- •В чому проявляється потяг до знання у людей на думку Аристотеля.
- •Чим відрізняється чуттєве сприйняття у тварини від чуттєвого сприйняття людини?
- •10. Що спонукало мудреців до філософування? (отримання користі чи задля розуміння)
- •11. Які першопричини виділяє Аристотель у пізнанні сущого?
- •До чого найбільше прагнув р.Декарт?
- •Яку користь виніс р.Декарт із спостереження за звичаями інших людей?
- •Яким чином р.Декарт звільнився від багатьох помилок «які можуть затьмарити природне світло» та «голос розуму»?
- •На вивчення чого варто спрямовувати свій розум після звільнення від «помилок»?
- •Що є основою істинного методу який узгоджується з вимогами розуму: традиція чи сумнів?
- •Яким різновидам розуму не рекомендується піддавати сумніву прийняті на віру знання?
- •Які науки р.Декарт використовував у пізнанні істини?
- •Охарактеризуйте які логічні правила вводить р.Декарт?
- •З чого варто починати пізнання істини?
- •З яких наук р.Декарт черпає точні та очевидні основи для вироблення істинного методу?
- •Які правила моралі та навіщо перелічує р.Декарт?
- •Чому обіцянки, що «обмежують свободу», р.Декартом розглядаються як крайнощі?
- •Яке з занять властивих людям є кращими?
- •Чи є р.Декарт скептиком?
- •Питання для самоконтролю:
- •Які основні напрямки екзистенціалізму виділяє ж.П.Сартр.
- •Що таке, на думку автора статті, екзистенціалізм?
- •Як Ви розумієте вираз “існування передує сутності”?
- •Яким чином людина, обираючи себе, обирає людину взагалі ?
- •Що розуміє Сартр під тривогою та закинутістю?
- •Що спільного між мистецтвом та мораллю?
- •Що є вірною ознакою апріорного знання?
- •Яка наука ґрунтується на чистих апріорних знаннях?
- •З якого джерела досвід черпає свою достовірність?
- •Які проблеми досліджуються за межами світу, що суттєво сприймається розумом?
- •Що таке метафізика?
- •Якою є, на думку Канта, первинна задача пізнання, що виходить за межі досвіду?
- •Нащо спрямована переважно діяльність нашого розуму?
- •20.Що є предметом вивчення метафізики, як науки?
- •21.Що розуміє і.Кант під чистим розумом?
- •22.Чому і.Кант називає вступ до системи чистого розуму критикою.
- •23.Яке пізнання і.Кант вважає трансцендентальним?
- •24.Чому трансцендентальна філософія є наукою виключно чистого спекулятивного розуму?
- •25.Які є основні стовбури людського пізнання?
- •1 Е. Ротердамський . Звідки веде свій родовід глупота?
- •2. Чому оратори прагнуть використовувати у своїх промовах чужоземні висловлювання?
- •3. Хто є супутницями глупоти, і чому?
- •4. В чому проявляє себе глупота у повсякденному житті?
- •5. Чому всі війни породжуються глупотою?
- •6. Чому немає нічого більш нерозсудливого від поганої розсудливості?
- •7. За якими ознаками можна розділити глупоту та мудрість? На що спирається глупота, а на що мудрість?
- •8. В чому проявляється дурість теологічних вчень? Сутність промови.
- •9. Чому у найбільшій шані найменш розумні з мистецтва?
- •10. А чи вірним є твердження, що науки непотрібні і шкідливі? і чому глупота є винахідницею мистецтв?
- •6. Чому необхідно відрізняти матеріальні (трансформації в економічних умовах виробництва) від їх ідеологічних форм?
- •11. Якою суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства?
- •Рене Декарт
5. Чому всі війни породжуються глупотою?
Війна - основа й джерело усіх славетних подвигів. А тим часом, що може бути безглуздіше за неї (якщо немає для того поважних причин)?
Адже війна приносить обом супротивникам більше шкоди, ніж зиску. яка тепер користь од цих, вибачте, мудрих - немічних людей, виснажених науками, з рідкою й холодною кров'ю? Адже тут потрібні, товстуни, здоровані, бовдури, в котрих чим менше розуму, тим більше відваги. Але, кажуть, і кмітливість у війнах дуже допомагає. Не заперечую, тільки ж кмітливість усе - таки військова, а не філософська для вельми славної справи - війни - філософи та вчені, що проводять безсонні ночі над книгами, взагалі не годяться. Тут потрібні лайдаки, звідники, розбишаки, бандити, темні мужики, тупаки, боржники й подібні до них покидьки суспільства.
6. Чому немає нічого більш нерозсудливого від поганої розсудливості?
Найдурніша - нетямка мудрість, нічого нема більш нерозсудливого від поганої розсудливості. Неправильно поводиться той, хто всупереч звичаю не хоче пристосуватись до обставин і, забувши відомий закон бенкетуючих «або пий, або забирайся геть», вимагає, щоб забавка не була забавкою.
Навпаки, якщо ти народився смертною людиною, ніколи не мудруй понад міру, а ліпше або куняй разом з усіма, або кумедно помиляйся. Але ж це, скажуть розумники, й властиве Глупоті. Справді. Та я цього й не заперечую.
7. За якими ознаками можна розділити глупоту та мудрість? На що спирається глупота, а на що мудрість?
Глупота тримається на пристрастях, а мудрість - на розумі. За цими ознаками їх і розрізняють.
Стоїки звільняють мудреця від усіх пристрастей, немов від хвороб. А тим часом пристрасті є не лише поводирями, що ведуть до дверей мудрості, а й шпорами, і стимулом усякої доброчинності; вони побуджують людину чинити добро.
8. В чому проявляється дурість теологічних вчень? Сутність промови.
Поріддя теологів надзвичайно пихате й подразливе. Нівроку, з'являться сюди скопом зі своїми шестистами висновками і примусять зректися сказаного, а якщо не послухаюсь, враз оголосять єретичкою. Теологи мені багато чим зобов'язані. Щасливі з ласки моєї Філавтії-самолюбивості, вони почувають себе на третьому небі і з висоти своєї величі дивляться на решту смертних з презирством та огидою, немов на мурашок, що повзають по землі. Вони оточили себе такою непролазною огорожею магістральних настанов, визначень, висновків, простих і заплутаних тверджень; понавигадували стільки всіляких таємних ходів, що навіть Вулкан неспроможний спіймати їх у свої тенета. Гідним великих і осяйних теологів (о, яке пожвавлення серед них викликають подібні означення!) будуть такі питання: коли сталося божественне народження; чи багаторазове синівство Христа; чи можна припустити, щоб бог-отець зненавидів сина; чи може бог перетворитися в жінку, в диявола, в осла, в гарбуз, в камінь? А якщо може, то чи гарбуз міг би проповідувати, творити чудеса, бути розіп'ятим на хресті? Додайте сюди ще так звані гноми, настільки поморочливі, що парадокси стоїків порівняно з ними здаються вельми простими і всім доступними. Одна з цих гном, наприклад, вчить, що менший гріх згубить тисячі людей, ніж у неділю пошити черевики якомусь бідакові; друга, що краще допустити загибель усього світу зі всіма його, як-то кажуть, пожитками, ніж сказати бодай одне брехливе слівце.
Усі вони такі вчені, озброєні такою силою словесних викрутасів, що якби самим апостолам довелось позмагатися з ними.