Конвейер робочий

1. Плату встановити та закріпити в УПП на конвейері.

2. Плату повернута в УПП доріжками вниз (маркуванням догори; в положення, зручне для роботи).

Конвейер розподільний

1. Зняти плату зі стрічки конвейера та встановити в УПП на робочому місці.

2. Повернути плату згідно з ориентирами (-//-).

• Кожна наступна операція починается з другого переходу

3. Резистор R1 встановити виводами в отвори плата відповідно до ескізу (надписом догори).

4. Повторит перехід 3 по встановленню ЕРЕ R5, R6, R13, R21, С7, С8 (звернута увагу на полярность).

5. Транзистор VT1 встановити виводами в отвори плата відповідно ескізу та маркуванню на платі до упору вигнутих виводів (поставит втулку поз. 5, розвести виводи відповідно ескізу).

6. Повторити перехід 5 по встановленню транзистора VT2.

7. Встановити на плату микросхему DA1, орієнтуючи її по ключу, крайні по діагоналі виводи злегка відігнути на кут близько 30°.

8. Повторити перехід 7 по встановленню микросхем DA2, DA7.

9. Повернути плату на 180° притримуючи РЕ лівою рукою.

10. Відігнути виводи РЕ, крім мікросхем, до контактних площадок, щільно притис­нути.

Т Пінцет ПГТМ-80 ОСТ4.Г0.060.013

3. Усунути надлишки виводів, залишивши над поверхнею плата 1-1,5 мм.

Т Бокорізи ОД-125 ОСТ4.Г0.060.012

• Якщо пайка ручна, то наступний перехід:

3. Флюсувати та паяти виводи РЕ.

Т Паяльник ЕПЦ-ЗОВ ГОСТ ...

3. Самоконтроль – перевірити правильность встановлення ЕРЕ, читання надписів, надійність кріплення.

4. Зняти плату, відкласти на стрічку конвейера.

Якщо планарні мікросхеми:

1. MCDA8 встановити на плату, сумістивши її виводи з контактами.

2. Крайни по діагоналі виводи злегка пропаяти (фіксувати МС).

Перед описом oпepaції за індексом К даеться комплектування даної операції. Кожен типономінал записуеться з нового рядка i для нього заповнюеться рядок од. вел., норма витрат i т.д.

Контроль якості може оформлюватися згідно з вимогами стандарту ГОСТ 3.1502-85 двоома видами документів:

1. ОК контролю – ОК візуального контролю, ОК радіотехнічного контролю на стенда контролю;

2. відомість контрольних операцій.

2. ТЕХНОЛОГІЯ СЛЮСАРНОГО СКЛАДАННЯ РА

Технологічним процесом складання називається сукупність операцій, в результаті яких деталі з'єднуються у вузли, а вузли – у вироби, причому це з'єднання здійснюється у певній послідовності.

Вибір послідовності операцій складального процесу залежить від конструкції виробу та від типу виробництва.

Основною структурною одиницею технологічного процесу складання, одиницею планування, є складальна операція.

Складальна операція — частина технологічного процесу складання, яка виконується над одним вузлом або виробом на одному робочому місці. Операції поділяються на переходи.

Перехід – частина операції, що виконується над певним місцем з'єднання або однією складальною одиницею одним інструментом при незмінному методі виконання.

Ступінь розчленування технологічного процесу на окремі операції визначається з одного боку конструктивними особливостями, з іншого - типом виробництва.

Так, в одиничному та дрібносерійному виробництві переважає укрупнений технологічний процес, який містить малу кількість складних та працеємяих операцій, різноманітних за кваліфікацією, і виконуються вони робітниками високої кваліфікації. Оформлюється МК.

Крупносерійному та масовому виробництву характерний диференційований процес — процес, який складається з великої кількості невеликих за об'ємом операцій, однорідних за характером та кваліфікацією робіт, що виконуються. Такий процес зазвичай передбачений для поточного виробництва, виконавці - робітники низької кваліфікації.

1. Схеми збіркових складів.

При розробці конструкції виробу його розчленовують на окремі вузлові частини - елементи. В результаті можливе паралельне складання цих окремих вузлів, а потім -загальне складання всього виробу.

Конструкторська документація на складання всього радіотехнічного пристрою складається зі складальних креслень на окремі складальні одиниці.

Таким чином, найпростіший складальний елемент – це деталь (частина виробу, яка не має складальних операцій), оформлюється складальним кресленням.

Складальна одиниця - частина виробу, яка складається з двох або більше деталей, оформлюється складальним кресленням зі специфікацією.

Можна систематизувати весь об'єм складальних робіт при виготовленні РЕА і в залежності від її конструкції поділити на ряд послідовних етапів:

• складання найпростіших вузлів;

• складання груп різноманітної складності;

• складання функціональних вузлів;

• загальне складання РЕА.

