- •Тема 1.Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •Історичні типи світогляду
- •Філософія як форма суспільної свідомості (самостійне вивчення) Функції філософії.
- •Основне питання філософії
- •Діалектика і метафізика.
- •Тема 2. Історичний розвиток світової філософії
- •Філософія Стародавньої Індії
- •Філософія Стародавнього Китаю
- •Тема 3. Антична філософія
- •Основні риси філософії античності
- •Тема 4. Середньовічна філософія та філософія епохи Відродження
- •Основні риси середньовічної філософії
- •Філософія епохи Відродження
- •Основні риси філософії епохи Відродження
- •Тема 5. Філософія нового часу (XVII — XVIII ст.)
- •Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- •Французький матеріалізм XVIII ст.
- •Основні риси філософії Нового часу і Просвітництва
- •Тема 6. Німецька класична філософія
- •Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •Об'єктивний ідеалізм г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л. Фейєрбаха
- •Суб'єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й. Фіхте
- •«Філософія тотожності» законів природи і мислення ф. Шеллінга
- •Основні риси німецької класичної філософії
- •Основні риси марксистської філософії
- •Тема 7. Філософія Росії
- •Тема 8. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення
- •Позитивізм і неопозитивізм
- •Філософія життя
- •Філософська антропологія
- •Герменевтика
- •Структуралізм
- •Екзистенціалізм
- •Неотомізм
- •Ірраціоналізм
- •Фрейдизм та неофрейдизм
- •Основні риси західної некласичної філософії
- •Тема 9. Українська філософська думка
- •Тема 10. Онтологія Філософський зміст категорії буття
- •Єдність матерії, руху, простору, часу
- •Структура свідомості, її основні рівні
- •Тема 11. Діалектика та п альтернативи
- •Поняття закону
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •Закон єдності та боротьби протилежностей
- •Закон заперечення заперечення
- •Принципи діалектики
- •Категорії діалектики
- •Альтернативи діалектики
- •Тема 12. Гносеологія Проблема пізнання у філософії
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні
- •Тема 13: філософський аналіз суспільства
- •Питання до іспиту з філософії
Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні
Пізнання людиною світу починається з чуттєвого контакту зі світом, із "живого споглядання". Під "живим спогляданням" розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприйняття, уявлення.
Відчуття — це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуття людини. Відчуття - це ті канали, які зв'язують суб'єкт із зовнішнім світом. Більш складною формою відображення є сприйняття.
Сприйняття — це чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії їх на органи чуття людини. Сприйняття — це цілісний, багатоаспектний чуттєвий образ дійсності, який виникає на основі відчуттів, але не є їхньою механічною сумою.
Уявлення — це чуттєвий образ, форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за відбитими в пам'яті слідами предметів, що раніше сприймалися суб'єктом. ..Уявлення — це чуттєвий образ предмета, який уже не діє на органи чуття людини; це узагальнений образ дійсності. Уявлення поділяються на образи пам'яті та образи уяви. За допомогою образів уяви твориться картина майбутнього.
Чуттєве відображення лише в тому випадку приймає статус знання, коли воно функціонує в органічній єдності з діяльністю мислення, підпорядковане його категоріальному апарату.
Вищою сферою в порівнянні з чуттєвим відображенням, якісно новим рівнем відображення дійсності є раціональне пізнання, діяльність мислення.
Мислення — це процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як. поняття судження, умовиводи, категорії.
Поняття — це форма раціонального пізнання, в якій відображається сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення.
Судження — це така логічна форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно об'єкта пізнання. В судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення По суті справи, зв'язок між поняттями виражається судженнях, а самі поняття є наслідком діяльності мислення у формі суджень, системи їх.
Умовивід — це такий логічний процес, у ході якого із кількох суджень на основі закономірних, суттєвих, необхідних зв'язків виводиться нове судження, яке своїм змістом має нове знання про дійсність.
Важлива роль у функціонуванні і розвитку раціонального пізнання, мислення, свідомості взагалі належить категоріям. Категорії, як уже зазначалося, — це універсальні форми мислення і свідомості, які відображають загальні властивості, взаємозв'язки, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ та процесів. Категорії є формами мислення, які функціонують як специфічні знаряддя, засоби пізнання, за допомогою яких не лише осягаються загальне та необхідне в об'єктах, а й здійснюється синтез змісту пізнання в логічні форми. Специфіка категорій як універсальних форм мислення і пізнання, на відміну від понять конкретних наук, полягає в тому, що вони є універсальними знаряддями і засобами пізнання, відіграють загальнометодологічну та світоглядну роль. Без категорій не може функціонувати ні раціональне пізнання, ні свідомість взагалі, ні мислення.
Раціональне і чуттєве — це діалектичне взаємозв'язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності.
Інтуїція — це здатність безпосереднього осягнення істини, така форма пізнання, коли за неусвідомленими в даний момент часу ознаками і, не усвідомлюючи шляху руху власної думки, суб'єкт одержує нове о6'єктивно істинне знання про дійсність. Інтуїція — це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об'єднуються в єдину систему. Основні характеристики інтуїції при дослідженні: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання.
Інтуїцію треба розглядати в єдності з логічними засобами та формами пізнання. В найскладніше логічне доведення завжди вплетена інтуїція, яка виступає елементом, що об'єднує весь ланцюг доведення в цілісність, є необхідним елементом осмислення і розуміння.