- •В чому проявляється потяг до знання у людей на думку Аристотеля.
- •Чим відрізняється чуттєве сприйняття у тварини від чуттєвого сприйняття людини?
- •10. Що спонукало мудреців до філософування? (отримання користі чи задля розуміння)
- •11. Які першопричини виділяє Аристотель у пізнанні сущого?
- •До чого найбільше прагнув р.Декарт?
- •Яку користь виніс р.Декарт із спостереження за звичаями інших людей?
- •Яким чином р.Декарт звільнився від багатьох помилок «які можуть затьмарити природне світло» та «голос розуму»?
- •На вивчення чого варто спрямовувати свій розум після звільнення від «помилок»?
- •Що є основою істинного методу який узгоджується з вимогами розуму: традиція чи сумнів?
- •Яким різновидам розуму не рекомендується піддавати сумніву прийняті на віру знання?
- •Які науки р.Декарт використовував у пізнанні істини?
- •Охарактеризуйте які логічні правила вводить р.Декарт?
- •З чого варто починати пізнання істини?
- •З яких наук р.Декарт черпає точні та очевидні основи для вироблення істинного методу?
- •Які правила моралі та навіщо перелічує р.Декарт?
- •Чому обіцянки, що «обмежують свободу», р.Декартом розглядаються як крайнощі?
- •Яке з занять властивих людям є кращими?
- •Чи є р.Декарт скептиком?
- •Питання для самоконтролю:
- •Які основні напрямки екзистенціалізму виділяє ж.П.Сартр.
- •Що таке, на думку автора статті, екзистенціалізм?
- •Як Ви розумієте вираз “існування передує сутності”?
- •Яким чином людина, обираючи себе, обирає людину взагалі ?
- •Що розуміє Сартр під тривогою та закинутістю?
- •Що спільного між мистецтвом та мораллю?
- •Що є вірною ознакою апріорного знання?
- •Яка наука ґрунтується на чистих апріорних знаннях?
- •З якого джерела досвід черпає свою достовірність?
- •Які проблеми досліджуються за межами світу, що суттєво сприймається розумом?
- •Що таке метафізика?
- •Якою є, на думку Канта, первинна задача пізнання, що виходить за межі досвіду?
- •Нащо спрямована переважно діяльність нашого розуму?
- •20.Що є предметом вивчення метафізики, як науки?
- •21.Що розуміє і.Кант під чистим розумом?
- •22.Чому і.Кант називає вступ до системи чистого розуму критикою.
- •23.Яке пізнання і.Кант вважає трансцендентальним?
- •24.Чому трансцендентальна філософія є наукою виключно чистого спекулятивного розуму?
- •25.Які є основні стовбури людського пізнання?
- •1 Е. Ротердамський . Звідки веде свій родовід глупота?
- •2. Чому оратори прагнуть використовувати у своїх промовах чужоземні висловлювання?
- •3. Хто є супутницями глупоти, і чому?
- •4. В чому проявляє себе глупота у повсякденному житті?
- •5. Чому всі війни породжуються глупотою?
- •6. Чому немає нічого більш нерозсудливого від поганої розсудливості?
- •7. За якими ознаками можна розділити глупоту та мудрість? На що спирається глупота, а на що мудрість?
- •8. В чому проявляється дурість теологічних вчень? Сутність промови.
- •9. Чому у найбільшій шані найменш розумні з мистецтва?
- •10. А чи вірним є твердження, що науки непотрібні і шкідливі? і чому глупота є винахідницею мистецтв?
- •6. Чому необхідно відрізняти матеріальні (трансформації в економічних умовах виробництва) від їх ідеологічних форм?
- •11. Якою суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства?
- •Рене Декарт
2. Чому оратори прагнуть використовувати у своїх промовах чужоземні висловлювання?
Все робиться для того, щоб розумники дужче пишалися, а недосвідчені тим більше дивувалися зі свого невігластва. Є таки в наших землячків нездоланний потяг схилятися перед усім іноземним, і то тим нижче, чим воно чужіше.
3. Хто є супутницями глупоти, і чому?
Мене вигодували тугими персами дві гожі німфи: Мете-п'янкість — Вакхова донька, та Апедія-невихованість, - дочка Пана. Обидві тут серед мого почту - зі служниць та наперсниць. Якщо ваша ласка, ось вони, але, клянусь Гераклом, ви почуєте їх імена не інакше, як по-грецькому. Отож слухайте: оця, набундючена — то Філавтія-самозакоханість; та, що усміхається і плеще в долоні - Колакія-улесливість; напівсонна, в дрімливій задумі - Лето-забутливість; та, що сидить, склавши руки на грудях, - Мїсопонія-лінь; обвита гірляндою троянд і напахчена - Ґедоне-насолода; відлюдькувата, з безладно блукаючим поглядом —Аноя-безрозсудність, а ця товстуха з лискучою шкірою зветься Трифе-обжерливість. Серед них бачите і двох юних богів, що прилучилися до дівчат. Одного звуть Негретос Гіпнос — непробудний сон, а другого — Комос-гультяй. З допомогою такої братії я все на світі підкоряю своїй владі й повеліваю навіть царями.
4. В чому проявляє себе глупота у повсякденному житті?
Люди переді мною у невідплатному боргу, бо я даю їм силу-силенну різних благ! І то усім без винятку: від низів до можновладців. Досить поглянути на життя солідніших осіб. По них легше оцінити й інших, - тим більше, що голота й простолюд і цілком мої.
Один упадає за жіночкою, і чим менше вона його любить, тим дужче за нею він мліє. Другого вабить не дружина, а придане; третій продає на ніч свою наречену кожному, хто того забажає. (Хоч інший на його місці очей не спускав би з неї, мов Зелотип чи Аргус!) Четвертий перетворює в дурницю жалобу: наймає акторів, щоб зобразили на своїх пиках його смуток. П'ятий плаче біля могили мачухи. Шостий все, що тільки може, гребе до себе і пхає в пельку, хоч потім, може, доведеться йому й голодувати. Сьомий верхом блаженства вважає сон і дозвілля. Восьмий, піклуючись про чужі справи, занедбує свої власні. Дев'ятий по вуха в боргах, ось-ось збанкрутує, але вважає себе багатієм. Десятий вельми щасливий, коли сам, бідуючи, щедро обдаровує спадкоємця. Одинадцятий заради мізерного прибутку (та й то непевного!) ладен пливти за море, доручивши життя (яке ні за які гроші не купиш!) вітрам і хвилям. Дванадцятий замість того, щоб сидіти вдома у безпеці й спокої, прагне розбагатіти на війні.
Є такі, що підлещуються до безрідних дідів і таким чином одержують багатий спадок. Ще інші прагнуть досягти того самого, зваблюючи заможних бабусь. Найбільша втіха для богів, коли ці ошуканці, прагнучи обдурити інших, самі залишаються обманутими. Найдурнішим і найогиднішим зі всіх є, проте, поріддя гендлярів, тобто торгашів, бо вони займаються найогиднішою справою і досягають мети найогиднішим способом. Усіх дурять, на кожному кроці брехливо присягаються, крадуть, обважують, обраховують і водночас вдають із себе шляхетних, - тому, певно, що на кожному пальці мають персні зі щирого золота.
Ще інші вдома голодують, а на людях вдають із себе вельми багатих. Один силкується не втратити того, що має, а інший правдою і неправдою збагачується. Той випрошує для себе якусь громадську посаду, а цей воліє сидіти вдома на печі. Багато є таких, що ведуть нескінченні позови, навперебій обдаровуючи гостинцями суддю й адвоката.