МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
Кафедра образотворчого, декоративно-
прикладного мистецтва та дизайну і методики їх викладання
Аналіз художнього твору михайла врубеля «демон сидячий»
ІНДЗ
Виконала:
студентка Інституту мистецтв
групи Д-15
Галущак Ірина
Перевірила:
кандидат педагогічних наук
Пацалюк І.І.
ТЕРНОПІЛЬ – 2012
ПЛАН
ВСТУП..........................................................................................................................3
Біографія.............................................................................................................4
Сюжет та ідея твору..........................................................................................9
Композиційні особливості твору
Використання законів композиції........................................................11
Використання правил композиції........................................................18
Використання прийомів та засобів композиції..................................20
ВИСНОВКИ...............................................................................................................22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................23
ВСТУП
Михайло Врубель є яскравим представником хужників свого часу. Є легендарною постаттю в історії російського живопису. Його твори є неповторними і особливими, переаовнені яскравими художніми образами та виконані в індивідуальній художній техніці. Картині наповнені змістом та символами, цікаві та особливі, вони заворожують і примушують глядача насолоджуватися ними ще і ще.
Метою аналізу є комплексне вивчення композиційних особливостей в творах мистецтва.
Об’єктом аналізу є картина Михайла Врубеля «Демон сидячий».
Предметом аналізу є особливості використання законів, прийомів, правил та засобів композиції.
Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (10). Обсяг основного тексту – 19 сторінок. Загальний обсяг роботи 23 сторінки.
1. Біографія
Михайло Олександрович Врубель народився 5 березня 1856 в місті Омськ. Він третя дитина в родині.
Батько художника, Олександр Михайлович, поляк за походженням, був військовим юристом. Прізвище Врубель з польської означає «горобець». Як і багато військових, батько часто переїжджав з місця на місце за військовим наказом, тому сім'я постійно мешкала в різних містах – Саратов, Астрахань, Петербург, Омськ. Мати Михайла померла, коли сину виповнилося три роки. Вихованням хлопчика займалися батько і мачуха, бо батько одружився вдруге. Мачуха Єлизавета Христианівна добре грала на роялі і прищепила малому Михайлові смак до музики та театру. Михайло мав дуже теплі дружні відносини зі своєю старшою сестрою Олександрою.
Як і всі діти, Михайло багато малював в дитинстві. Батьки не забороняли йому малювати, навіть наймали йому приватних вчителів, але призначали парубку кар'єру юриста. Слухняний син приїхав в Петербург і став студентом юридичного факультету Петербурзького університету. Але Михайло Врубель був байдужим до юридичних наук, і став студентом, поступившись тиску родини.
На Університетську набережну Петербурга виходять фасади і універсітету, і Академії мистецтв. То ж не дивно, що студент-юрист ходив і в академію. Вечорами тут приймали всіх бажаючих. Після закінчення університету, весною та влітку 1880 року Врубель намагається займатися юридичною практикою, яка викликає в нього лиш відразу.
Восени цього ж року Михайло поступає до Академії мистецтв. На екзаменах він знайомиться з п'ятнадцятирічним Серовим Валентином. Михайло записався у клас професора Павла Петровича Чистякова. Слабенький як художник, Чистяков виявився здібним і наполегливим викладачем. Його з вдячністю згадували учні, що виявилися талановитішими за вчителя (Сєров Валентин Олександрович, Михайло Врубель, Полєнов Василь Дмитрович, Васнецов Віктор Михайлович). Відчуваючи недостатність знань і навичок, Врубель займається у класі Іллі Рєпіна, якого на той час вважали першим художником Росії, де опановує акварель. Згодом Врубель стане одним з видатних акварелістів Росії кінця 19 століття.
Чимала частина життя і творчості Михайла Врубеля пов'язана з Києвом.
