Тема 2. Грошовий ринок

57

З юридичного погляду зарахування векселя являє собою пере­дачу (індосамент) векселя банку. Пред'явник стає боржником по даному векселю, а банк — кредитором (векселедержателем), який отримує платіж. При цьому банк при необхідності може рефінансувати цей вексель в Центральному банку.

Обов'язковою умовою здійснення дисконту векселя є висока його ліквідність.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичним видом вексельного кредиту є позики, що ви­даються під заставу векселів. Банки можуть відкривати клієнтам за їхньою заявою спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів. Векселі приймаються (депонуються) при цьому не на їхню повну вартість, а на 60-90 відсотків номінальної суми, залежно від роз­міру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним век­селів. Позики під заставу векселів можуть бути строковими або онкольними. Строкові позики під заставу передбачають обов'­язковий викуп векселя в банку згідно з терміном, який вста­новлено в момент укладення договору між банком-кредитором та клієнтом-позичальником.

Онкольний кредит — короткостроковий кредит, який погашається за першою вимогою. Він видається під забезпечен­ня комерційними, казначейськими та іншими векселями. Як забезпечення також можуть виступати інші цінні папери або товари. Погашення цього кредиту позичальником здійснюється з обов'язковим попередженням за 2-7 днів. Онкольний кредит вважається найбільш ліквідною статтею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі порівняно з іншими видами позик.

Таким чином, між дисконтним кредитом та кредитом під заставу векселів є ряд відмінностей. Право власності на вексель при здійсненні операцій обліку переходить до банку; при наданні кредиту під заставу векселя — він відіграє роль забезпечення повернення позики. Також слід мати на увазі, що при заставі векселя, клієнт отримує лише 60-90% від суми векселя. Обмін векселів передбачає видачу позики на повну суму векселя за мінусом облікової ставки (дисконту).

58 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Обліковий ринок та його інститути допомагають господарю­ючим суб'єктам здійснювати фінансування на основі коротко­строкового залучення капіталу — вексельних кредитів. Причому, більшим попитом користуються векселі підприємств, які випус­кають ліквідну та конкурентоспроможну продукцію.

2.3. Міжбанківський ринок. Операції на міжбанківському ринку

Міжбанківський ринок — частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси банківських установ залучаються і розміщуються ними між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить передавальним механізмом впливу державних органів надіяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної сфери і безпосередньо на економіку в цілому.

В Україні суб'єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при пере­розподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспон­дентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Ці кошти ви­користовуються для виконання платіжних зобов'язань перед клієнтами, оплату за різними договорами тощо.

Найбільш поширені терміни депозитів — один, три і шість місяців, граничні — від одного дня до двох років. Засоби міжбан­ківського ринку використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а йдля середньо- і довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог Центральних банків. Відсоткові ставки враховують власні витрати