- •1. Поняття кримінально-процесуального права, його предмет і методи.
- •2. Поняття і система стадій кримінального процесу.
- •3. Поняття і система кримінально-процесуальних гарантій.
- •4. Поняття і види функцій кримінального процесу.
- •5. Поняття і значення принципів кримінально-процесуального права.
- •6. Принцип публічності.
- •7. Принцип змагальності.
- •8. Принцип диспозитивності.
- •9. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу.
- •10. Прокурор.
- •11. Слідчий.
- •12. Орган дізнання і дізнавач як учасники кримінального процесу, співвідношення їх повноважень.
- •13. Обвинувачений.
- •14. Потерпілий.
- •16. Захисник у кримінальному процесі.
- •17. Поняття і структура кримінально-процесуального доказування.
- •18. Предмет і межі доказування.
- •19. Поняття і види доказів.
- •20. Речові докази.
- •21. Використання в кримінальному процесі даних, здобутих в ході оперативно-розшукової діяльності.
- •22. Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.
- •23. Прийняття і реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
- •24. Перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
- •25. Процесуальний порядок і правові наслідки прийняття рішення про порушення кримінального справи.
- •26. Процесуальний порядок і правові наслідки прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
- •27. Поняття, завдання і значення стадії досудового розслідування.
- •28. Поняття, значення і види підслідності.
- •29. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •30. Поняття і процесуальні форми взаємодії слідчого і органу дізнання.
- •31. Поняття, система і класифікація слідчих дій.
- •32. Огляд.
- •33. Допит.
- •34. Очна ставка.
- •35. Обшук.
- •37. Пред’явлення для впізнання.
- •38. Відтворення обстановки і обставин події.
- •39. Експертиза.
- •40. Поняття, значення і підстави притягнення як обвинуваченого.
- •41. Процесуальний порядок притягнення як обвинуваченого.
- •42. Зміна і доповнення обвинувачення в стадії досудового розслідування.
- •43. Поняття і система запобіжних заходів і підстави їх застосування.
- •44. Умови і процесуальний порядок застосування запобіжного заходу взяття під варту (арешту) і строки тримання особи під вартою в стадії досудового розслідування.
- •45. Поняття, підстави і процесуальний порядок затримання.
- •46. Поняття, розміри застави та процесуальний порядок застосування цього запобіжного заходу.
- •47. Поняття, підстави, умови і процесуальний порядок зупинення досудового розслідування.
- •48. Види процесуальних рішень, що приймаються за результатами досудового слідства.
- •49. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •50. Поняття, структура і зміст обвинувального висновку.
- •51. Поняття, умови і процесуальний порядок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.
- •52. Поняття, значення і види підсудності.
- •53. Поняття, значення і загальні правила стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •54. Поняття, значення і етапи (частини) стадії судового розгляду.
- •55. Судове слідство: поняття і порядок.
- •56. Вирок: поняття, ознаки і процесуальний порядок постановлення.
- •57. Поняття і загальна характеристика стадії апеляційного провадження.
- •58. Поняття і загальна характеристика стадії касаційного провадження.
- •59. Поняття і загальна характеристика стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.
- •60. Поняття і загальна характеристика стадії виконання вироку.
- •61. Особливості провадження у кримінальних справах про злочини і суспільно небезпечні діяння неповнолітніх.
- •62. Особливості провадження в кримінальних справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •63. Відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
22. Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.
Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи. Своєчасне та обгрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого й повного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань кримінального судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи ( ст. 113 КПК). Як виняток до її порушення у невідкладних випадках дозволяється провести огляд місця_події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст. 190 КПК). Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта — постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб законності та обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
23. Прийняття і реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав. Приводи — це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини. КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (ч. 1 ст. 94). Цей перелік є вичерпним. Закон вимагає, щоб повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб були викладені в письмовій формі (ч. З ст. 95 КПК). Всі інші заяви або повідомлення можуть бути усними або письмовими. Усні заяви про злочин заносяться до протоколу, який підписують заявник і посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник під розписку попереджується про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос за ст. 177 КК. Письмова заява повинна бути підписана особою, яка її подає. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і взяти у нього відповідну підписку. Отже, анонімні письмові заяви, а також повідомлення про злочин, зроблені по телефону, навіть якщо той, хто повідомив, назвав себе, не є приводом до порушення кримінальної справи. В разі необхідності вони можуть бути перевірені, однак якщо в ході такої перевірки будуть установлені достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, то приводом до порушення справи буде безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК).