Програма корекційно-розвивальних занять на тему: «Формування адекватної самооцінки»

Традиційно виділяють три форми самооцінки – адекватна, завищена, занижена. Останнім часом розрізняють поняття «низька» і «занижена» самооцінка, «висока» і «завищена».

За адекватної самооцінки суб`єкт соціальної взаємодії правильно (реально) співставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ствиться до себе, дає собі реальні завдання, вміє прогнозува оцінку результатів своєї діяльності оточенням. Поведінка такого суб`єкта неконфліктна, у конфлікті він поводиться конструктивно. Внутрішніх суперечностей майже не зазнає.

При «високій» і «вищій від середнього» самооцінці людина справедливо цінує та поважає себе, задоволена собою, у неї розвинене почуття власної гідності. Завищена, на відміну від високої, сприяє розвитку самозакоханості, ілюзії впевненості, зазнайству. При завищеній самооцінці у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості. Вона переоцінює власні можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу розцінює як наслідок чиїххось помилок або несприятливих обставин. Справедливу критику сприймає як доскупування. Така людина конфліктна, схильна до провокування неоднозначних ситуацій, у суперечках поводиться активно, роблячи ставку на перемогу.

Не менш шкідлива і занищена самооцінка – вона породжує невпевненість, пасивність, приниження своїх чеснот. При занищенній самооцінці людина невпевнена у собі, несмілива, пасивна, надмірно вимоглива до себе і ще більше – до інших, нудна, у собі та оточенні бачить тільки недоліки, конфліктна. Сварки часто виникають через нетерпимість до інших.

Отже, самооцінка від початку імпліцитно існує у структурі регуляції поведінки. Людина не завжди усвідомлює її присутність, але саме вона є основою порівняння себе і свого потенціалу з тими вимогами та завданнями, які виступають різні ситуації соціальної взаємодії. Тривожно й коли відсутність реальних здібностей, креативності компенсується амбіційністю. Не менш прикро, коли здібний учень не реалізує себе через недоооцінку свого потенціалу. Адаптація таких дітей до умов навчання та спілкування, самореалізації у професії відбувається значно складніше.

Мета програми: формування адекватної самооцінки учнів, як умови самореалізації кожної особистості.

Завдання: ● формування позитивної «Я» - концепції;

● підвищення рівня самооцінки та самоповаги;

● заміна негативних установок на позитивні;

● формування впевненості у власних силах;

● розвиток навичок конструктивного спілкування.

Структура занять: 1. Привітання. Емоційне включення в заняття.

2. Основна частина. Бесіди, ігри, вправи, етюди.

3. Завершальна частина. Рефлексія.

Форми роботи: ігри, вправи, бесіди, «мозковий штурм», психодіагностичні методики, групова дискусія.

Принципи роботи:

1. Усунення фактоорів, які негативно впливають на тренінговий процес, використання в корекційно-розвивальній роботі схвалення та партнерства.

2. Врахування попереднього (інтелектуального, емоційного, комункативного) досвіду учня.

3. Конфідеційність. Усе, що відбувається на заняттях, - не підлягає розголошенню.

Етап 1 – діагностика.

Дослідження самооцінки учнівської молоді за допомогою психодіагностичного інструментарію та формування корекційних груп.

Етап 2 – корекційно-розвивальний.

Завдання: формування адекватної позитивної самооцінки.

План роботи:

1. знайомство учасників групи, допомога в усвідомленні мети групової роботи.

2. створення позитивного настрою, розвиток емпатійних здібностей.

3. розвиток навичок групової взаємодії та ефективного спілкування.

4. вироблення навичок подолання внутрішніх бар`єрів і комплексів.

5. формування впевненості у власних силах.

6. формування позитивної самооцінки.

7. вироблення навичок соціальної адаптації.