172 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

2. — пряме страхування, опосередковане участю страхового посередника;

3. — перестрахування;

4. — співстрахування.

Розвинений страховий ринок включає, як правило, наступні категорії продавців страхових послуг:

• страховиків, що безпосередньо укладають договори страхування;

• страховиків, що займаються перестрахуванням;

• посередників між страховиками і страхувальниками;

• різні об'єднання страховиків, які створюються з конкрет­ною метою.

Кожна категорія продавців страхових послуг може бути представлена різними формами власності: державною, приват­ною, колективною.

Основними учасниками процесу страхування є страхуваль­ник та страховик.

Страхувальник — юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала зі страховиком договір страхування. Страхувальник зобов'язаний сплатити страховику страхову премію, а при нас­танні передбаченої події (страхового випадку) має право вима­гати від страховика здіснення страхової виплати.

Страхувальник має право при укладанні договору страху­вання призначати фізичних або юридичних осіб для одержання страхових виплат за договором, а також заміняти їх на свій розсуд до настання страхового випадку. В інших випадках заміни стра­хувальника, його права й обов'язки переходять до нового влас­ника за згодою страховика (якщо законом або договором не пе­редбачено інше).

Страховик — юридична особа будь-якої організаційно-пра­вової форми, створена з метою здійснення страхової діяльності і яка має відповідну ліцензію. Страховиком є суб'єкт господарю­вання, який здійснює страхування і займається формуванням і використанням страхового фонду. Предметом безпосередньої діяльності страховиків не може бути виробнича, торгово-посе­редницька і банківська діяльність.

Тема 5. Ринок фінансових послуг

173

Страховик як спеціалізована фінансова організація пови­нен пройти визначену процедуру державного ліцензування. По-перше, він повинен зареєструватися в органах місцевої виконав­чої влади як комерційна організація, мати фірмове наймену­вання, рахунок у банку, юридичну адресу і т.ін. По-друге, для того, щоб займатися безпосередньо страхуванням, страховик пови­нен одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) в органі з нагляду за страховою діяльністю. При ліцензуванні страховика оці­нюються його можливості займатися визначеними видами стра­хування з урахуванням наявності в нього необхідного капіталу, відповідності його ресурсів можливим страховим зобов'язанням перед клієнтами.

Просуванням страхових послуг від страховика до страху­вальників займаються страхові посередники. Посередниками на страховому ринку виступають страхові агенти і брокери (бро­керські фірми).

Страховий агент — юридична або дієздатна фізична особа, що діє від імені страховика й за його дорученням відповідно до наданих повноважень. Страховий агент виступає довіреною осо­бою страхової компанії й виконує доручені йому дії від імені та за рахунок страховика.

Основні функції страхового агента — підготовча робота та укладання договору страхування від імені страховика. Оскільки страховий агент діє за рахунок і в інтересах страхової компанії, він зобов'язаний виконувати доручення у суворій відповідності до її вказівок. Залежно від того, яким правовим статусом володіє страховий агент, страхова компанія наділяє його чітко визна­ченим колом повноважень.

На підставі договору, який укладається між агентом і стра­ховою компанією, агентові видається доручення, у якому вка­зуються його повноваження. За результатами своєї діяльності страховий агент отримує комісійну винагороду у відсотках від розміру страхової премії (рідше страхової суми), що сплачена страхувальником при укладанні договору страхування. Страховий агент може представляти одну або кілька страхових компаній і за умовами договору з цими компаніями діяти тільки від їхнього імені.