3. Oniкa та піклування над дiтьмu.

Згздно з статтями 20, 21, 25 Конвенції ООН про права дитини, особлива турбота nовинна проявлятися про дітей-сиріт.

Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена Ciм'ї, надаючи вiдповiдну альтернативу сiмейному пiклуванню.

Дитина-сирота, за Законом Укрaїни «Про охорону дитинства», - це дитина, в якої померли чи загинули батьки. Проте останнім часом в Україні набуло поширення явище соцiалъного сирiтства, яке зумовлене ухилянням або усуненням батькiв вiд своїх обов'язкiв щодо неповнолiтньоi дитини.

Соціальні сироти в Україні - це дiти, батьки яких за рiшенням суду позбавленi батькiвських прав, перебувають на лiкyваннi або в установах вiдбутrя покарання, а також дiти, якi при живих батьках, не позбавлених батькiвських прав, страждають через відсутністъ батькiвського виховання та пiклування.

Україське законодавство також визначае дану групу дiтей як діти, позбавленi батьківського пiклування.

Упродовж останніх років відбувається падiння рiвня народжуваностi, одночасно простежується тенденцiя до збiльшення кiлькостi дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батьківської опiки. За даними уряду, 2003 р. в Україні було близько 50 тис. безпритульних дiтей, i майже чверть iз них перебувала в Киеві.

Cьoгoднi в Україні близько 160 тиеяч дiтей живуть у державних дитячих будинках та інтернатах. З них майже 90 тисяч - сироти i дiти, якi з рiзних причин залишилися без пiклування батькiв.

Глава 19 Сзмейного кодексу присвячена проблемам опіки та піклування над дітьми.

Стаття 243 чітко встановлює категорії дiтей, над якими встановлюється опіка, піклування.

1. Опiка, пiклування встановлюетъся над дiтъми, які эалишились без батьківського піклування.

2. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у вiцi вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти років.

3. Опіка, піклування над дитиною встановлюєтъся органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивiльним кодексом Україии.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолiтня дієздатна особа. При призначеннi дитинi опiкуна або піклувальника органом опіки та пiклування враховуються особистi якості особи, її здатністъ до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, яка позбавлена батьківських прав, а також особа, iнтереси якої суперечатъ iнтересам дитини.

Якщо дитина постiйно проживає у дитячому заклaдi або закладi охорони здоров'я, функцй опікуна та піклувалъника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Орган опiки та пiклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опiку або пiклування.

Стаття 247 Сiмейного кодексу України визначае права ДИТИНИ, над якою встановлено опiкy або пiклування.

1. Дитина, над якою встановлено опiку або пікпування, має право:

1. на проживання в ciм'ї опiкуна або пiклувальника, на пiклування з його боку;

2. на забезпечення iй умов для всебiчного розвитку, освiти, виховання i на повагу до її людської гiдностi;

3. на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування;

4. на захист вiд зловживань з боку опікуна або піклувальника,

2. Встановлення опiки та пiклyвання не припиняє права дитини на алiменти, пенсії, iншi соцiальнi виплати, а також на відшкодування шкоди У зв' язку iз втратою годувалъника.

Основною формою догляду за дiтьми сиротами та дiтьми, позбавленими батьківського піклування, в Yкpaїнi й досі вважають заклади державної системи iнтернатного догляду. Створення та розвиток подiбних iнституцiй на початку минулого століття спричинила значна кількістъ _ бiолоriчних сирiт та бездоглядних дiтей, якi опинилися на вулицi внаслiдок втрати батькiв та найближчих родичiв у пiсляреволюцiйнi та післявоєнні роки. Дитячi будинки були покликанi забезпечити базовi потреби дiтей, а також здiйснювати навчально-виховну функцію. Згодом така форма догляду за дiтьми перетворилась на традиційну. В її основу було покладено iдеї колективного виховання дiтей, якi пропагувалися в творах Надії Крупсъкої, Антона Макаренка, Василя Сухомлинського та інших радянських педагогів.

Однак ще на початку хх ст. дослiдження: в притулку для дiтей сирiт виявило iснування явища госпiталiзму, пов'язаного з тривалим перебуванням особи в специфічннх умовах, наприклад, в стаціонарі, лiкарнi чи притулку. В осіб, якi зазнали roспiталiзму, фахiвцi вiдзначають наявністъ соцiальної дезадаптацiї, поriршення контактiв з оточуючими, втрату трудових навичок, тенденцiю до хронiфiкацiї захворювань. Для уникнення госпiталiзму було эапропоновано: створювати насичене середовище, умови для всебiчної рухової активностi дiтей, пiдтримувати постійний контакт з дитиною.

