Тема 8.Судова влада та конституційна юстиція.

1. Судова влада.

2. Конституційна юстиція.

3. Адміністративна юстиція.

1. Сдова влада є однією із трьох гілок єдиної державної влади. Вона характеризується ознаками,які відрізняють її від двох інших гілок влади.

Перша ознака-судова влада не створює нормативно-правових актів,а застосовує право створене законодавчою та виконавчою гілками влади.

Друга ознака-застосовує право у суворо визначеній законом процесуальній формі.

Третя-судову владу можуть здійснювати не всі громадяни(як законодавчу і виконавчу при роботі у відповідних ганах),а лише спеціально підготовлені особи,які мають вищу юридичну освіту—судді.

—якщо законодавчу і виконавчу влади уповноважені громадяни здійснюють тимчасово,протягом обмеженого терміну повноважень,то судді,як правило,здійснюють свої повноваження довічно.

—судова влада носить вторинний характер,вона забезпечує нормальне функціонування законодавчої і виконавчої гілок влади,забезпечує виконання їх рішень і порядок у суспільстві.

Судова влада здійснюється спеціалізованими державни органами—судами.

Суд-це спеціалізованої уповноважений орган,який і визначеному порядку з ініціативи заявника(позивача) розглядає та вирішує на основі права і від імені держави кримінальні,цивільні адміністративні та інші прави,а також розглядає справи про конституційність та законність актів і діянь органів державної влади.

В своїй сукупності всі суди тої чи іншої держави утворюють свою судову систему. Розрізняють судові системи з внутрішньою та зовнішньою спеціалізацією.

Система із внутрішньою спеціалізацією(США,Угорщина) один судовий орган розглядає спори які виникають у всіх галузях права,тобто всередині кожного суду виділяються окремі колегії або одноособові судді,які спеціалізується на певних категоріях справ. В даному випадку предметом судового розгляду може стати також питання про відповідність конституції того чи іншого акту або дії при цьому можливі два варіанти:

1-й: Дане питання може бути вирішене в суді будь-якого рівня судової системи країни(США,Японія);

2-й: дане питання може бути винесено на розгляд Верховних Судів(Австралія,Канада)

В системах із зовнішньою спеціалізацією формуються декілька самостійних підсистем,наприклад,суди загальної юрисдикції(цивільні та кримінальні справи),суди констуційної,адміністративної,військової,соціальної,трудової,податкової,фінансової юрисдикції(Німеччина,Франція). Господарські суди(Росія,Україна).

Крім загальних судів у зарубжних країнах існують так звані квазісудові органи чи альтернативні слжуби. До першої групи таких органів відносять суди аксакалів чи третейські суди у Киргизії,третейські суди в Росії,суди медіаторів у Франції,консіліаторів у Італії,народні суди в Індії,а також суди поновлення правосуддя в Канаді,Нідерландах та інші.

До другої групи таких судів відносять церковні суди(вирішують внутрішньоконфесійні спори і мають поширення у більшості країн світу) та релігійні суди(існують у Ізраїлі,Польщі і розглядають справи як представників духовенства так і простих громадян але в чітко визначених законом випадках).

Третю групу складають суди звичаєвого права(в Пн Африці,Океанії,Казахстані,Киргизії).

Особливу групу квазісудових органів складають так звані шаріадчькі суди що діють в країнах які визнають в якості державної релігії іслам(Алжир,Єгипет,Ліван,Лівія,Йорданія,Ірак,Марокко,Сірія та ін.)

2. Конституційна юстиція—це діяльність державних органів по нагляду за дотриманням в країні конституції і відповідністю їй інших нормативно-правових актів. Можна виділити три основні системи конституційної юстиції:

1-американська,де немає сціалізованих конституційних судів,а тлумачити конституцію та вирішувати інші конституційно-правові питання мають право всі суди на чолі з Верховним судом країни.

2-австрійсько-німецька модель—це модель в якій питання конституційної юстиції входять до компетенції спеціалізованого органу-конституційного суду. Дана модель є найбільш розповсюдженою(в тому числі спринята країнами СНД) і є найбільш оптимальною для континентальної правової системи.

3-франзузька система—це система в якій питання конституційно-правового характеру вирішуються не судами загальної юрисдикції,не конституційними судами,а квазісудовими державними оргнами(Конституційна рада у Франції). Відміннсть даної системи полягає в тому,що питання конституційної юстиції вирішують не обов'язково судді і без жорсткої юридичної процедури.

Конституційний контроль,який здійснюється органами конституційної юстиції може бути конкретним і абстрактним,попереднім і наступним.

Конкретний конституційний контроль має місце коли необхідно вирішити конкретно визначений випадок.

Абстрактний контроль відбувається систематично і для його здійснення непотрібно конкретної підстави.

Попередній контроль здійснюється до прийняття нормативно-правового акту,а наступний—після.

Існують два види рішень органів конституційної юстиції:

-ті що носять рекомендаційний характер,тобто ті що приймають рішення про неконституційність актів і спрямовуються відповідному державному органу,а остаточне рішення про скасування акту приймає орган який видав цей акт(зустрічається дуже рідко)

-рішення які носять обов'язковий характер,тобто визнання акту неконституційним автоматично тягне за собою припинення його дії.

