98.Проблеми права соціології к.Дюркгейма .

Важливе значення мав висновок Дюркгейма про необхідність дослідження соціальних груп, що є “основним субстратом суспільного життя, а також функціональної взаємодії індивіда та груп, в якій реалізуються каузальні зв’язки соціальної реальності”. “Основним соціальним фактом” Е.Дюркгейм визнає “солідарність”, яка набуває різної природи в його еволюційній моделі. В примітивних суспільствах існує “механічна солідарність” як солідарність “спільності соціальних ознак”, розвинутих суспільствах – солідарність органічна, що базується на суспільному поділі праці. Саме так соціальності (“солідарності”) визначає зміст інших соціальних фактів.В праці “суспільний поділ праці” (1893) Е.Дюркгейм розглядає відповідність між формами соціальності та типами права. “Зовнішнім, видимим проявом соціальної солідарності (тобто форми соціальності) є право, що дозволяє виявляти варіативність соціальної солідарності в її відображенні в праві”. Відповідно, витоки варіативності права слід шукати в його зв’язках з формами солідарності. Перш за все, Е.Дюркгейм вирізняє права, що відноситься до “механічної солідарності”, або солідарності через тотожність, відсутність різноманіття, та право, що відноситься до “органічної солідарності”, або солідарності через розмаїття. Перший тип представляє “каральне право”, другий – сімейне, процесуальне, договірне, конституційне право. Фактично так виявляються два різних типи юридичної регуляції, що базуються на різних формах соціальності (солідарності) і мають якісно відмінні типи санкцій (хоча при цьому зберігається їх спільна риса – “організованість”, що в цілому відрізняє право від моралі, як “правил з розмитими, дифузними санкціями). Право, що відповідає “механічній солідарності” має репресивний характер санкцій (тобто вони пов’язані з позбавленням волі, власності, є обтяжливими для особи и пр.), а право “органічної солідарності” має реститутивні санкції (тобто вони забезпечують відновлення прав, майна, повернення відносин до їх “нормального виду”).

99.Основні типи держави та державного устрою

100.Соціологія праці та соціотехнічний експеримент ф.Тейлора

Ф.тейлор вважав, що адміністрація повинна не тільки правильно органі­зовувати працю робітника, але, перш за все, сама по­казувати добрий приклад.За теорією Ф. Тейлора, ефективність праці збільшується, якщо ор­ганізація виробництва стандартизується, проектується, нормується так само, як і техніка виробництва. Тобто будь-яке управління виробницт­вом повинно бути заснованим на певних наукових принципах. Так, за си­стемою Ф. Тейлора, весь трудовий процес у кожному окремому випадку поділявся на найпростіші операції, щоб виявити найраціональніші, тобто оптимальні для кожного виробника. Для цього вико­ристовувався хронометраж робочого дня, детально дослід­жувались всі елементи дій робітника при виконанні тієї чи іншої операції. Були стандартизовані також інструменти, якими користувались виробники. Так, в одному з ек­спериментів було перепробувано 15 видів лопат для навантаження вугілля, поки не знайшли оптимальний варіант. Така система чітко регламе­нтувала дії кожного виробника, їх послідовність, точно визначала час на її проведення та час на відпочинок.Основні принципи системи Ф. Тейлора: – наукова організація праці; – звільнення робітників, які працюють не на повну по­тужність; – співробітництво адміністрації з робітниками; – однакова відповідальність за справи на виробництві. Дана система досить суттєво впли­нула на підвищення продуктивності праціТолчком для ее формирования стали массовые эксперименты на промышленных предприятиях, имевшие цель предотвратить потери от нерационального использования дорогостоящего оборудования, сырья и материалов, затраты на которые росли из года в год.В рамках экспериментов выявлялись факторы, влияющие на уровень производительности труда, опробовались стимулирующие системы его оплаты, выявлялись оптимальные режимы работы оборудования.В качестве примера можно привести эксперимент по погрузке угля. Его вес, захватываемый лопатой, колебался от 16 до 38 фунтов; опытами же было установлено, что максимальная выработка достигается при использовании лопат, вмещающих 21–22 фунта, и было предложено 15 их типов. В результате через 3,5 года там, где прежде трудились 400–600 рабочих, осталось 140.