- •1.Принципи побудови сучасних виробництв реа.
- •6. Планування цехів та дільниць підприємств радіотехнічного виробництва.
- •7. Класифікація типу виробництва. Основні види документів виробничих підрозділів.
- •9. Нормативно-технологічна документація цеху в залежності від етапу розробки реа.
- •10. Технологічність приладів та апаратів. Методи розрахунку. Критерії технологічності.
- •11. Шляхи підвищення технологічності в залежності від етапу розробки і освоєння виробництва.
- •12. Технічне нормування трудомісткості технологічних процесів. Точність нормування.
- •13. Методика визначення затрат робочого часу та шляхи зменшення собівартості продукції.
- •Штучний час на виріб визначається як сума часів на всіх операціях
- •14. Методи забезпечення оптимальних розмірів партії виробів реа в серійному та масовому виробництві.
- •15. Класифікація способів обробки металів та особливості цехів для виготовлення заготовок.
- •16. Виробничий процес виготовлення деталей та заготовок методом лиття. Оснастка, обладнання.
- •17. Виробничий процес механічної обробки фрезеруванням. Інструмент, обладнання.
- •18. Виробничий процес обробки виробів на токарних верстатах. Інструмент. Обладнання.
- •19. Методи виявлення виробничих похибок та шляхи підвищення точності механічної механічної обробки деталей
- •20. Методи розрахунку припусків заготовок для механічної обробки деталей.
- •21. Методика розрахунку розмірних ланцюгів при зміні технологічної бази на основі повної та неповної взаємозамінності
- •22. Вибір технологічного устаткування, інструменту та оснастки для виготовлення деталей штампуванням
- •23. Методи розрахунку технологічних допусків при багатоопераційному процесі виготовлення реа.
- •24. Виробничий процес виготовлення заготовок і деталей методом холодної штамповки.
- •25. Методи раціонального розкрою листових матеріалів для холодної штамповки.
- •26. Особливості групових операцій холодної штамповки в залежності від типу виробництва.
- •27. Методи розрахунку розмірів заготовок для одержання деталей гнуттям.
- •28. Методи розрахунку розмірів заготовок для одержання деталей витяжкою.
- •29. Особливості одержання деталей шляхом ударного видавлювання металу. Обладнання, інструмент.
- •30. Особливості виробничих процесів для термічної обробки деталей реа із кольорових сплавів.
- •31. Особливості виробничих процесів для термічної обробки деталей рема із легованих та нелегованих сталей.
- •32. Організаційні основи виготовлення заготовок та деталей із термопластичних матеріалів. Основні характеристики обладнання.
- •33.Особливості підготовки виробництва і проектування технологічної оснастки для виготовлення деталей із термопластичних матеріалів.
- •34. Організаційні основи виготовлення деталей із термореактивних матеріалів. Основні характеристики.
- •38. Особливості виробничих процесів виготовлення друкованих плат. Недоліки та переваги методів виготовлення.
- •40.Особливості виробничих процесів складання реа.
- •41.Особливості виробничих процесів одержання нероз’ємних з’єднань: зварюванням, паянням.
- •42. Технологічне обладнання для проведення нероз’ємних з’єднань методами зварювання і пайки
- •43. Організація контролю та випробування якості зварювання та пайки.
- •44. Планування дільниць для групових методів одержання нероз’ємних з’єднань при складанні реа
- •45 Особливості виробничих процесів проведення нероз’ємного термокомпресійного з’єднання. Методи контролю якості.
- •46 Особливості виробничих процесів проведення нероз’ємного кондесаторного зварювання. Контроль герметичності шва для імс.
- •47 Особливості виробничих процесів нанесення зображень на площинну поверхню: фотолітографія, сіткографія, офсетний друк.
- •48. Організація контролю фотолітографічних процесів для виготовлення імс та комутаційних з’єднань реа.
- •49. Планування цехів і особливості виробничих процесів проведення гальванічних покрить металічних поверхонь деталей.
- •50. Механічне кріплення керамічних виробів один з одним,
- •51. Організація контролю якості та забезпечення стабільності технологічного процесу при нанесенні тонких плівок у вакуумі.
- •52. Особливості виробничих процесів нанесення товстих плівок на діелектричну та металічну основу. Методи контролю якості
- •53. Планування цехів для проведення лакофарбових покрить металічних і неметалічних поверхонь. Методи контролю якості.
- •55. Особливості виробничих процесів складання реа з використанням друкованих комутаційних плат.
