- •Житлово-комунальний технікум
- •Тема 1. Основи теорії держави і права Питання до розгляду:
- •Література:
- •1.1. Держава: поняття, виникнення, ознаки
- •1.2. Характеристика форм держави
- •1.3. Основні напрямки діяльності (функції) держави
- •1.4. Поняття й ознаки права
- •1.5. Правові відносини
- •1.6. Поняття правопорушення та його елементи
- •Питання для закріплення теми:
- •Тема 2. Конституційне право Питання до розгляду:
- •Література:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •Основи правознавства: Навчальний посібник. / Під ред. С.В. Ківалова, м.Ф. Орзика. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 336 с.
- •2.1. Основи конституційного ладу в Україні
- •2.2. Конституційний статус людини і громадянина України
- •2.3. Загальна характеристика систем и органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
- •Питання для закріплення теми:
- •Тема 3. Адміністративне право Питання до розгляду:
- •Література:
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •3.1. Загальна характеристика адміністративного права України.
- •3.2 Суб’єкти, об’єкти та зміст адміністративних правовідносин.
- •3.3. Державна служба: поняття і принципи організації.
- •3.4. Адміністративний процес і його стадії
- •3.5.Адміністративні стягнення: поняття та види
- •Питання для закріплення теми:
- •4. Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •4.2. Бюджет і бюджетна система
- •4.3. Загальна характеристика податкової системи і її правове регулювання
- •Питання для закріплення теми:
- •5. Банківське право Питання до розгляду:
- •Література:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •5.1. Сфера застосування банківського права
- •5.2 Правове регулювання валютних операцій банків
- •Питання для закріплення теми:
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •6.2. Зобов’язальне право
- •6.3. Спадкування за законом і за заповітом
- •Питання для закріплення теми:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •3. Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •7.2 Трудовий договір: поняття та зміст.
- •7.3. Трудовий розпорядок і організація заробітної плати
- •7.4. Трудові суперечки
- •Питання для закріплення теми:
- •8. Кримінальне право Питання до розгляду:
- •Література:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •8.1. Законодавство України про кримінальну відповідальність
- •8.2. Злочин: поняття й ознаки
- •8.3. Кримінальне покарання і його види
- •Питання для закріплення теми:
- •9. Судові і правоохоронні органи україни Питання до розгляду:
- •Література:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •9.1. Судоустрій і принципи здійснення правосуддя в Україні
- •9.2. Основні задачі і функції прокуратури
- •9.3 Правоохоронні органи в Україні і їхньої задачі
- •9.4. Адвокатура в Україні: основні задачі і функції
- •9.5. Нотаріат в Україні
- •Питання для закріплення теми:
- •10. Вирішення господарських спорів Питання до розгляду:
- •Література:
- •Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.
- •10.1. Система господарських судів України
- •10.2. Досудове врегулювання господарських суперечок
- •10.3. Порядок розгляду справ господарськими судами
- •10.4. Розгляд справ про визнання боржника банкрутом
- •Питання для закріплення теми:
1.5. Правові відносини
Правові відносини – це стосунки, які виникають на основі норм права, учасники яких мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, гарантовані державою. Основними ознаками правовідносин є:
-
Виникають на основі норм права;
-
характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки;
-
Суб'єктом правовідносини є конкретна людина чи організація;
-
Зв'язок між суб’єктами охороняється державою від порушень.
Суб'єктом правовідносин може бути будь-який правоздатний суб'єкт суспільства, який має юридичні права та обов'язки, тобто фізична та юридична особи. Люди (фізичні особи) – громадяни конкретної держави, іноземці (громадяни інших держав, у тому числі, громадяни двох держав) і особи без громадянства. Юридичні особи – державні (державні органи, установи, організації) і громадські (об'єднання громадян, колективні і приватні підприємства, установи й організації);
Для придбання статусу суб'єкта правовідносин необхідна наявність правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Правоздатність – це передбачена нормами права здатність конкретної особи мати юридичні права та обов'язки. Правоздатність фізичної особи виникає в момент народження людини і припиняється з його смертю.
Дієздатність – це здатність суб'єкта правових відносин своїми діями самостійно здійснювати свої юридичні права і створювати для себе юридичні обов'язки.
