії

Філософія як світоглядне явище з'являється в процесі такого поділу людської діяльності, коли виникає необхідність раціонального освоєння дійсності на найзагальнішому рівні її бачення. Хронологічно цей процес відбувається у різних країнах неодночасно. Свідченням цього є пам'ятки культури, які підтверджують, що філософське знання започаткувало себе в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавілоні, а трохи пізніше в країнах Європи, насамперед Греції і Римі. Власне, філософія як окрема наука виникла саме в античній грецькій культурі. Передумови виникнення філософії були такі:

1) стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза;

2) поява товарно-грошових відносин;

3) виникнення держави;

4) зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень;

5) розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення.

Започатковується філософія з постановки питання про єдність речей, цілісність світу.

Перші уявлення про єдине походження і єдину першооснову всіх речей були пов'язані з використанням води в зрошувальному землеробстві. Виникли вони в Єгипті в III—II тисячоліттях до н.е. Це ж спостерігається і в стародавній Вавілонії. Вавілоняни, як і єгиптяни, вважали, що всі речі походять із води, що вода лежить в основі всього сущого. Діяльність людей на той час досягла такого розвитку, що вони піднялися до усвідомлення єдності всіх речей, до розуміння того, що все живе, все, що рухається, що виникає і зникає, має єдину основу.

На такому ж приблизно рівні суспільної практики виникли і перші наївно-стихійні уявлення у стародавніх Індії, Китаї, Греції, Римі.