- •56. Засоби і методи підвищення надійності паяних з’єднань при складанні реа.(228ст.Книжка ткачука краще написано трохи )
- •57. Особливості виробничих процесів очистки вузлів друкованих плат перед герметизацією та методи контролю якості очистки. (117, 127низ Osnovy_konstruir_tehnologii_proizv_elektronn_el)
- •Механічна обробка поверхні
- •58. Організація контролю якості паяних з’єднань реа із застосуванням мікропроцесорної техніки.
- •59. Організація складально-монтажних, регулювально-наладочних та контрольно-випробовувальних робіт при виготовленні реа.
- •60. Методи аналізу техніко-економічних і організаційно-технологічних показників дільниць, цехів в залежності від типу виробництва.
- •61. Особливості виробничих процесів проведення заливки, просочування, обволікування та герметизації виробів реа. (стр 115, 123 Osnovy_konstruir_tehnologii_proizv_elektronn_el)
- •62. Аналіз причин виникнення виробничих дефектів в процесі герметизації реа. Шляхи покращення якості продукції.
- •63. Роль метрологічного устаткування, що використовується у виробничому процесі складання і наладки реа.
- •64. Виробничі похибки, методи їх аналізу. Шляхи попередження виготовлення бракованих виробів.
- •65. Особливості проектування пристосувань для забезпечення процесу складання реа з регламентованим та нерегламентованим тактом функціонування конвейєрних ліній.
- •66. Особливості виробничих процесів монтажу реа накруткою. Надійність з’єднання. Матеріали, обладнання.
- •68. Методи розрахунку техніко-економічних показників для різних технологічних систем і рівнів автоматизації виробничого процесу.
- •69. Особливості побудови і функціонування систем управління виробничими процесами виготовлення реа.
- •70. Статична і динамічна точність забезпечення проведення технологічних процесів та взаємозв’язок із стабільністю виробництва.
- •71. Особливості побудови гнучких автоматизованих виробництв при виготовленні деталей реа.
- •72. Організаційні основи і показники контролю якості продукції після монтажу реа. Особливості і об’єм випробування.
- •73. Особливості виробничих процесів і об’єми підготовки радіоелементів до монтажу реа в залежності від типу виробництва.
- •74. Особливості виробничих процесів регулювання та наладки радіоапаратури для блочних конструкцій
- •75. Організаційні основи побудови оптимальних дільниць для регулювання та наладки реа.
- •76. Особливості побудови дільниць для технологічного тренування електронних вузлів. Оптимізація попереднього та вихідного тренування реа.
- •77. Особливості виробничих процесів для групових методів монтажу вузлів реа.
- •78. Методика розрахунку чисельності технічного персоналу для типових дільниць складання реа в умовах дрібносерійного і серійного виробництва.
- •79. Організація робочого місця монтажника при складанні реа в умовах дрібносерійного виробництва.
- •80. Особливості виробничих процесів автоматизованого контролю електронних вузлів реа.
- •81. Організація робочого місця монтажника і регулювальника при складанні реа в умовах масового і крупносерійного виробництва.
12. Технічне нормування трудомісткості технологічних процесів. Точність нормування.
Технічно обґрунтована норма часу це – час, розрахований за допомогою методів технічного нормування, виходячи з найвигідніших технічних, економічних і психофізичних умов.
Методи нормування праці: аналітично-дослідницький, розрахунково-аналітичний, укрупнений.
Точність нормування залежить від вибраного методу нормування.
Аналітично-дослідницький метод |
ґрунтується на вивченні витрат робочого часу шляхом спостережень і включає в себе: безпосереднє вимірювання величин часу (хронометраж, фотографію робочого дня). |
Аналітично-розрахунковий метод
|
передбачає встановлення норм праці на основі застосування нормативів праці і розрахункових формул. Він дозволяє не вдаватися кожного разу до трудомістких процесів хронометражу і фотографії. Норми праці встановлюються до впровадження операції у виробництво. |
Укрупнений метод |
полягає у визначенні норми часу на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. |
Хронометраж – метод визначення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх виміру. Хронометраж використовується (в основному) у великосерійному і масовому виробництвах для встановлення: діючих норм, перевірки норм, встановлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дослідження при хронометражі є витрати робочого часу на операцію та на елементи операції. Метою хронометражу є встановлення основного часу, встановлення допоміжного часу, встановлення витрат часу на окремі трудові прийоми.
13. Методика визначення затрат робочого часу та шляхи зменшення собівартості продукції.
Технічно обґрунтована норма часу – це час, який встановлюється для даних організаційно-технічних умов, для виконання роботи (технологічної операції) при найбільш раціональному використанню обладнання робочого місця з врахуванням передового виробничого досвіду.