Деліктоздатність – це здатність особи відповідати за свої вчинки і, насамперед, за правопорушення.
Підставою для виникнення, зміни чи припинення правових відносин є юридичний факт. Юридичний факт – це обставини, з настанням яких виникають, змінюються чи припиняються правові відносини. Юридичні факти поділяються на події (обставини, що виникають незалежно від волі людей) та дії (обставини, що залежать від волі людей), які можуть бути правомірними і неправомірними.
1.6. Поняття правопорушення та його елементи
Правопорушення – це протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння або бездіяльність деліктоздатного суб'єкту, що спричиняє шкідливі наслідки.
Правопорушення має наступний склад:
1. Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична або юридична особа, яка скоїла правопорушення.
2. Об'єкт правопорушення – суспільні відносини та визначені блага, що охороняються нормами права і на які посягає правопорушення.
3. Об'єктивна сторона – суспільно небезпечне протиправне діяння, що заподіює шкоду або створює небезпеку об'єкту. Це є точний час, місце, способи, обставини здійснення правопорушення.
4. Суб'єктивна сторона – внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана з здійсненням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета правопорушення.
Провина може бути двох видів: намір і необережність. Якщо суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання негативних наслідків, то це – прямий намір. Якщо суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдужний до можливості їхнього настання, то це є непрямим наміром.
Необережність виявляється в протиправній самовпевненості і протиправній недбалості. Протиправна самовпевненість складається в усвідомленні суб'єктом діяння його протиправного характеру, передбаченні можливості настання негативних наслідків і наявності легковажності, що ці наслідки не виникнуть. Протиправна недбалість виникає за умови, якщо суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає настання його негативних наслідків, хоча в силу свого положення і розвитку зобов'язаний (повинний) їх передбачати.
Мотив – це внутрішні процеси, що існують у свідомості певної особи і спонукають його скоїти правопорушення.
Мета – це уява особи, яка скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого воно прагне.
Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника і визначає результат, якого він хоче досягти.
Правопорушення за ступенем соціальної чи особистої шкоди поділяються на проступки (шкідливі правопорушення) і злочини (небезпечні правопорушення).
Проступки бувають: конституційні – наносять шкоду основам конституційного ладу, конституційним правам громадян та діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
дисциплінарні – посягають на дисципліну праці , військову , державну, навчальну та інші види дисципліни.
цивільно-правові – це порушення регульоване нормами цивільного права тобто майнових і немайнових особистих відносин.
адміністративні – посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи осіб.
Злочин – це протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння або бездіяльність, скоєне суб'єктом злочину.
Юридична відповідальність – це закріплений в законах та забезпечений державою обов'язок правопорушника зазнавати примусового позбавлення певних належних йому благ. Метою юридичної відповідальності є охорона від протиправних посягань соціальних цінностей, покарання правопорушника, вплив на його свідомість, спрямований на профілактику можливих правопорушень.
Настання юридичної відповідальності передбачається при умовах:
-
при наявності фізичного, винного, забороненого діяння;
-
при наявності особистих дій правопорушника.
Наявність різних видів правопорушень передбачає і різні види юридичної відповідальності. На цій підставі виділяють: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, трудову (дисциплінарну і матеріальну) відповідальності.
Кримінальна відповідальність полягає в застосуванні засобів кримінального покарання до фізичних осіб, винним у здійсненні злочину.
Під адміністративною відповідальністю розуміють застосування до порушників встановленого порядку державного управління адміністративних стягнень, що тягнуть для таких осіб обтяжуючі наслідки морального чи майнового характеру.
Цивільно-правова відповідальність являє собою відповідальність фізичних чи юридичних осіб за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірного майнового збитку, а також за порушення особистих майнових прав. Необхідно враховувати, що цивільно-правова відповідальність має як майновий, так і компенсаційний (правопоновлювальний) характер. Трудове право України передбачає як дисциплінарну, так і матеріальну відповідальність працівників.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачає до порушників трудової дисципліни застосування наступних стягнень: догани і звільнення з роботи. Однак спеціальними статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені й інші види дисциплінарних стягнень.
Матеріальна відповідальність розглядається як юридична відповідальність працівника за матеріальний збиток, заподіяний підприємству, у результаті порушення ним покладених на нього трудових обов'язків.