- •1. Поняття кримінально-процесуального права, його предмет і методи.
- •2. Поняття і система стадій кримінального процесу.
- •3. Поняття і система кримінально-процесуальних гарантій.
- •4. Поняття і види функцій кримінального процесу.
- •5. Поняття і значення принципів кримінально-процесуального права.
- •6. Принцип публічності.
- •7. Принцип змагальності.
- •8. Принцип диспозитивності.
- •9. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу.
- •10. Прокурор.
- •11. Слідчий.
- •12. Орган дізнання і дізнавач як учасники кримінального процесу, співвідношення їх повноважень.
- •13. Обвинувачений.
- •14. Потерпілий.
- •16. Захисник у кримінальному процесі.
- •17. Поняття і структура кримінально-процесуального доказування.
- •18. Предмет і межі доказування.
- •19. Поняття і види доказів.
- •20. Речові докази.
- •21. Використання в кримінальному процесі даних, здобутих в ході оперативно-розшукової діяльності.
- •22. Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.
- •23. Прийняття і реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
- •24. Перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
- •25. Процесуальний порядок і правові наслідки прийняття рішення про порушення кримінального справи.
- •26. Процесуальний порядок і правові наслідки прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •27. Поняття, завдання і значення стадії досудового розслідування.
- •28. Поняття, значення і види підслідності.
- •29. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •30. Поняття і процесуальні форми взаємодії слідчого і органу дізнання.
- •31. Поняття, система і класифікація слідчих дій.
- •32. Огляд.
- •33. Допит.
- •34. Очна ставка.
- •35. Обшук.
- •37. Пред’явлення для впізнання.
- •38. Відтворення обстановки і обставин події.
- •39. Експертиза.
- •40. Поняття, значення і підстави притягнення як обвинуваченого.
- •41. Процесуальний порядок притягнення як обвинуваченого.
- •42. Зміна і доповнення обвинувачення в стадії досудового розслідування.
- •43. Поняття і система запобіжних заходів і підстави їх застосування.
- •44. Умови і процесуальний порядок застосування запобіжного заходу взяття під варту (арешту) і строки тримання особи під вартою в стадії досудового розслідування.
- •45. Поняття, підстави і процесуальний порядок затримання.
- •46. Поняття, розміри застави та процесуальний порядок застосування цього запобіжного заходу.
- •47. Поняття, підстави, умови і процесуальний порядок зупинення досудового розслідування.
- •48. Види процесуальних рішень, що приймаються за результатами досудового слідства.
- •49. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •50. Поняття, структура і зміст обвинувального висновку.
- •51. Поняття, умови і процесуальний порядок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.
- •52. Поняття, значення і види підсудності.
- •53. Поняття, значення і загальні правила стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •54. Поняття, значення і етапи (частини) стадії судового розгляду.
- •55. Судове слідство: поняття і порядок.
- •56. Вирок: поняття, ознаки і процесуальний порядок постановлення.
- •57. Поняття і загальна характеристика стадії апеляційного провадження.
- •58. Поняття і загальна характеристика стадії касаційного провадження.
- •59. Поняття і загальна характеристика стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.
- •60. Поняття і загальна характеристика стадії виконання вироку.
- •61. Особливості провадження у кримінальних справах про злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх.
- •62. Особливості провадження в кримінальних справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •63. Відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
18. Предмет і межі доказування.
При провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді доказуванню підлягають:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК).
Предмет доказування
1. це система обставин, які виражають якості і зв'язки досліджуваного об'єкту чи події, істотні для правильного вирішення кримінальної справи і реалізації в кожному конкретному випадку завдань судочинства.
2. це сукупність істотних для справи обставин, що повинні бути встановлені в процесі доказування по кримінальній справі в інтересах їх правильного вирішення.
Під межами доказування слід розуміти необхідну і достатню сукупність доказів, зібраних по справі, які забезпечують правильне її вирішення. Якщо поняття предмету доказування виражає, що повинно бути з'ясовано, встановленопо справі, то поняття меж доказування виражає кордони, обсяг і глибину дослідження всіх істотних обставин справи. Правильне встановлення меж доказування передбачає:
а) забезпечення з необхідною повнотою з'ясування обставин, що становлять предмет доказування;
б) використання з цією метою лише допустимих доказів, причому в обсязі, необхідному для достовірних висновків у справі.
19. Поняття і види доказів.
Кримінально-процесуальні докази — це фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 65 КПК).
класифікація доказів:
1. Залежно від відношення до обставини, що підлягає доказуванню:
а) прямі;
б) непрямі.
2. Залежно від обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність:
а) обвинувальні;
б) виправдувальні.
3. За джерелом відомостей (за цією обставиною класифікуються як докази, так і їх джерела):
а) первинні;
б) похідні.
Прямі докази безпосередньо вказують на обставину, що підлягає доказуванню, або ж на її відсутність.
Наприклад, якщо свідок у своїх показаннях повідомив, що він бачив, як Карпенко І. П. близько 20-ї години 11 січня 2002 р. біля входу в парк ім. Б. Хмельницького вдарив металевим прутом по голові Павлюка Д. В., який від цього удару впав і більше не піднімався, забрав у потерпілого шапку, годинник і гаманець, після чого зник, то це буде прямий доказ, бо він безпосередньо вказує на саму злочинну дію, час, місце, спосіб її вчинення, на того, хто вчинив цю дію і на особу потерпілого. Якщо ж при обшуку в квартирі Карпенка І. П. буде знайдено металевий прут, шапку, годинник і гаманець Павлюка Д. В., то ці речові докази будуть непрямими, бо ще треба за допомогою судової експертизи, пред'явлення для впізнання, допитів та інших слідчих дій довести, що вони мають стосунок до події злочину.
Непрямі (побічні) докази також мають важливе значення, але користуватись ними складніше. Треба, щоб вони були тісно взаємопов'язані, створювали систему доказів, в якій кожний непрямий доказ був би, так би мовити, кільцем нерозривного ланцюга.
Обвинувальні докази вказують на те, що злочин було вчинено саме даною особою, а також на наявність обставин, що обтяжують відповідальність.
Виправдувальні докази свідчать, що самої події злочину не було, або що певна особа до неї не причетна. Наприклад, алібі є прямим виправдувальним доказом.
Первинні докази та їх джерела ще називають першоджерелом. Це, наприклад, показання свідка-очевидця, оригінал документа. Якщо ж свідок дав показання з чужих слів, це — похідний доказ, причому закон вказує, що якщо показання свідків базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути допитані. Якщо ж джерело повідомлених свідком даних невідоме (свідчення за чутками тощо), вони не можуть бути доказом. Те саме стосується і показань потерпілих, підозрюваних, обвинувачених. Копія документа є похідним джерелом доказів. Звичайно, при провадженні в кримінальній справі, як і в будь-якій іншій сфері людського пізнання, треба намагатися користуватися першоджерелами. Але і похідні докази та джерела доказів можуть бути корисними, цінними засобами процесуального пізнання, зокрема при перевірці повноти і правильності джерела (наприклад, показань свідка-очевидця, потерпілого, обвинуваченого, оригіналу документа)1.