Рішення органів конституційної юстиції є остаточними і оскарженню не підлягають.

Основними напрямками діяльності конституційних судів та інших органів конституційної юстиції є:

1- визнання неконституційними нормативно-правових актів;

2- тлумачення норма конституції;

3- розгляд скарг про порушення прав і свобод людини;

4- розгляд сприяв пов'язаних із проведенням виборів;

5- вирішення спорів та її суб'єктів;

6- вирішення спорів між державними органами;

7- розгляд питання про обвинувачення президента визначеного в порядку імпічменту.

3. Адміністративна юстиція вирішує суперечки між громадянами з одного боку і державними органами з іншого, а також між самими державними органами. Даний інститут судової влади був відсутній у Радянському Союзі багатьох соціалістичних країнах і на сьогоднішній день його немає в більшості пострадянських країнах. Хоча в деяких країнах адміністративні суди існують поряд із судами загальної юрисдикції і відіграють важливу роль у судовій системі держав.

По-суті історичне становлення адміністративної юстиції залежало від розв'язання питання про те кому має належати право контролю над діями адміністрації, самій адміністрації чи судовій владі. В залежності від вирішення даного питання виділяють три основні моделі адміністративної юстиції:

1) французька модель- настановлення адміністративної юстиції у Франції в період великої буржуазної революції вплинуло переконання законодавця про те, що суди представляють лише інтереси артстократії (короля). Результатом цього стало чітке проведення принципів незалежності адміністрації від суду й централізації адміністративної влади. Основними недоліками такої побудови адміністративної юстиції є:

-1- повна неприступність для оскарження дій органів адміністрації або різке звуження такої можливості внаслідок підпорядкованості органів адміністративної юстиції самій адміністрації.

-2- таке становище коли адміністрація виступає суддею в справі і вона є зацікавленою стороною суперечить головному правовому принципу рівності сторін перед законом.

-3- насьогоднішній день для системи органів адміністративної юстиції у Франції характерним є те, що вона вбудована у вертикаль виконавчої влади і не відноситься офіційно до судової гілки влади. Так, центральним і керувати органом адміністративної юстиції у Франції є державна влада. Нижче стоящими органами є, так звані,адміністративні суди загального права. А найнижчою ланкою виступають спеціалізовані судові установи адміністративної юстиції на місцях.

Сама державна влада складається із 5 секцій,4 з яких здійснюють контроль за сферою управління,а п'ята—судова(була утворена в результаті реформування адміністративної юстиції в 50-х рр ХХ ст.

Члени державної ради не вважаються судовимичиновниками, а є державними службовцями. Крім того принципи проведення адміністративного процесу відрізняються від основоположних принципів здійснення правосуддя в судах загальної юрисдикції. Так, розгляд справ відбувається без урахування принципів гласності й усності процесу. Основою ухвалення рішення є різного роду документи, які вимагає суддя на підставі яких готується висновок по справі (тільки французька модель).

2) німецька модель-характеризується відокремленням адміністративної юстиції від виконавчої гілки влади і створенням окремого інституту адміністративних судів у судовій системі тієї чи іншої держави. Наприклад, система адміністративних судів в Німеччині включає три інстанції:

1: місцевий адміністартивний суд;

2: апеляційною вищі адміністравні суди земель;

3: касаціною, федеральний адміністративний суд;

Адміністративним судам підвідомчі всі спори публічно-правового характеру, зокрема справи про скарги громадян на рішення й дії державних органів та їх посадових осіб, спори між територіального одиницями, споори про права держслужбовців.

Закон закріплює право адміністративних судів скасовувати рішення державних органів,їх посадових осіб та право приписати або ухвалити те чи інше рішення. Адміністративні суди також встановлюють юридичні факти.

Адміністративні суди всіх інстанцій діють колегіально. Так адміністративні суди першої та апеляційної інстанції розглядають справи в складі трьох професійних суддів та двох засідателів, котрих обирають терміном на 4 роки. Федеральний адміністративний суд засідає в складі 5-ти суддів.

Що стосується адміністративного процесу то йому притаманні основні принципи судового розгляду справ, такі як:гласність, об'єктивність, усність, змагальність та ін. Крім того, в ньому існує досудове врегулювання спору шляхом звернення із скаргою од вищестоящого адміністративного органу стосовно органу рішення, дія чи бездіяльність якого, оскаржується.

3) англійська модель-характеризується тим, що в країні не створюється спеціальний який би розглядав дану категорію справ, а їх розглядають в загальному порядку суди загальної юрисдикції. Характерною рисою даної моделі ж можливість створення, так званих,квазісудових органів адміністративної юстиції, які характеризується:

1- наявністю детально процесуального розгляду справ, а також самостійність і незалежність осіб, які їх розглядають(фактично ці особи мають статус адміністративного судді).

2- підвищенням престижу квазісудових органів адміністративної юстиції шляхом надання їм статусу галузевих судів. Наприклад,управління податкових апеляційного США було перетворено на податковий суд США.

3- можливістю оскарження рішень квазісудових установ у вищих судових інстанціях адміністративної юстиції. Наприклад, у Федеральному суді є Верховному суді США, що по суті означає інстанційність розгляду адміністративно-правових спорів.