Весь цей процес можна представити у вигляді схеми, в якій можливо відобразити послідовність або комплектність складання. Ці схеми використовують при розробці технологічного процесу наряду зі складальними кресленнями

Існують два види схем:

1. Схема складання з базовою деталлю - відображає послідовність процесу складання. Базова деталь - шасі, кришка, каркас. Напрямок руху, тобто послідовність встановлення, відображається стрілками. Даний вид схеми характерний для простих складальних одиниць.

2. Схема складання віялового типу – показує, з яких деталей утворюється складання. Дана схема є простою та наглядною, але не відображає послідовність складання. Використовується для складних блоків та систем. Якщо виріб дуже розгорнуті схеми груп - це може бути схема або віялового типу, або схема складання з базовою деталлю.

2. Види складальних з'єднань

Всі види з'єднань, які використовуються в РА, виходячи з ознак вільності їх відносно пересування, можна поділити на рухомі і нерухомі.

Нерухомі (глухі) з'єднання – з'єднання, які не припускають взаємного пересування деталей та вузлів після складання.

Рухомі з'єднання – які після складання припускають пересування спряжених деталей.

З точки зору демонтажу з'єднання поділяють на нероз'ємні та роз'ємні.

Нероз'ємні з'єднання – з'єднання двох або більше складальних елементів у складальну одиницю, розбирання якої можлива тільки шляхом руйнування з'єднувальних деталей або матеріалу, що їх з'єднує. До них відносяться: паяння, зварювання, опресовування пластмасами, заформовування, склеювання та клепання.

Роз'ємні з'єднання – це з'єднання, які забезпечують можливість регулювання, заміни деталей та багаторазового складання та розбирання. До них відносяться: різьбові з'єднання (гвинтами, болтами, шпильками та гайками), баянетні, штифтові, шпилькові, шпоночні, зажимні з'єднання.

Вихідні дані для проектування технологічного процесу складання:

1. складальні креслення зі специфікаціями;

2. схеми складальних складових;

3. зразок виробу;

4. програма випуску

3. Організаційні форми складання

Існують дві організаційні форми складання:

1) стаціонарна;

2) рухома.

Вибір тієї чи іншої форми залежить від типу виробництва, працеємності процесу складання, розмірів виробу, що складається.

Стаціонарне складання виконується на одному робочому місці, до якого подаються всі необхідні деталі та вузли. Ця форма складання найбільш прийнятна для одиничного та дрібносерійного виробництва, а також, незалежно від типу виробництва, якщо мала трудоємність складальних робіт і якщо габарити виробу не дозволяють його пересувати.

Рухоме складання виконується при переміщенні виробу від одного робочого місця до іншого. На кожному робочому місці виконується одна певна операція, яка постійно повторюється. Деталі та вузли подаються до робочих місць, що оснащені всіма необхідними слюсарними інструментами та пристосуваннями. Це складання використовується в умовах крупносерійного виробництва і може здійснюватись у свою чергу двома способами:

1. з вільним рухом виробів, що складаються (вручну передачею) – поточне складання;

2. з примусовим рухом виробів, що складаються – коли переміщення від одного робочого місця до іншого здійснюється при суворо розрахованому такті. Пересування за допомогою автоматичного транспортера – конвеєрне складання.

Конвейєр – це різновид потоку, потік же не є конвеєром!

При виборі стаціонарної форми складання виходять з наступного:

1) стаціонарна форма складання менш досконала та використовується в одиничному та дрібносерійному виробництві;

2) якщо час складання рівний або менший такту, якщо час складання дорівнює такту, але за технологічними міркуваннями складання нероздільний.

В усіх інших випадках, якщо час складання більший за такт, виробництво крупносерійне, то використовується рухоме складання.

4. Послідовність встановлення деталей складання

Рекомендується послідовність, яка виконується за принципами:

1) забезпечення доступності;

2) мінімальні ушкодження;

3) мінімальна стомлюваність працівників-виконавців.

Існує реальновиконуєма послідовність, яка іноді не співпадає з рекомендуємою та виконується вона в залежності від конструктивних особливостей.

Оскільки кожний виріб складається з окремих складальних одиниць, які можуть складатися самостійно та незалежно одна від одної, то всі вимоги послідовності виконання складання відносяться як до окремих складальних одиниць, так і до загальної збірки.

1) Всередині кожної складальної одиниці а також загальної збірки спочатку виконуються нероз'ємні з'єднання (зварювання, паяння і т. ін.).

2) Потім, з точки зору ушкодження, спочатку встановлювати деталі та складальні одиниці, які мають корпуси і в кінці - деталі, що легко ушкоджуються (контури, спрілкові прилади, плати).

3) 3 точки зору стомлюваності працівників – спочатку легкі деталі, потім важкі.

Складання субпанелей - в процесі складання проводять встановлення та закріплення наступних деталей: лампових панелей, розшивочних панелей, типових електролітичних конденсаторів, земляних пелюстків, трансформаторів, дроселів, котушок.