У 1884 році в Академію мистецтв приїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Вікторович Прахов і розповів Чистякову про намір створити візантійский іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви. Потрібен був талановитий художник – а Чистяков умів розпізнавати таланти, художник мав бути молодий, тому що грошей на гонорари було обмаль. Чистяков порадив йому взяти з собою Врубеля. Так Михайлові і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 по 1884 роки.
Втручання в стінописи Кирилівської церкви 12 століття було досить стриманим. Наново створили фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені. Перша ж проба Врубеля – зображення архангела на одному з стовпів церкви – викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фреску «Сходження Святого Духу на Апостолів» (1885). Звичайно ж, він малював не як художник 12 століття, а як сучасний майстер, що знає досягнення живопису Західної Європи, але не зрікається візантинізму.
Восени того ж року Михайло їде у Венецію, щоб працювати над великими вівтарними образами та вивчати мозаїки Равени та венеціанських майстрів. Чотири ікони було виконано на важких цинкових пластинах. Прообразом Богоматері стала Емілія Львівна Прахова, дружина професора. Врубель працював в Італії по пам'яті, без моделі – ні натурщиць, ні манекенів в нього не було. На початку 1885 року Врубель повертається до Києва. Але відносини з родиною Прахових загострюються через захоплення Врубеля Емілією Львівною, тому Михайло відїжджає в Одесу, де проводить півроку. Саме в Одесі Врубель починає працювати над темою Демона – яку без перебільшень можна вважати найбільш важливою в його творчості.
Наприкінці 1885 року Врубель знову повертається до Києва. Він дає приватні уроки малювання, працює над ескізами для роспису Володимирського собору. У Володимирському соборі за ескізами Врубеля виконано орнаменти на внутрішніх стінах храму і арках двох нефів, але ескізи великого розпису «Плач надгробний» та «Ангел з кадилом і свічкою» (1887) не були затверджені і реалізовані, тому що були виконані в незвичній новаторській манері і не відповідали церковним канонам. Пізніше для розпису собору було запрошено молодого Васнецова.
Серед світських робіт київського періоду визначним твором став «Портрет дівчини на тлі перського килиму», де Врубель дав волю своїм колористичним здібностям. Також у Києві художник написав картини «Східна казка», «Автопортрет», велику кількість акварелей з квітковими мотивами та ін.
Пізніше Врубель приїздив до міста разом з дружиною в 1901, відомою оперною співачкою Н. І. Забелло (Забілою)-Врубель, яка була вихованкою Київського інституту шляхетних дівчат. Відвідав Київ 1903 разом з дружиною і сином (син помер у місті, похований на Байковому кл.).
З 1889 року Врубель в Москві. Важливою подією було зближення Врубеля з меценатом С. І. Мамонтовим, художник прийняв запрошення Савви Івановича і оселився в його маєтку на Садово-Спаській. Тут вже працювали знайомі Врубеля художники Валентин Серов та Костянтин Коровін. Так митець отримає мецената, а мільонер нового майстра-універсала.
Продовжуються пошуки образу демона. Зовнішнім поштовхом нібито був конкурс пам'ятника поету Лермонтову, а Врубель зажадав бути учасником. Митець ліпив демона, а потім малював. З пам'ятником Лермонтову у Врубеля не вийшло, але художнику замовили ілюстрації до творів Лермонтова. Так з'являються аркуші з малюнками до «Герою нашого часу», до поеми «Ізмаїл-Бей» та улюбленого «Демона». В 1890 році, в садибі Абрамцево, в кабінеті Савви Мамонтова був написаний «Демон сидячий» – перша картина з серії картин про демона. Але не можна й забувати, що до нас дійшли далеко не всі варіанти зображення демона – Врубель часто переписував картину, не вдовольняючись результатом, деякі варіанти просто пропали. Близькі художника згадують, як він був захоплений цією темою, як розповідав, що «демон», це не біс і не диявол, а з грецької означає «дух», «душа», цитував на пам'ять поему Лермонтова.
