65.Соціальні процеси , соціальні зміни і соціальний розвиток як категорії загальної соціологічної теорії

Соціальні зміни- процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах та підсистемах під час їх взаємодії. Соціальний родвиток—характеризує лише певний  вид соц. змін, спрямований на вдосконалення , ускладнення. Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.Це поняття фіксує факт зрушення, зміни в широкому розумінні слова. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організанацій та інститутів, малих і великих соціальних груп місцевому, соціетальному та глобальному рівнях. Загальний зміст категорії “соціальний розвиток” – незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, тоді як звичайні зміни характеризуються зворотністю, циклічністю, відтворюваністю. Під розвитком розуміється процес виникнення нового стану об’єкта, якісного перетворення його будови чи структури. Соціальний процес –послідовна зміна етапів  в соціальних системах та підсистемах, соц. інститутах та організаціях, соц.змінах  в динаміці.Соц. зміни родрізняють1) за сферами суспільного життя соціокультурні, індустріально- технологічні, соціально-політисні, соціально-економічні, науково-технологічні; 2) за типом соц. зв’язків\\ структурні зміни, функціональні, процесуальні, мотиваційні, 3) залежно від механізму здійснення еволюційні зміни, революційні зміни, 4) за спрямованістю\\ циклічні.Оновні чинники соціальних змін довкілля, суспільна структура, політичні організація, культура.До основних факторів та чинників соц.. змін можна віднести:1) Інновація — не тільки відкриття, а і його впровадження. Вони можуть не тільки приєднуватись до існуючих зразків, а й витісняти їх.2) Соціальні рухи — сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.Спричинюють їх незадоволеність людей життям в цілому або певними його аспектами. Сприяють цьому активізація структурних змін у суспільстві, соціальна дезорганізація, культурні течії. Ширяться вони на хвилі усвідомлення людьми корисності свого об'єднання для досягнення цілей, можливості виконувати нові соціальні ролі, підвищувати свій соціальний статус.3) Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.У широкому розумінні соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших.

66.Соціологічна система о.Конта та її вплив на розвиток соціології 19-20 ст.

О. Конт першим обгрунтував необхідність наукового підходу до розвитку суспільства, виявив закономірний характер цього розвитку і можливість пізнання його законів, створив особливу науку, що спирається на дані спостереження, експерименту та історичного ме­тоду тощо.

Погляди Конта лягли в основу багатьох пізніших напрямків со­ціологічної думки, представники яких шукали причини суспільних змін поза суспільством – у природних та біологічних факторах. Цьому сприяли досягнення природознавства, зокрема відкриття Ч. Дарвіна.Конта вважають батьком соціології.він запропонував термін «соц»і першим використ у своїх листах у 1824.Заслуга конта полягає ,що він обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства,виділення соц в якості самостійної науки,базування цієї науки на спостереженні та експерименті,пізнання законів суспільного розвитку і практичного використання досягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ на благо сусп.основний зміст соціологічних поглядів Конта:При вивч соціал життя не лід покладатись на здогадки,а опиратись на спостереження.;наука соц повинна давати відповідь не лише на питання що існує.але й на пит як відбув явище;існує взаємозвязок соціал елементів,частин і підрозділів(людей,груп,спільнот)Отже Конт став засновником справжнього соціологічного підходу до аналізу соціальних явищ і процесів.з появою його праць соціал теорія одуржує права громадянства в науковому світі.

67.С оціальні ролі і соціальні норми , їх співвідношення Соціальні норми - це правила поведінки, що регулюють взаємини людей і їхніх об'єднань. Основні види соціальних норм: 1. Норми права - це загальнообов'язкові, певний^-певні-визначені-формально-певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою. 2. Норми моралі (моральності) - правила поведінки, які зложившись у суспільстві, виражають подання людей про добро й зло, справедливості й несправедливості, боргу, честі, достоїнстві. Дія цих норм забезпечується внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливу. 3. Норми звичаїв - це правила поведінки, які, зложившись у суспільстві в результаті їхнього багаторазового повторення, виконуються в чинність звички. 4. Норми громадських організацій (корпоративні норми) - це правила поведінки, які самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх уставах (положеннях і т.п.), діють у їхніх межах і ними ж охороняються від порушень за допомогою певних заходів суспільного впливу. Крім зазначених, серед соціальних норм розрізняють: релігійні норми;політичні норми;эстетические норми;організаційні норми;норми культурий ін. Соціальна роль — типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища. Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей, які утворюють, за термінологією Р. Мертона, «рольовий набір». Соціальні ролі можуть закріплюватися формально або мати неформальний .Одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить Т. Парсонсу, на думку якого їх характеризують: — емоційність; — спосіб; — масштабність;— характер і скерованість мотивів (орієнтовані на особисте або загальне благо).

68.Самогубство , як соціальне явище з погляду Е.Дюркгейма. Самогубством називається кожен смертний випадок, безпосередньо чи опосередковано є результатом позитив­ного чи негативного вчинку, здійсненого самим потерпілим, яrщо останній знав про результати, що його очікували.Розглядав його в зв’язку зі змінами в структурі суспіль­ства і соціальних умов, зокрема: •       сімейних, •      релігійних, •       національних і т. п. Він виходив зі специфічних станів суспільної свідомості, що пояс­нюють характер взаємин індивіда і соціальної групи. Він виділяв три типи самогубств:4)фаналістичний - коли відбувається підсилення контролю групи над індивідом. 1)егоїстичний (людина ізольована від суспільства, яке не цікавиться індивідом); 2)альтруїстичний (коли групові цінності та норми цілком поглинають індивіда); 3)аномічний - коли відбувається криза в суспільстві.Нарешті, самогубства викликаються аномією, соціальною дезорганізацією, в результаті якої люди втрачають звичний спосіб життя і не можуть пристосуватися (адаптуватися) до нових соці­альних умов.