95.М.Шаповал як видатний представник української соціології.

МикитаШаповал (1882-1932), який протягом 1924-1932рр. очолював Український інститут громадознавства (УІГ). УІГ провадив активну наукову діяльність у га­лузі соціології, видавав єдиний на той час український соціологіч­ний часопис «Суспільство», публікував книжки українських со­ціологів і проіснував аж до 1945 року.

М. Шаповал, досліджуючи проблеми суспільства, дотримува­вся тези, що суспільство є системою різних угруповань індивідів, що живуть у такому взаємозв'язку, коли поведінка однієї чи кіль­кох осіб спричиняє поведінку іншої чи інших осіб.

На думку М. Шаповала, індивіди на підставі певної мети згур­товуються в групи, які виконують біологічні чи соціальні ф-­ції; групи єднаються одна з одною, вростають одна в одну, зв'я­зуються в агрегат, який уже називається суспільством.

Суспільні групи вчений класифікує на:

• організовані, характерною ознакою яких є внутрішній поділ на керівників і підлеглих (держава, сім'я, церква тощо);

• неорганізовані, в яких нема сталої організації (вікові, мовні, статеві, расові тощо);

• прості, в яких люди поєднані якоюсь одною спільною озна­кою (політичною метою, мовою і т. ін.);

• складні, в яких з'єднуються кілька ознак, наприклад суспі­льний клас, що в ньому інтегруються три ознаки:' професійна, майнова і правова.

Шаповал першим в українській соціології вводить поняття «українське суспільство» і стверджує, що воно стане таким тіль­ки тоді, коли будуть створені українські політичні партії, україн­ські профспілки, українські школи, українські кооперативні спіл­ки як підвалини господарської самостійності.

Згодом, аналізуючи сучасне йому світове суспільство, Шапо­вал розвиває свої теоретичні ідеї. Так, суспільство він уже трак­тує як організацію співробітництва людей щодо здобуття і розпо­ділу життєвих засобів для задоволення своїх потреб. Національне суспільство є мікрокосмом світового і має незалежно виконувати свої функції в економічній, політичній і культурній сферах.

96.Макросоціологічна концепція суспільства «золотого мільярду»

Наприкінці XX ст. набула популярності макросоціологічна концепція “золотого мільярду”, згідно з якою існують високорозвинуті суспільства за рахунок матеріального ви­робництва, що насамперед здатні забезпечити своїм членам (а це приблизно мільярд населення Землі) гідне життя, та решта суспільств, які становлять джерело дешевої сировини та деше­вої робочої сили для високорозвинутих суспільств. а також за макросоціологічною концепцією “золотого мільярду” – на високо розвинуті (1 млрд населення) і решту.Теорії мікрорівня (мікросоціології). Соціологи цього напрямку вважають, що в центрі уваги суспільства повинні перебувати масові соціальні процеси, масова свідомість, поведінка індивідів, їх взаємозв’язків в малих групах.

97.Соціальна адаптація та інтеріоризація особистості

Социальная адаптация - процесс активного приспособления человека к изменившейся среде с помощью различных социальных средств. Различают активную и пассивную социальные адаптации. Показателем успешной социальной адаптации является высокий социальный статус индивида в данной среде. Пок неуспешной социальной адаптации является перемещение индивида в иную социальную среду либо отклоняющееся поведение.

Інтеріоризáція (англ. interiorisation)– присвоєння цінностей, їх вростання в особистість. Процес формування внутрішніх структур психіки. Процес переходу від зовнішніх (реальних) до внутрішніх (ідеальних) дій — психічних актів. Поняття введено франц. психологами П'єром Жане, Жаном Піаже, Анрі Валлонії