Мамонтов замовляє Врубелю тетрально-декораційні роботи для свого театру (ескіз завіси «Ніч в Італії»). З 1890 року в Абрамцево відкрито керамічну майстерню, де Врубель створює керамічні твори Лєль, Волхова, Купава, Берендєй. З 1892 року він вже керує цією майстернею.
Мамонтов запросив Врубеля з собою в подорож до Європи. І Врубель з родиною Мамонтова побував в Римі, Флоренції, Венеції, Мілані, Парижі. Подорож спонукала для малювання картин і акварелей – «Іспанія», «Ворожка», «Венеція», можливо, самих радісних в усьому його творчому надбанні.
В 1896 році Врубель приймає замовлення створити два великих панно для художнього павільону Всеросійської виставки в Нижньому Новгороді. Це були два величезних панно, площиною більше ста метрів квадратних, Врубель брався за роботу сповнений надій і з великим натхненням. На одному полотні він писав «Принцесу Грьозу», як символ прекрасного, до якого прагнуть всі художники, на другому полотні змалював «Микулу Селяниновича», як символ сили руської землі. Але панно не було прийняте сучасниками і Петербургською Академією мистецтв. Панно купив Савва Мамонтов і зробив окремо виставку Врубеля, де на художника чекав перший довгоочікуваний успіх.
В 1896 році Врубель закохався знову – Надія Іванівна Забела була оперною співачкою, художник побачив ії на сцені Панаєвського театру під час репетицій. Швидке зближення завдяки мистецтву завершилося весіллям в Швейцарії влітку 1896 року.
В 1897 році Михайло Олександрович потрапив на виставку Олександра Іванова, яка проходила в Москві, роботи якого справили велике враження на Врубеля. В 1898 році Врубель разом з Коровіним, Левітаном, Васнецовим бере участь у «Виставці руських і фінляндських художників», де його розуміють і приймають дуже доброзичливо. Також в цьому році він завершує чотири великих панно для маєтка С. Т. Морозова, і звертається до пушкінської теми – пише картину «Пророк».
1901 року в подружжя Врубелей народився син.
Вже в перших своїх акварелях Врубель виявив майстерність і неабиякий хист до мистецтва. Теми традиційні для академії з її непохитним культом римлян і Біблії. На біблійний сюжет Врубель створив «Введення діви Марії у храм», на історичну тему "Бенкетуючі римляни ".
Писати акварелі Врубель буде й надалі, серед них натюрморти («Квіти в синій вазі», 1887; «Квітка шипшини», 1884; «Троянда», 1904) портрети («Художник Костенко С. П.», 1880; «Портрет Олександри Станкевич», 1906). Коли Врубель почав займатись сценографією, то написав ескіз театральної завіси саме аквареллю («Італія. Неаполітанська ніч», 1891). Завісу зробили і вона слугувала театру Солодовнікова, поки той не згорів у 1898 році. Але акварелі збереглися.
Врубель і раніше дивував поведінкою, незвичним одягом. Невдоволення навколишнім світом притаманне багатьом художникам – з цього невдоволення роблять теми для творчості. У Врубеля це йшло і від бажання жити повнокровно і сильно зараз і тут, і від хвороби. Ще в Києві була спроба різати вени, про що писав Коровін. Часто бували перепади настрою, періодами дратівливості, перезбудження. З 1901 року настало погіршення, а в 1902 році Бєхтерев ставить страшний діагноз – хвороба Врубеля невиліковна. Смерть маленького сина в 1903 році стає новим ударом для художника – з тих пір Врубель майже весь час проводить у клініках, тільки зиму 1904–1905 року він провів вдома. Саме в ці роки майстер багато займається малюнком, часто працює з натури. Саме в малюнку виконано й портрет поета Валерія Брюсова (1906 р.) – остання робота Врубеля, коли художник працював над цим портретом, він остаточно втратив зір.
Врубель помер в 1910 році в Петербурзі і був похований на цвинтарі Новодівочого монастиря, що біля Московського проспекту. Невеличкий надгробок з чорного мармуру показує, де знайшов спокій неспокійний геній на ім'я Врубель.