1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повнолiття.

2. Малолiтньою вважається дитина до досягненвя нею чотирнадцяти років.

3. Неповнолiтньою вважаєтьея дитина у вiцi від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини, дитиною вважається людина віком до 18 років. Вона ще росте, ходить до школи, тобто формується фізично й духовно.

у світі живе понад 1 мiльярд пiдлiткiв У вiцi 10-18 років, що складає понад 1/5 всъого населения Землi. Близъко 85 % пiдлiткiв живе у країнах, що розвиваютъся.

Bci дiти незалежно вiд походження, кольору шкiри, нацiоналъностi та статків батъкiв є рiвними у своїх правах. Це особливо важливо для побудови демократичного суспiльства, адже обмеження в правах за будъ-якою ознакою призводить до конфлiктiв i суперечок не тiльки помiж людьми, а й помiж державами.

Кожна дитина становить надзвичайну цiннiстъ не лише для своїx батькiв, а й для всього світу саме тому, що вона унiкалъна i другої такої не буде.

Iнтереси дiтей повиннi забезпечуватися як з боку держави, так i з боку батькiв, та й взагалі, ycix дорослих.

У світі 540 мiлъйонiв дітей , Кожна четверта дитина живе у небезпечних, нестабiлъних умовах.

у статті 42 Конвенції ООН про права дитини зазначаєтъся: «Кожна дитина має право знати cвої права». Держава зобов'язана якнайширше ознайомлювати як дорослих, так i дiтей з правами, закрiпленими у Конвенцii ООН про права дитини.

Дiти, якi з вини дорослих полiтикiв чи стихійного лиха (землетрусу, повенi, радiоактивне забруднення) стали бiженцями, маютъ право на отримання мiжнародної допомоги, яку надаютъ мiжнароднi, урядовi органiзацiі, а також прості люди, яким не байдужа доля дiтей, якi постраждали вiд стиxiйного лиха чи воєн.

Конвенцiя ООН про права дитини визначає право кожної дитини на життя (стаття 6), особисте життя (стаття 16), на захист вiд викрадення та продажу (стаття 11,35), медичну допомогу (стаття 24), повноцiнне харчування (стаття 27), вiдпочинок (стаття 31), на освіту (стаття 28, 29), на iнформацiю (стаття 17). Дiти не повиннi стати жертвами насилъства (стаття 19, 37), залучатися до примусової працi (стаття 32, 36).

Дiти маютъ право на захист вiд втручання в ixнє особисте, сiмейне життя, на рiвенъ життя, необхiдний для її фiзичного, розумового, духовного, соцiалъного розвитку. Батъки несутъ вiдповiдалънiстъ за забезпечення необхiдного рiвня життя дитини. Кожна дитина мае право на медичну допомогу за найвищими стандартами, котра може бути реально забезпечена. Держава повинна надавати первинну медико-санiтарну допомогу, проводити профiлактику хвороб.

Ці заходи вживаютъся для того, щоб кожна дитина не була позбавлена доступу до ефективної охорони здоров' я.

Держава встановлює мiнiмалъний вік для прийому на роботу і визначає вимоги до умов працi неповнолiтнiх. Трудова дiєздатнiстъ настає з 16-рiчного віку, у виняткових випадках, за попереднъою згодою одного з батьків, трудовий договiр може бути укладений з неповнолiтнiм, якому виповнилося 15 років. Кожна дитина має право- на захист у тих випадках, коли iй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров'ю. Держава також повинна захищати iнтереси дiтей вiд ycix форм експлуатацiї.

Згідно із статтею 29 Конвенцiї ООН про права дитини, кожна дитина має право на розвиток талантів. В кожнiй дитинi закладено певний дар. Bci дiти малюютъ, спiваютъ. Завдання держави полягає в тому, щоб не лише вчасно помiтити талановитих дiтей, а й сприяти розвитку їxнix талантiв та обдарувань.

Съогоднi в У кpaїнi ше понад 2,5 тисячi позашкiльних закладiв - палацiв i центрiв творчостi, рiзноманiтних клубiв та гурткiв, шкiл мистецтва, де дiти можутъ розвивати свої таланти.

Згiдно iз статтею 30 Конвенцiї ООН про права дитини, кожна дитина має право на нацiональну самобутнicть. У кожного народу є своя мова, традицiї, релiгiя, обряди.

Дiти маютъ право користуватися своєю національною культурою, рiдною мовою та сповiдувати свою релігію. Сьогоднi у світі існує 189 крaїн, тисячi нацiй i народностей зi своїми традицiями, культурами, мовами, визнання і повага до яких дозволяють реалізувати право кожної людини, кожної дитини на національну самобутнiстъ.

Одним iз основних прав дитини є її право на належне батьківське виховання.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав i інтересіе до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органiв місцевого самоврядування та громадських органiзацiй.

Згiдно iз статтею 18 Сiмейного кодексу Укра'їни

1. Кожен учасник сiмейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін

Дитина у віці від 14 до 18 років набуває неповну цивільну дієздатнiстъ. Вона мае право брати участь у розпорядженнi алiментами, якi одержанi на її утримання. У разi смерті того з батькiв, з ким проживала дитина, алiменти є власнiстю дитини. Опiкун розпоряджаеться алiментами, які одержанi для утримання малолiтньої дитини. Неповнолiтня дитина має право на самостiйне одержання aлiментiв та розпорядження ними відповідно до Цивiльного кодексу України. Вона також має право на прийняття спадщини, але для цього необxiдна ще згода батькiв чи пiклувальникiв.

Особа у віці вiд 14 до 18 років має право самостiйно укладати договiр банкiвського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє iм'я. Неповнолiтня особа особисто несе вiдповiдалънiсть за порушення договору, укладеного нею самостiйно вiдповiдно до закону.

Стаття 174 Сiмейноro кодексу України передбачає право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання.

1. Майно, придбане батьками або одним iз них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, iншi речi особистого вжитку, iграшки, книги, музичнi iнструменти, спортивне обладнання тощо), е власністю дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, необxiдний для її нормального фгзичного, розумового, духовного, морального та соцiального розвитку , що потребус матерiальних затрат. Створення умов життя, необхідних для розвитку дитини, забезпечується головним чином її батьками, якi несуть основну фiнансову вiдnовiдальнiсть за належне утримання дитини (ст.27 Конвенцiї про права дитини).