51. Політика максимізації прибутку підприємств. Операційний леверидж.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох основних факторів: - збільшення обсягу реалізації продукції;

- підвищення ціни на продукцію;

- зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами щодо максимізації і темпів наростання прибутку є:

- метод граничного аналізу (з оптимізацією затрат, обсягу виробництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіставлення граничної виручки з граничними витратами);

- метод операційного лівереджу (побудовано на зіставленні виручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами) Останній є більш поширеним, його зміст полягає в такому.

Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву виробничого (операційного) важеля, сила дії якого визначається за формулою:

Сила дії вир-го важеля=Рез-т від реаліз.після відшкодув.змін.витрат/Прибуток

Проте ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними затратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного лівериджу:

=

Чим більша питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат (за

постійної виручки від реалізації), тим сильніше діє виробничий важель, і

навпаки. Проте слід враховувати втрату еластичності в управлінні затратами у підприємств, що мають високий коефіцієнт операційного лівериджу - за умови великих постійних витрат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати прибутку. В управлінні прибутком фінансовий менеджмент підприємства повинен прагнути до економії як постійних, так і змінних витрат. Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта операційного лівериджу, називають ефектом операційного лівериджу:

Використовуючи механізм операційного лівериджу, підприємства можуть

цілеспрямовано управляти постійними та змінними витратами з метою визначеннятакої їх комбінації, за якої б отримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

52 Фінансовий менеджмент як система управління фінансами підприємства. Необхідність і умови ефективності фінансового менеджменту та умови її досягнення

Фінансовий менеджмент як окрема наука виник в розвинутих країнах на межі XIX і XX ст. з розвитком грошових і товарних ринків та з появою нагальної потреби у більш детальному обґрунтуванні фінансових операцій економічними розрахунками. У розвитку західноєвропейського та американського фінансового менеджменту залежно від предмету й основних пріоритетів управління фінансами можна виділити такі етапи.

Суттєвий внесок в розвиток концептуально-методологічних засад фінансового менеджменту внесли зарубіжні вчені, такі, як Дж. Вільямс, М. Гордон, Дж. Хікс, Ф. Модігльяні, М. Міллер, Г. Марковіц, В. Шарп, М. Міллер, Г. Марковіц, В. Шарп – лауреати Нобелівської премії.

Важливими теоретичними положеннями сучасного фінансового менеджменту є:

1. Концепція першочергового значення грошових потоків;

2. Концепція зміни вартості грошей у часі;

3. Концепція взаємозв’язку ризику і доходності;

4. Гіпотеза про ефективність ринків;

5. Теорія портфелю;

6. Теорія структури капіталу і дивідендної політики;

7. Теорія агентських відношень: урахування конфліктних інтересів ринкових агентів.

Для розуміння суті фінансового управління на підприємстві необхідно визначити базові категорії - «фінанси», «фінансові ресурси», «менеджмент».

Фінанси – сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням та використанням грошових коштів підприємства в процесі його господарської діяльності.

Фінансові ресурси – це основа фінансів підприємства – сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні підприємств і є джерелом їх виробничого і соціального розвитку.

Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: етапами формування, напрямами використання, напрямами розподілу прибутку, джерелами формування, формами реалізації Фінансові відносини підприємств охоплюють обмінні та розподільчі відносини, що реалізуються в різноманітних грошових потоках. Із руху грошей розпочинається і завершується кругообіг його капіталу. Протягом формування цих відносин виникає необхідність у свідомому управлінні ними.

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – це система цілеспрямованих дій з управління формуванням, використанням та розподілом фінансових ресурсів підприємства та оптимізації їх обігу, в яку входять:

1. Формування і реалізація фінансової політики підприємства, фінансове планування і прогнозування.

2. Інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства).

3. Аналіз і контроль фінансово-господарської діяльності підприємства з метою діагностики його фінансового стану, виявлення резервів зниження витрат, збільшення доходів і прибутків.

4. Оцінка інвестиційних проектів і формування ― портфеля інвестиції;

5. Поточна фінансово-економічна робота та контроль.

Фінансова діяльність посідає важливе місце в управління підприємством, від неї залежить повнота фінансового забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, тому головною метою фінансового менеджменту є: знаходження розумного компромісу між завданнями, що їх ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що приймають менеджери як індивідуально, так і колективно. Фінансовий менеджмент базується на принципах

системності – врахування взаємодії окремих структурно-функціональних елементів фінансової системи, всіх її рівнів і підсистем з метою отримання ефекту від управлінських рішень;

цільової спрямованості — орієнтації на цілі й завдання, які ставить перед собою підприємство;

диверсифікованості інвестування - інвестування грошових коштів у різні цінні папери та інвестиційні проекти;

стратегічної орієнтованості — впровадження вартісно-орієнтованої стратегії розвитку підприємства.