32. Огляд.

Огляд місця події – це найбільш складна слідча дія. Вона часто провадиться як першочергова після порушення кримінальної справи. В чинному законодавстві термін “місце події” не роз’яснюється, тоді як в науковій літературі місце події частіше всього визначається як певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або знайдено його наслідки. При цьому припускається, що по одному злочину можливе існування декількох місць подій [1, с. 160; 2, с. 554]. Згідно ст. 190 КПК України “огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події” [3, с. 160]. Огляд місця події є невідкладною слідчою дією.

Невідкладність полягає у необхідності вчасного проведення огляду місця події з метою виявлення і фіксації важливої для слідства інформації, виявлення та вилучення речових об’єктів зі слідами злочину, які мають значення для встановлення істини. Затримка щодо проведення цієї слідчої дії може призвести до втрати слідів злочину й іншої важливої інформації. Водночас, деякі вчені вважають невідкладними лише слідчі дії, які провадяться одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства [4, с. 190].

33. Допит.

полягає в обов'язку з'явитися за викликом до особи, яка проводить слідство, і дати правдиві показання. Треба мати на увазі, що давати показання — це право потерпілого, а не його обов'язок.

Також у ст. 69 КПК перелічено осіб, які не підлягають до­питу як свідки, і осіб, які мають право відмовитись давати по- казання як свідки.

Свідка викликають до слідчого повісткою, яку йому вруча­ють під розписку, а в разі його відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, також можуть викликати телеграмою чи теле­фонограмою. У разі неявки без поважної причини до свідка та потерпілого може бути застосовано привід, а в разі неявки до суду — адміністративну відповідальність за неповагу до суду.

Показання свідків і потерпілих заносять до протоколу, в якому вказують місце і дату проведення допиту, прізвище осо­би, яка його проводить, прізвище, ім'я, по батькові особи, яку допитують, а у разі необхідності, її адресу. Далі роблять при­мітку про те, що права та обов'язки роз'яснено.

Після закінчення допиту протокол пред'являють свідкові чи потерпілому для прочитання.

Допит неповнолітнього свідка має свої особливості. Таких свідків викликають через батьків чи законних представників. При допиті осіб, які ще не досягли 16 років, має бути присут­ній педагог.

34. Очна ставка.

Очна ставка (ст.ст. 172, 173 КПК) є одночасним допитом двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечнос­ті: потерпілого та обвинуваченого, двох обвинувачених, свідка і обвинуваченого тощо. Мета очної ставки — перевірка прави­льності раніше одержаних показань. Проведення очної став­ки є правом, а не обов'язком слідчого.

На початку слідчий встановлює, чи знають викликані особи один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою. Потім їм пропонують дати показання про обставини, щодо яких існують суттєві суперечності. Після дачі показань слідчий може кожному з допитуваних задавати запитання, що заносяться в протокол. Також слідчий може оголошувати по­казання, які особи давали раніше, що нерідко дозволяє усуну­ти суперечності. З цією метою може бути відтворено звукоза­пис попередніх показань.

Очну ставку оформляють протоколом. Кожний з учасників очної ставки підписує свої показання на кожній сторінці, а в кінці — весь протокол.