36. Сучасний стан та перспективи розвитку газо­вої промисло­вості України.

Газова пром-ть – наймолодша галузь паливної пром-ті України. Використання газу в 2 рази деше­вше, порівнянно з нафтою. Крім того вона забезпе­чує вир-во азотних добрив і синтетичних матеріа­лів.

З 70-х до сьогодні видоб. газу знизився в 3 рази.

На Передкарпатську нафтогазоносну обл припад 3,1% видоб. газу. Цей район дуже перспективний, бо газ видоб. з незначних глибин. Взагалі, в Зах-Укр. регіоні прогнозовані запаси становл. 600 млн.т. умовн. палива, але залягає воно на 5-6 км, тому це пробле­матично.

Зменшення видобутку газу пояснюється вичер­панням або не­раціон. виробленням значної частини родовищ. В Передкарпатті можна збільш видобуток, але для цього треба відновити запущені свердло­вини, поліпшити якість буріння, забезпечити облад­нанням для буріння на 5-7 км.

Дніпровсько-Донецьку газоносну обл виявл по­ряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій за­падині. Осн. родовища стали ві­домими в другій по­ловині 60-х. Це найб. в Укр. нафтогазоносна обл. На неї припадає 93,8% видобутку газу країни. Осн. ро­довища: Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське і Захі­днохрестищенське (Харківська обл); Рибальське і Качанівське (Сумська обл); Со­лохо-Диканське (Полтавська); Перещепинське (Дні­пропетр); Гнідинцівське (Чернігівська). Тут виявлено 111 родо­вищ з запасами 785 млрд м³. Щебелинське – 80% газу України.

У Причорноморсько-Кримській обл. експлуатує­ться 17 родовищ із запасами 14,3 млрд м³.

38. Значення, основні принципи розм. Електроенергетики України. Суча­сна структура вир-ва електроенергії

Електроененргетика –впливає не тільки на розвиток н/г, а й на територ організацію ПС.

Буд-во потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Достатня кількість електроенергії притягує до себе енергомісткі під-ва і вир-ва. Електроененргетика має велике районотоврче значення. У ряді районів У. (Донбас, Придніпров’я) вона визначає виробничу спеціалізацю, є основою формування ТВК.

Розміщення Е. залеж від наявності пал-енерг рес. і спож-в еле­ктроенергії. 1/3 електроенергії виробл. в р-нах спожив. і понад 2/3 спожив. в р-нах її вир-ва. Місце буд-ва ДРЕС вибирають на основі по­рівняння економічних показників транспортування палива та еле­ктроенергії з урахуванням еколог. об­становки.

Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використо­вуваного ресурсу:

- теплові – працюють на твердому, рідкому і га­зоподібному па­ливі. Вирізняють конденсаційні і теп­лоелектроцентралі;

- гідравлічні – викор. гідроресурси. Поділ. на гі­дро, гідростиму­ляційні і припливні;

- атомні – збагачений уран або інші радіоактивні ел-ти;

- електростанції, що використовують нетради­ційні джерела енергії. Серед них найперспективні­шими є вітрові, сонячні тощо.

ТЕС-44%, ГЕС-6%, АЕС-50%.

39. Теплові електростанції України. Ії місце у вир-ві електро­енергії, особливості розміщення. Ос­новні тес України.

Найпоширенішими в Україні є теплові електро­станції, які за ха­рактером обслуговування спожива­чів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 всієї електричної енергії. За останні 30 років по­тужність ТЕС зросла у 5 разів. Частка вугілля у стру­ктурі палива велика. Перевагою ТЕС є відносно ві­льне розміщення, вдвоє де­шевша вартість капіта­ловкладень порівняно з ГЕС.

Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська. Курахівська, Слов'янська (Доне­цька обл.), Криворізька, Придніпров­ська (Дніпропет­ровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька. Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільська (Київ­ська обл.) та ін.

Дедалі більшого значення набувають теплоеле­ктроцентралі. Їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування те­пла невеликий (10—12 км), проте коефіцієнт корисного викорис­тання тепла становить майже 70 %, тоді як на ТЕС — тільки 30—35 %. Теплоелектроцентралі обігріва­ють понад 25 міст України. Най­більші з них — Київ­ська ТЕЦ, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харків­ська ТЕЦ. Одеська, Калузька. Краматорська та ін.