4. Арабська Іспанія,

Розповідь учителя.

У 701 р., під час громадянської війни у вестготській Іспанії одна зі сторін покликала на допомогу арабів і берберів із північної Африки, яких згодом назвали маврами. Мавританським корпусом керував генерал Тарік ібн Зіяд (назва Гібралтар походить від його імені — «Скеля Таріка»), Мусульманам вдалося підкорити Піренейський півострів за декілька років. Попри завзятий опір вестготів, через десять років не завойованими залишилися лише гірські області Астурії.

До середини VIII ст. мавританські території входили до складу халіфату Омейядів, до цього ж часу належить походження назви мавританської держави Аль-Андалус, територія якої то збільшу­валася, то зменшувалася, залежно від успіхів Реконкісти.

У 756р., після того як у халіфаті до влади прийшла династія Аббасидів, Абдарахман І Омейяд створив незалежний Кордовський емірат, розквіт якого припав на правління Абдарахмана III, який проголосив себе халіфом. Кордовські халіфи в 927 р. захо­пили Алжир, створивши справжню імперію.

На початку XI ст. після смерті диктатора Мансура Кордовський халіфат розпався на велику кількість дрібних незалежних еміратів і королівств (іспанці називали їх тайфами, або «державами-спадкоємцями»). Найважливішими з них стали Гранада, Севілья, Сарагоса та Толедо. Для захисту від нападів християн ці дрібні держави були змушені запросити правителів із Північної Африки з династії Альморавідів. У 1086 р. правитель Марокко з цієї династії, Юсуф ібн Тапіфін, переправився через Гібралтар і завдав нищівної поразки армії кастильського короля. Однак після цього він захопив владу над всіма ісламськими князівствами на півострові, крім Сарагоси, і навіть відбив у християн Валенсію. Ісламська Іспанія була приєднана до африканських володінь Аль-моравидів. У XII ст. на зміну цій династії прийшла династія Альмохадів, також північноафриканського походження. У 1195р. їхні війська розбили армію кастильського короля Альфонсо VIII при Алакросі, однак саме за них почався занепад ісламської Іс­панії: у 1212р. мусульмани зазнали нищівної поразки при Лас Навас де Толоза. Це призвело до падіння усіх мавританських держав, окрім Гранади. Цей емірат проіснував до 1492р., коли він був захоплений військами Кастилії та Арагону.

Панування мусульман на Піренейському півострові не можна назвати завоюванням півострова в повному розумінні цього оло­ва. Маври були дуже терпимі до християн і іудеїв, надавали ав­тономію різним областям і зробили величезний внесок у розвиток іспанської культури, створивши неповторний стиль в архітектурі і образотворчому мистецтві. Мусульмани сприяли розвиткові в Іспанії потужної економіки, що базувалася на розвиненій торгів­лі, ремісництві і сільському господарстві, яке використовувало

найпрогресивніші на той час методи. Золоті монети Кордови були найстабільнішою і найпоширенішою у світі валютою; вони актив­но використовувалися і в християнській Європі.