Соціологі (семінар №2 )

1)Поняття суспільства ,його головні ознаки ,структурні елементи.

----Суспі́льство — організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на співпраці людей і зі своєю власною динамічною системою взаємозв'язків його членів, об'єднаних родинними зв'язками, груповими, становими, класови­ми та національними відносинами. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними.

Термін суспільство іноді заміняють запозиченим з латинської мови словом соціум. Відповідно, прикметник соціальний у багатьох контекстах синонімічний прикметнику суспільний.

У суспільстві існують, як правило власні культурні та історичні надбання, суспільні норми та установи. У кожному суспільстві є свої власні суб'єкти соціального спілкування — особа,сім'я, клас, група, нація, держава та інші. Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я. Суспільство — основоположна категорія філософії, соціології таантропології.

Окремим видом суспільства є людство — спільнота всіх людей на планеті Земля.

-----Ознаки суспільства  

Суспільство - це об'єднання людей, яке має такі чотири ознаки:

• воно самовідтворюється,

• має певну територію,

• має спільні елементи, культури,

• має систему політичної влади, яка не є підпорядкованою людським об'єднанням, зовнішнім до даного об'єднання.

Що це означає?

Коли говориться, що суспільство є самовідтворюваним об'єднанням, мається на увазі та обставина, що воно поповнюється, головним чином, за рахунок народження дітей, й відтворює свою будову діяльністю власних членів.

Коли говориться, що суспільство має спільні елементи культури, мається на увазі та обставина, що спільна культура - це ознака не стільки суспільства, скільки етносу (пригадайте, наприклад, Індію).

Суспільство ж має мати:

• або спільну мову,

• або спільну релігію,

• або спільну ідеологію (що виконує інтегруючі функції релігії як система цінностей та моральних норм).

Соціальна структура — частина соціальної системи су-спільства. Вона об’єднує два компоненти — соціальний склад і соціальні зв’язки. Соціальний склад — сукупність елементів, що утворюють соціальну структуру, а соціальні зв’язки — сукупність зв’язків соціальних прошарків, класів тощо. Зрозуміло, що по-няття «соціальна структура» включає сукупність різних типів соціальних спільнот усередині суспільства та соціальні зв’язки всіх соціальних спільнот, що відрізняються за широтою поширення їх дії, за їх значенням і характеристикою соціальної структури на певному етапі суспільного розвитку.

Виходячи з цього, соціальна структура — сталий зв’язок еле-ментів у соціальній системі суспільства, означає суб’єктивний поділ суспільства на окремі соціальні спільноти, класи, прошар-ки, групи, об’єднані на основі одного чи декількох ознак, які на-дають їм неповторної своєрідності й відмінності за соціальним положенням, за місцем і роллю в системі конкретно-історичних суспільних відносин.

Аналіз соціальної структури сучасного суспільства дає мож-ливість виділити основні її елементи, що складаються з певних об’єднань людей. До таких елементів зазвичай відносять соціаль-ні групи або близькі за значенням соціальні спільноти.

Соціальні групи (перше визначення цього поняття знаходимо в роботі Т. Гоббса «Левіафан») — це соціальні утворення, що іс-нують реально, в котрих люди зібрані разом, об’єднані якоюсь спільною ознакою, різновидом спільної діяльності або потрапили в якісь ідентичні умови, обставини та певною мірою усвідомлю-ють свою приналежність до цього утворення (хоча міра і ступінь такого усвідомлення може бути різною). За визначенням Р. Мер-тона, соціальна група — це сукупність людей, які усвідомлюють свою приналежність до спільної групи і вважаються членами цієї групи з точки зору інших. Соціальні групи поділяють на малі, се-редні й великі.

Малі соціальні групи — це малочисельні соціальні групи, чле-ни яких об’єднані спільною діяльністю й перебувають у безпосе-редньому спілкуванні один з одним, що виступає основою їх емоційних відносин і особливих групових цінностей та норм по-ведінки. Малі групи бувають формальні й неформальні. Перші складаються відповідно до наперед установлених та офіційно за-фіксованих цілей, статутів, інструкцій чи положень. Інші форму-ються на основі особистих симпатій чи антипатій, любові, друж-би, товариськості тощо.

Середні соціальні групи є більш чисельними об’єднаннями людей. Вони мають різні підгрунтя формування — від стихійної до виробничої — для досягнення певної мети, вирішення тих чи інших соціальних завдань. За умови сталого спілкування та кон-солідації їх називають ще колективами.

Великі соціальні групи — це багаточисельні об’єднання людей. Між їх членами немає безпосередніх контактів, їх об’єднують

лише фундаментальні інтереси, що формуються на основі усві-домлення людьми об’єктивних обставин свого життя.

Соціальна спільнота виступає основою соціальної структури. Серед структурофіксуючих компонентів соціальна спільнота лю-дей займає місце «посередника» між особистістю та суспільст-вом. Вона постає як внутрішня єдність певного кола індивідів, що спочатку сформувалася природно-історичним шляхом у надрах самого суспільства та здійснювала потім на нього зворотній, ча-сом вирішальний вплив.

Украй рідко, під впливом потужних суб’єктивних чинників спільнота формується внаслідок цілеспрямованого радикального перетворення всього суспільства й не менш радикального пере-орієнтування індивіда. Вона мусить бути дуже стійкою завдяки як внутрішнім, так і зовнішнім співвіднесенням зв’язків (соціаль-но-економічним, фаховим, демографічним, національним тощо), постійно відтворюваним приблизно в тих же самих якості та кі-лькості на певному етапі суспільного розвитку.

Кількісний та якісний склад самої спільноти детермінований, з одного боку, особливостями історичної структуризації й тепері-шнім рівнем розвитку даного суспільства в цілому, а з іншого — специфікою потреб, інтересів та ідеалів її представників. Такі по-треби, інтереси й ідеали, особливо у процесі реалізації, склада-ють основу внутрішньоспільнісної організаційної єдності, нада-ють їй неповторної своєрідності серед інших компонентів структури суспільства і програмують подальший розвиток спіль-ноти в її неоднозначній взаємодії з суспільним середовищем. Як підкреслює Малькольм Пейн, сутність співтовариства внутрі-шньо суперечлива: з одного боку, співтовариство є форма соціа-льної організації, з іншого — це такий порядок, що чинить опір спробам вплинути на нього ззовні, а тим більше підкорити офі-ційним структурам управління. Співтовариство (тобто спільнота) є одним із засобів створення соціального порядку зі складного переплетіння людських життів і прагнень людей наповнити своє існування суб’єктивним змістом.