1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіжних країн"

Історія держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною дисципліною, котру вивчають у всіх вищих юридич­них навчальних закладах та на всіх юридичних факультетах, її мета -ознайомити студентів із загальними та специфічними рисами виник­нення, розвитку й функціонування держави та права в різних народів від найдавніших часів до наших днів; допомогти їм при всьому розмаїтті та суперечливості усвідомити загальні закономірності становлення й розвитку держави і права, навчити, використовуючи отримані знання, аналізувати сучасний стан української державності та права, прогнозувати основні тенденції їхнього розвитку в майбутньому.

Вивчення історії держави і права зарубіжних країн має важливе наукове, світоглядне, політичне та практичне значення, є базою для опанування інших юридичних дисциплін, дає змогу значно поглибити загальні юридичні знання студента, сприяє виробленню не лише юридичного мислення, але й загальної юридичної культури.

1.2. Предмет історії держави і права зарубіжних країн

Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлен­ня його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і законо­мірностей, що вивчаються. Свій предмет має й історія держави і права зарубіжних країн.

Предметом історії держави і права зарубіжних країн є вивчення процесів, загальних закономірностей, специфічних особливостей виникнення й розвитку держави та права в певних країнах світу конкретно - в історичних умовах і в хронологічній послідовності.

З огляду на предмет цієї науки, можна дійти висновку, що вона є наукою: суспільно-політичною, позаяк вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава та право; юридичною, адже звертає увагу на правові аспекти суспільного життя; історичною, оскільки розглядає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

Слід розрізняти історію держави і права зарубіжних країн як науку та як навчальну дисципліну. Навчальний курс значно вужчий, аніж однойменна наука, адже знайомить лише з найважливішими, 12

типовими державними та правовими системами певної суспільно-економічної формації, певної країни й не вивчає її місце в системі наук і співвідношення з ними.

1.3. Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн

Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою яких вивчають цю дисципліну.

Найважливіші методи (підходи) такого вивчення:

1. діалектичний метод (держава та право вивчаються в розвитку, в русі - від їх елементарних форм й організацій до більш складних і розгалужених);

2. історичний метод (вимагає розглядати державу та право з позиції їх виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими явищами й умовами певної епохи, у зв'язку з конкретним досвідом історії);

3. системно-структурний метод (виявляються елементи, що забез­ печують єдність системи, вивчають взаємозалежність цих елементів);

4) порівняльний метод (конкретні державно-правові явища розглядаються в зіставленні їх у просторі та часі);

5. статистичний метод (досліджуються кількісні характеристики історичного процесу - темпи зростання, поширення, тривалість);

6. метод екстраполяції (поширення висновків, зроблених щодо однієї частини якого-небудь явища (процесу) на іншу) та ін.

Позитивні результати при вивченні історії держави і права зарубіж­них країн може дати лише комплексний підхід у використанні методології.