40.Сутність, місце і роль пек в господарському комплексі України.

ПЕК (паливно-енергетичний комплекс України) - один із найбільших і найчіткіше представлених комплексів національної економіки, являє собою єдину систему енергозбереження країни і охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

Головна мета функціонування ПЕК України - це ефективне і надійне забезпечення всіх потреб народного господарства України енергією необхідної якості.

Державними структурами ПЕК є: Міністерство енергетики і електрифікації України (Міненерго);

Державний комітет України з використання ядерної енергії (Держенергоатом); Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром); Державний комітет України з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Держнафтогазпром); Міністерство економіки України (Мінекономіки) - безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів (КМ) України, міністри яких призначаються Указом Президента України і затверджуються Верховною Радою України (ВР).

ПЕК країни складається з двох самостійних галузей: паливна промисловість; електроенергетика.

Паливна промисловість України охоплює сукупність процесів з видобування природних видів палива та їх переробки (сортування, збагачення і безпосередня переробка), що реалізуються:

вугільною промисловістю; газовою промисловістю; нафтовою промисловістю (видобування);

нафтопереробною промисловістю; торф'яною промисловістю; атомною промисловістю.

41.Паливно-енергетичний баланс і його структура.

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибуткової і витратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низькопотенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року. Друга частина балансу (витратна) включає споживання енергетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:

-перетворення в інші види енергії — електро- і теплоенергію, стиснене повітря і доменне дуття;

-виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збереженні, транспортуванні і формуванні держрезерву;-закачка природного газу в підземні сховища газу;-експорт;-залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

42.Вугільна промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд., Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т). Із загального обсягу постачання вугілля на територію України до 95% припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі економіки. Підприємства вугільної промисловості відносяться до екологонебезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість грунтів. Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної кількості високомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачувальних фабрик.Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Викиди забруднених речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять до 25% від викидів цих речовин по Україні. На очисні споруди направляється менше половини всіх викидів, з яких уловлюється й обезводнюється 95%. Решта викидів здійснюється без очистки у вигляді газоподібних та рідких речовин.