6. Порушення прав дитини: Врахування думки дитини при вирiшеннi питань, що стосуються її життя.

Стаття 42 Конвенції ООН про права дитини декларує пеобхiднiсть кожною дитиною знати свої права, Держава зобов'язана якнайширше ознайомлювати як дорослих, так i дiтей з правами, закрiпленими у Конвенцiї ООН про права дитини.

Дiти не повиннi стати жертвами насильства (стаття 19, 37 Конвенцiї ООН про права дитини).

Держава захищає дiтей від брутального поводження з боку батькiв або iнших осiб. Жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню тощо.

Конституцiя та iнше законодавство України забезпечують право дитини на захист вiд насильства. Право дiтей нашої країни на захист вiд ycix форм насильства гарантується статтями 28, 52 Конституцii України, вiдповiдно до яких ніхто не може бути пiдданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що ПРИНИЖУЕ; його гiднiсть, поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожнiй дитинi гарантується право на свободу, особисту недоторканнiсть та захист гiдностi. Частина сьома статтi 150 Сiмейного кодексу эакріплює заборону застосування фiзичних покарань, а також iнших видiв покарань. якi принижують людську

. .

пдність дитини»,

І все ж, за даними соцiологiчних досліджень, кожна третя дитина в Україні хоча б раз у життi зазнала жорстокого поводження, фiзичного чи психолоriчного наснльсгва,

Факти жорстокого поводження з дiтьми, зневажання їxнix інтересів - надзвичайно гостра проблема. Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження та зневажання дiтей: фiзичне насильство; сексуальне насильство або розбещення; психiчне (емоцiйне насильство); зневажання основних потреб дитини.

Часто використовуетъся поняття «жорстоке поводження з дiтьми». І, окрім фiзичноro, психологічного, сексуального, та економiчного насильства iнколи видiляють й недбале ставлення до дитини - вiдсутнiсть з боку батькiв належного забезпечення умов, потрiбних для здорового розвитку дитини, що включають наявнiсть достатнього харчування, одягу, житла, виховання, освiти, медичноi допомоги; а також вiдсутнiсть уваги, залишення дитини без нагляду, внаслiдок чого вона може стати жертвою нещасного випадку.

Дiти, якi зазнають жорстокого поводження, переживають псиxiчну травму, внаслiдок якої вони розвиваються з певними особистісними, емоцiйними та поведiнковими особливостями. У дослiдникiв даної проблеми немає сумківу, що пережите в дитинстві насильство пов'язане з формуванням у майбутньому певних особистiсних розладiв. Дiти, якi зазнали 6удь-якого виду жорстокого поводження, мають бiльше емоцiйних та поведiнкових проблем, труднощiв з навчанням порiвняно з дiтьми iз сiмей, де насильство відсутнє, жорстоке поводження перешкоджає здоровiй соцiалiзацiї дитини. Негативнi наслідки жорстокого поводження - прагнення iзолюватися від суспiльства, проблеми з навчанням, нездатнiсть контролюваги свою поведiнкy, вевпевненість, почуття тривоги, гнiву, стiйкi дитячi страхи, порушення контактів з дорослими, розвиток депресії та почуття неповноцінності.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатацiя переслiдуються за законом. Зокрема покарання за злочини проти дiтей передбачено новим Кримiнальним кодексом Укрaiни: умисне вбивство дiтей - статтi 115, 116; доведения дiтей до самогубства - стаття 120; нанесения тілесних ушкоджень - статтi 121-125; побоi i мордування - стаття 126; катування - стаття 127; залишення у небезпеці - стаття 135; насильницьке донорство - стаття 144; викрадения дитини - стаття 146; захоплення дiтей в заручники - стаття 147; торгiвля дiтьми та незаконне перемiщення за кордон - стаття 149; експлуатацiя дiтей - стаття 150; статеві злочини проти дiтей - статтi 155, 156; зловживання опiкунськими правами - стаття 167 та iн ..

Незважаючи на те, що майже половина опитаних дiтей вважають, що в Україні існуе жорстоке ставлення до дiтей, безпосередньо респондента потерпали вiд проявiв жорстокості та знущань не так часто. Так, жорстоке ставлення до себе часто (і дуже часто) зустрiчали не бiльше 6 % респондентiв.

Загальноприйнятої формули кризового втручання при виявленнi фактiв насилля над дiтьми не існуе, Деякi справи передбачають залучення мiлiцii (якщо мав мiсце злочин), в iнших - необxiдне залучения медикiв, психологiв, соцiальних педагогiв та соцiальних працiвникiв. Деякi справи вимагають тимчасового або поспйного позбавлення батькiвських прав рiшення суду, але таких випадкiв зазвичай небагато.

У будь-яких справах, де йдеться про насильство, метою вихователя е спiвробiтництво з тим iз батькiв, хто не чинив насилъства над дитиною, щоб у майбутньому він/вона стали на бiк дитини.

Учитель повинен бути серед тих осiб, якi допомагають дитинi у захистi її прав.

Втн має ознайомити дитину iз дiяльнiстю служб довіри, захисту прав дитини, повiдомити про їх розмiщення. Зазвичай телефони таких служб вказанi на iнформацiйних дошках загальноосвiтнiх шкiл. Повідомляється, за яких обставин можна туди звертатися. Зокрема Тернопiльська служба захисту прав дитини (тел. 52-65-28) готова допомогти дитинi, якщо її скривдили, здiйснюються утиски її на майно та житло, її втягують у пияцтво, наркоманію чи iншi протиправнi дii, або у неї виникають питания правового характеру.

При вирішенні питань, що стосуються життя дитини, необхідно враховувати її думку. Таке право закріплене за дитиною статтею 171 Сімейного кодексу.

1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, iншими членами ciм'i, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань Ciм'i.

2. Дитина, яка може висловити свою думку, мае бути вислухана при вирішенні мiж батьками, iншими особами спору щодо її виховання, мiсця проживання, у тому числi при вирiшеннi спору про позбавлення батькiвських прав, поновлення батькiвських прав, а також спору щодо ynравлiння її майном.

3. Суд має право постановити рiшення всупереч думцi дитини, якщо цъого вимагають її iнтереси.