- •1. Поняття господарського права як галузі права.
- •2. Господарське право як галузь законодавства та як юридична дисципліна.
- •3. Співвідношення господарського права з іншими галузями права.
- •4. Методологічні основи правового регулювання господарської діяльності.
- •5. Предмет господарського права, його основні інститути
- •6. Правові відносини, що регулюються господарським правом, їх зміст та різновиди.
- •7. Функції господарського права, що визначають його нормативну характеристику.
- •8. Поняття та основні види джерел господарського права.
- •9. Систематизація в господарському праві.
- •10. Система господарського законодавства.
- •11. Порядок застосування норм господарського права.
- •12. Значення судової практики в регулюванні господарських відносин.
- •13. Аналогія закону, аналогія права та звичаї в комерційній практиці.
- •14. Поняття господарської діяльності, її види
- •15. Поняття, ознаки та принципи підприємницької діяльності.
- •61. Правовий режим речей
- •62 Правовий режим грошей та грошових зобов’язань.
- •63. Правовий режим цінних паперів
- •64 Обєкти інтелектуальної власності в підприємницькій діяльності. Гк використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •65. Поняття господарського договору та госп. Зобов’язання.
- •66 Ознаки господарських договорів. Класифікація договорів у сфері підприємницької діяльності(http://www.Univer.Km.Ua/visnyk/45.Pdf).
- •Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
- •67. Зміст та форма договорів
- •68. Порядок укладення господарських договорів. Порядок зміни та розірвання договорів у сфері господарювання. Гк
- •69. Поняття державного регулювання підприємництва. Засоби держ.Регул. Підпр. Діяльн.
- •70 Поняття та значення ліцензування певних видів господарської діяльності. Правовий статус огранів ліцензування та та ліцензіатів (заявників). Порядок видачі ліцензій за законодавством України.
- •71. Порядок патентування деяких видів підприємницької діяльності. Поняття та види торгових патентів.
- •72. Сертифікація і стандартизація
- •73. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів
- •74. Порядок проведеня перевірок якості товарів (сировини, матеріалів), правильність розрахунків із споживачами господарюючими суб’єктами. Планові та позапланові перевірки
- •Процедура перевірки
- •Відбір та аналіз зразків
- •75. Правове регулювання цін та ціноутворення. Види цін в Україні.
- •1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення. Серед них:
- •2. Адміністративні правопорушення, що посягають на власність. Серед них:
- •3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури. Серед них:
- •4. Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів. Серед них:
- •5. Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил. Серед них:
- •6. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку. Серед них:
- •8. Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності. Серед них:
- •9. Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації. Серед них:
- •10. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку. Серед них:
- •11. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління. Серед них:
- •91. Поняття, ознаки та види бірж в Україні.
- •95. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій
- •Особливості правового статусу суб*єктів господарювання з іноземними інвестиціями
- •Гарантії і захист прав іноземних інвесторів.
- •99. Призначення та структура ринків фінансових послуг
- •101. Співвідношення понять “фінансова послуга” та “фінансова операція”
- •102. Державне регулювання ...
- •106. Судовий захист прав суб*єктів підприємницької діяльності.
73. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів
1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.
3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Стаття 22. Судовий захист прав споживачів
1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.
3. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).