На сучаоному етапі npоблем у iнтернатних закладах не поменшало. Значна частина будинків дитини, дитячих будинкiв та шкiл-iнтернатiв має слабку матерiально-технiчну базу. Забезпечення вихованцiв одягом i взуттям становить 60-70 %.

У вихованцiв iнтернатних закладiв iснують проблеми особистiсноro та мiжособистiсного характеру: вiдсутнiстъ навичок поведiнки i спiлкування з iншими людьми, невпевненютъ, комплекс неповноцiнностi, почуття соцiалъноi вiдчуженостi, недостатнiй прояв позитивних соцiальних-рольових орієнтирів, niдвищена агресивнiсть, нехтування собою як особистiстю, проблеми адаптації до нового середовища.

За даними Держкомстату України, на кінець 2002 р. 883 неповнолiтнi, якi виховуютъся в дитячих будинках, інтернатах, перебували на облiку в органах кримінальної мiлiцii у справах неповнолiтнiх.

Найбільш значущi проблеми вихованцiв шкiл-iнтернатiв виникаютъ у самостiйному життi: матерiaльнi труднощi щодо харчування, одягу, комунальних платежiв, виплати борriв, збереження здоров' я, забезпечення матерiального добробуту: працевлаштування, мало оплачувана робота; вмiння заощаджувати; житлова проблема.

у зв'язку із зазначеними чининками iнтенсивно шукаються альтернативнi iнтернатним закладам шляхи виховання дiтей, що залишились без батькiвської опiки та пiклування. Одним iз них е патронат над дiтьми.

4. Патронат над дiтьмu. Створення дитячих будинкiв сімейного типу. Проблемам патронату над дiтьми присвячена глава 20 Сiмейного кодексу України.

Патронат е однією з форм влаштування дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, у чужу сім 'ю на виховання.

Передання дiтей на патронування здійснюетъся за договором про патронат, що укладається мiж органом опіки та піклування i особою, яка виявила бажання взяти дитину на виховання (патронатним вихователем). Зазначений договiр є сімейно-правовим. За договором про патронат орган опiки та пiклування передає дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена батьківського пiклyвання, на виховання у сiм'ю iншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

На передачу дитини у сiм'ю патронатного вихователя потрiбна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмiр якої виэначається за його домовленiстю з органом опiки та пiклування.

В обов'язки патронатного вихователя входить:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2. створити дитинi умови для навчання, фiзичного та духовного розвитку;

3. захищати дитину,її права та iнтереси як опiкун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Згiдно iз статтею 256 Сiмейного кодексу договiр про патронат може бути припинений у разi вiдмови вiд нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років,

До призначення дитинi нового вихователя або передання дитини iншiй особi, навчалъному закладовi, закладовi охорони здоров'я або соцiального захисту вихователь, який вiдмовився від договору, зобов' язаний пiклуватися про дитину.

Договiр про патронат може бути розiрваний за згодою сторін або за рiшенням суду в разi невиконання вихователем cвoix обов' язкiв або якщо мiж ним та дитиною склалися стосунки, якi перешкоджають виконанню обов' язкiв за договором.

В останнє десятирiччя в Yкpaїні все бiльшого пошиpення набувають прийомнi ciм'ї та будинки сiмейного типу, де здiйснюcrься виховання дггей, якi залишились без батькiвсъкого пiклування.

Сiм'я, яка добровiлъно взяла iз державних закладiв вiд 1 до 4 дiтей на виховання та спiльне проживання (загалъна кiлъкiстъ дiтей в тaкiй ciм'ї, враховуючи рiдних i прийомних, не повинна перевищувати 5 осiб), називається прийомною,

Створення iнституту прийомної Ciм'ї в Україні як альтернативної форми влаштування дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвсъкого пiклування, розпочато у 1998 р. Станом на 1 сiчня 2003 р., в Yкpaїнi фyнкцiонувало 45 прийомних сімей,

Однією з форм сiмейного виховання дiтей-сирiт та дітей, позбавлених батькiвського пiклyвання, яка набула розвитку в останнє десятиріччя, є дитячі будинки сiмейного типу (ДБСТ). Вiдмiннiстъ прийомноi Ciм'ї вiд дитячого будинку сiмейного типу в тому, що праця прийомних батькiв неоплачувана i прийомнi дiти влаштовуються на житлову площу прийомних батькiв.