- •4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї.
- •5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї.
- •7. Філософія Мілетської школи.
- •8. Стихійна діалектика Геракліта.
- •9. Елейська школа в античній філософії.
- •10. Філософія Демокріта.
- •11. Філософія Сократа.
- •18. Неоплатонізм в античній філософії.
- •13. Ідеальна держава Платона.
- •15. Епікуреїзм в античній філософії.
- •16. Стоїцизм в античній філософії.
- •21. Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- •17. Скептицизм в античній філософії.
- •19. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії.
- •23. Схоластика: проблема уиіверсалій (номіналізм і реалізм).
- •24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •26. Діалектика доби Відродження (Нікола Кузанський).
- •27. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження
- •29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •31. Емпірична філософія ф. Бекона.
- •32. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •33. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35. Теорія пізнання і. Канта.
- •36. Етичні погляди і. Канта ("категоричний імператив").
- •39. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38. Філософія історії г. Гегеля.
- •40. Філософія марксизму.
- •41. Позитивізм.
- •42. Прагматизм.
- •43. "Філософія життя" (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •44. Екзистенційна філософія.
- •45. Фрейдизм.
- •46. Неофрейдизм.
- •47. Герменевтика
- •48. Неотомізм
- •49. Філософська антропологія
- •50. Постмодернізм
- •51. Філософська думка Київської Русі.
- •52. Філософія у Києво-Могилянській академії.
- •53. Українська філософська думка доби Відродження (хіу-хуі ст.).
- •54. Філософія Сковороди.
- •55. Університетська філософія в Україні хуіп-хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •56. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •57. Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- •58. Філософські ідеї у творчості і.Я. Франка.
- •59. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •60. Українська філософія XX ст.
- •61. Система філософії та її структурні складові.
- •63. Картина світу. Філософська картина світу.
- •62. Філософія як вищий теоретичний рівень світогляду.
- •64. Проблема визначення предмету філософії.*
- •65. Основні функції філософії.
- •68. Простір і час (основні характеристики).
- •66. Буття та його основні форми.
- •67. Матерія та її основні форми руху.
- •69. Рух (основні форми та властивості).
- •70. Проблема матеріальної єдності світу.
- •71. Основні принципи діалектики.
- •72. Категорії діалектики.
- •73. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •74. Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •75. Альтернативи діалектики.
- •76. Основні принципи гносеології.
- •77. Суб'єкт і об'єкт у процесі пізнання
- •78. Критерії істини.
- •79. Істина як процес.
- •80. Чуттєве пізнання та його форми.
- •81. Раціональне пізнання та його форми.
- •82. Діалектика чуттєвого та раціонального у процесі пізнання.
- •83. Емпіричні методи пізнання.
- •85. Інтуїція у процесі пізнання.
- •84. Теоретичні методи пізнання.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Сутність людини та сенс її життя.*
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •89. Проблема людської свободи та відповідальності.*
- •91. Потреби й інтереси у структурі особистості
- •92. Взаємодія природи та суспільства.
- •93. Проблема свідомості у філософії
- •94. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •95. Суспільна свідомість та її структура.
- •96. Правова та моральна свідомість.
- •97. Політична свідомість.
- •98. Естетична свідомість.
- •99. Мораль і політика.
- •100. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •101. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •102.Поняття соціально-історичної практики
- •103. Соціальне прогнозування.
- •104.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •106. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •107. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •110. Філософія культури.
- •108. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •109. Ціннісні орієнтації особистості
- •112. Поняття “наука”(класифікація наук)
- •113. Етичні проблеми науки.
- •114. Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •115. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •116. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •119. Проблема походження релігії
- •118. Предмет релігієзнавства.
- •120. Структура релігії.
- •121. Функції релігії.
- •122. Проблема класифікації релігій.
- •124. Язичництво стародавніх слов'ян.
- •125. Етнонаціональні релігії: загальна характеристика.
- •126. Буддизм як світова релігія.
- •128. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення
- •129. Іслам: основи віровчення і культу.
- •130. Новітні релігійні течії: загальна характеристика.
- •131. Свобода совісті і толерантність.
- •133. Предмет логіки, логічна культура мислення.
- •134. Основні історичні етапи розвитку логіки
- •135. Основні закони формальної логіки.
- •136. Логічна структура поняття (закон оберненого відношення між змістом і обсягом поняття).
- •137. Логічна операція визначення понять. Правила визначення
- •138. Логічна операція поділу понять. Правила поділу.
- •139. Логічні операції з обсягами понять (додавання, множення, віднімання, доповнення).
- •140. Просте судження та його види.
- •141. Види складних суджень.
- •143. Категоричний силогізм: поняття та структура.
- •144. Логічна характеристика доведення.
- •145. Логічна характеристика спростування.
- •146. Правила та можливі помилки в аргументації.
- •147. Дискусія: загальна характеристика
135. Основні закони формальної логіки.
Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон достатньої підстави, закон суперечності, закон виключеного третього.
Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обгрунтованість. Закони логіки об'єктивні, вони не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є відображенням закономірно¬сті об'єктивного світу.
Закон тотожності :будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась.
Формула: А є А, або А = А
Думка тотожна сама собі тоді, коли вона стосується одного й того ж предмета і її зміст залишається одним і тим же, скільки разів вона висловлюється. Якщо ж зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого пред¬мета, то така думка не може вважатися тією ж самою, тотожною самій собі, це буде уже інша думка.
Закон суперечності : два протилежні вислов¬лювання не є одночасно істинними; в крайньому разі одне із них неодмінно хибне.
Наприклад, не можуть бути одночасно істинними судження: «Петренко є спів¬учасником даного злочину», «Петренко не є співучасником даного злочину». Одне з цих суджень обов'язково хибне.
Закон суперечності не діє, якщо в судженнях ідеться про один Ї той же предмет, але предмет взято у різний час. Так судження «Петренко є осудний» і «Петренко є неосудний» — обидва можуть бути істинними, якщо у першому з них мається на увазі один час (наприклад, до здійснення злочину), а у другому — інший час (під час здійснення злочину або після нього).
Закон достатньої підстави : будь-яка істинна думка має достатню підставу.
Із закону достатньої підстави випливає, така його вимога: будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обгрунтована. Так, для того, щоб судження «Петренко є співучасником цього злочину» було визнане істинним, необхідно привести підстави його істинності, тобто треба висловити ряд суджень, із яких би неодмін¬но випливало твердження про те, що Петренко справді є співучасник цього злочину. Якщо ж таких суджень на¬ведено не буде, то висловлене положення («Петренко є співучасник цього злочину») не може вважатися іс¬тинним.
Як у самій дійсності кожне явище має свою причину, свою реальну підставу, без котрої воно не могло б ви¬никнути й існувати, так і в мисленні будь-яка думка має свою достатню підставу.
Закон виключеного третього: суперечних суджень із двох одне неодмінно є істинним, друге — хибним, а третього і бути не може.
Закон виключеного третього діє лише між суперечними судженнями — загально стверджувальним і частково-заперечним, загальнозаперечним і частково-стверджувальним. Між протилежними судженнями цей закон не діє, бо вони можуть бути одночасно хибними.
Отже, закон виключення третього слід формулювати так: суперечні судження завжди містять у собі одне і тільки одне істинне судження (або до складу суперечних суджень завжди входить одне і тільки одне істинне). Приклад: біле-небіле.