Складання лицьових панелей – потенціометри, контрольні гнізда, тумблери, галетні перемикачі, розняття штепсельні або ВЧ, вимірювальні пристрої. Панель може кріпитися до шасі у вже складеному вигляді.

Загальне складання: конструкційні деталі – до шасі кріпиться лицьова панель, задня стінка, кутки, кронштейни, монтажні скоби, стійки, земляні пелюстки; потім встановлюються деталі в корпусах - електролітичні конденсатори, реле, лінії затримки, дроселі, розняття штепсельні та ВЧ, тримачі запобіжників. В кінці – зібрані плати, контури.

5. Послідовність ручної розробки технологічного процесу слюсарного складання для поточно-конвеєрного виробництва

Вихідні дані для крупносерійного виробництва: річна програма випуску для дрібносерійного виробництва - такт (τ) або кількість робочих місць для багатопредметної ПКЛ.

1. Хід роботи

1. Розрахунок фонду робочого часу за період, що планується.

Т_ф =(365 – вих. та свята)∙8,2∙60∙К, де

К=0,93...0,97 – коеф. неповного використання робочог часу;

8,2 – тривалість робочої зміни при п’ятиденному робочому тижні в год.;

60 – це переведення Т_ф в хвилинах.

2. Для крупносерійного виробництва проводимо розрахунок такту ПКЛ.

Для дрібносерійного виробництва задаються такт τ або кількість робочих місць на МППКЛ – n

3. Виконуємо розрахунок трудоємності слюсарно-складальних робіт використовуючи заводські нормувальні дані.

Таблиця 1. Нормувальні дані.

Назва робіт, що виконуються	Норма часу
1. Гвинт в тіло(з шайбами або без)	0,12...0,15
2. Гвинт з гайкою(з шайбами або без)	0,15...0,2
3. Шпилька	0,25...0,3
4. Власне кріплення	0,2...0,25

4. На підставі нормувальних даних проводиться розрахунок працеємності слюсарно-складальних робіт та складається табл. 2 зі вказівкою всіх позиційних позначень.

Таблиця 2

Назва робіт	Норма часу	Кількість	Сумарний час
1. Встановити та кріпити до шасі (поз.) панель лицьову (поз.) гвинтом (поз.) 4шт., гайкою (поз.) 4шт., шайбою (поз.) 4шт
2. До шасі кріпити задню стінку (поз.) гвинтом (поз.) 4шт., гайкою (поз.) 4шт., шайбою (поз.) 4шт.,
3. Встановити на шасі куток (поз. ), кріпити гвинтами (поз.) Зшт.
4. Встановити на шасі земляний пелюсток (поз.) 1шт., кріпити гвинтом (поз.) 1шт., гайкою (поз.) 1шт.
5. Встановити та кріпити до шасі стійку монтажну (поз.), гвинтом (поз.) 1шт., гайкою (поз.) 1шт
Всього, ∑tсл.скл.

5. На підставі табл. 2 проводиться розрахунок:

• крупносерійне виробництво – розрахунок кількості робочих місць:

;

• дрібносеріпне виробництво:

• якщо задана кількість робочих місць:

;

• якщо заданий такт:

.

6. Проводиться розбиття технологічного процесу на окремі операції з урахуванням такту (припустиме відхилення ±10%) та доцільною послідовністю виконання робіт. Для цього складається графік синхронізації.

Таблиця 3.

№, назва, зміст операції	Норма часу	№РМ
Слюсарно-складальна: встановити та механічно кріпити до шасі (поз.) лицьову панель (поз.) гвинтами (поз.) 4шт., гайками (поз.) 4шт., шайбами (поз.) 4шт.; задню стінку (поз.) гвинтами (поз.) 4шт., гайками (поз.) 4шт., шайбами (поз.) 4шт. Слюсарно-складальна: встановити та механічно кріпити до шасі куток (поз.) 2шт. гвинтами (поз.) Зшт., гайками (поз.) 3шт., шайбами (поз.) Зшт.; стійку монтажну (поз.) 7шт. гвинтами (поз.), гайками (поз.), шайбами (поз.). І так далі, враховуючи послідовність, що рекомендується		1 2

Згідно з графіком синхронізації проводиться розробка маршрутної технології слюсарного складання.

Кожна з операцій описується за чотирма індексами А, Б, О і Т. За індексом 'О' в монтажних операціях виписується зміст графіку синхронізації. Заключні операції -контрольні.

Правила оформлення МК - ГОСТЗ. 1118-82.

7. При випуску виробу на ПКЛ на кожну з операцій МК розробляється та оформлюється операційна технологія, яка містить два документи:

• операційна карта (ОК) – описується операція за переходами у послідовності їх виконання зі вказівкою інструменту, що використовується. Правила оформлення ОК -ГОСТЗ. 1407-86;

• карта ескізів (КЕ) – повинна містити вид виробу після виконання даної операції. Правила оформлення КЕ - ГОСТЗ. 1105-84.

Приклад змісту операції