В загальному випадку структура норми часу на одиницю виробу на одну операцію виражається формулою:
То– основний час
Тд – допоміжний час
Тобсл – час обслуговування обладнання
Тпер– час перерви на відпочинок і особисті потреби.
Штучний час на виріб визначається як сума часів на всіх операціях
Основний час, То – час який затрачається на якісну або кількісну зміну предмета праці. В залежності від виду робіт розраховується за формулами, вибирається з паспортних даних обладнання або з відповідних збірників нормативів часу.
При обробленні різанням основний час розраховується за формулою:
Lp– розрахункова довжина різання, мм.
Sхв– хвилинна подача, мм/хв.
При штампуванні визначається час циклу –Тц , який крім основного часу враховує і час включення механізму.
k – коефіцієнт, що враховує час включення і залежить від конструкції механізму включення,
n– кількість подвійних ходів преса, хв.
При зварювальних роботах з довідників визначаємо час на виготовлення 1 м зварювального шва в залежності від виду зварювальних робіт і умов проведення операції.
При деяких видах робіт То окремо не виділяється, а визначається зразу Топ. Наприклад при використанні верстатів-автоматів із використанням автоматичного завантаження доцільно визначати Топ , виходячи з даних про продуктивність обладнання.
де N кількість деталей, що виготовляється на обладнанні за час T.
Допоміжний час – Тд – нормується після детального розроблення технологічного процесу. – допоміжний час – час, затрачений на встановлення, закріплення деталей, вивантаження чи зняття готової продукції, переміщення деталей (виробів) в процесі їх виготовлення в межах робочої зони, контроль якості продукції, що виготовляється, переміщення робітника в процесі виконання операції, всі дії з керування обладнанням і зміною режимів його роботи. – може включати час на перехід і час на операцію, може перекриватися, не перекриватися, або частково перекриватися . Завдання технолога намагатися максимально скорочувати , або повністю його усувати, тобто ту його частину, яка не перекривається основним робочим часом. Величина допоміжного часу встановлюється згідно нормативів, а при їх відсутності на основі проведених хронометражних спостережень. Окремо встановлюється допоміжний час, що перекривається і не перекривається основним часом. В норму штучного часу включається тільки та частина допоміжного часу, яка не перекривається основним часом.
Час на обслуговування робочого місця Тобсл – час на технічне і організаційне обслуговування робочого місця, що забезпечує роботу без втрат. Час на обслуговування робочого місця може перекриватися оперативним часом. Визначається згідно нормативів, або даних фотографії робочого місця. Тобсл – час, який затрачається протягом робочої зміни, а не окремо на кожну деталь, тому в нормативах дається його значення в % від оперативного часу. Тобсл = (3 – 12) % Топ . При багатоверстатному обслуговуванні (в крупносерійному і масовому виробництві) може встановлюватись у хвилинах на зміну.
Ттех– час технічного обслуговування робочого місця – заміна зношеного (притупленого) інструменту, заточування інструменту, підналадка обладнання в процесі роботи, чистка і змащування верстата.
Торг – час організаційного обслуговування робочого місця – час, що затрачається на підтримку робочого місця в робочому стані і виконання робіт, що не залежать від виконання конкретної роботи: прийняття і здача зміни, розкладка і прибирання інструменту, документації, переміщення в межах робочого місця тари з заготовками або готовими виробами і прибирання відходів.
Час перерви на відпочинок і особисті потреби Тпер – . Враховується в нормі штучного часу в % від оперативного часу. Час на особисті потреби для всіх видів робіт передбачений нормативами в розмірі 2% від оперативного часу. Час на відпочинок робітника протягом робочої зміни залежить від факторів, які впливають на стомлюваність робітника (інтенсивність, концентрація уваги, умови роботи) і залежить від виду робіт.
В одиничному і дрібносерійному (інколи і в середньосерійному) виробництві визначають штучно-калькуляційний час.
де Тпз підготовчо-заключний час – отримання наряду на роботу, отримання інструменту, пристосувань, технологічної документації, матеріалів, заготовок, ознайомлення з технічною документацією, встановлення пристроїв, наладка і підналадка обладнання і ін. Тпз повторяється з партією виробів, або з кожним новим виробничим завданням. В масовому і крупносерійному виробництві, де використовуються поточні методи організації виробничих процесів, величина Тпз незначна – 1–2% від часу зміни. Це пояснюється тим, що такі види робіт, як отримання і здача завдання, готової продукції ВТК – відсутні. Наладка і переналадка обладнання виконується робітниками-наладчиками після робочої зміни. Тому в масовому виробництві Тпз окремо не нормується і в склад норми часу не вводиться.