Порядок виконання роботи

Перед проведенням аналізу індикаторні трубки необхідно витримати 30 хв. для того, щоб їх температура дорівнювала температурі середовища, в якому будемо проводити аналіз.

Для визначення концентрації визначаємого газу (пару) відкриваємо кришку повітрязабірного пристрою, відводимо фіксатор, окремо з гнізда шток і вставляємо його в направляючу втулку так, щоб наконечник фіксатора ковзався по канавці штоку, над яким вказаний об’єм просочуваного повітря (табл.1).

Тиском руки на головку штока сильфон зжимають до того часу, поки кінець фіксатора попаде в верхнє заглиблення на канавці штоку.

Таблиця 7

Об’єм просочуваного повітря

Внзначаємий газ (пар)	Просочува ємий об’єм мл	Верхнє значення шкали, мг/м3	Тривалість ходу штока до фіксації, с	Загальний час просочування повітря, с
Аміак	200 100	30 100	30-60 4-10	120 40
Ацетон	300	2000	180-240	420
Ацетилен	300	1400	260-300	420
Бензин	300	1000	200-230	420
Бензол	300	200	230-280	420
Ксилол	300	500	100-132	240
Окис вуглецю	200	120	180-240	420
Окис азоту	300	50	220-300	420
Сірчаний ангідрит	300 100	30 120	110-160 15-45	300 60
Сірководень	300 100	30 200	140-200 10-30	300 60
Толуол	300	500	200-230	420
Вуглеводи нафти	300	1000	200-230	420
Хлор	300	15	270-330	420
Етиловий ефір	400	3000	405-435	600

Беруть індикаторну трубку звільнюють від герметизуючих ковпачків, уникаючи запорушення її герметизуючим матеріалом.

Постукуючи стержнем по стінках трубки, перевіряють її ущільнення, якщо при цьому між стовбцем порошку та тампоном утворився просвіт, його усувають нажимом стержня на тампон.

Після цього її приєднують до гумової трубки повітрязабірного пристрою.

При наявності в досліджуваному повітрі парів (газів), заважаючих визначенню, їх уловлюють фільтруючим патроном, котрий приєднують за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки вузьким кінцем.

При визначенні концентрації окислів азоту окислювальну та поглинально-окислювальну трубки приєднати до індикаторної трубки кінцем, котрий має темно-фіолетовий порошок.

Надавлюючи однією рукою на головку штоку, другою відводять фіксатор. Як тільки шток почне рухатись, фіксатор відпускають та включають секундомір.

Коли фіксатор ввійде до нижнього заглиблення канавки штоку, чути щиголь, але засмоктування повітря повинно відповідати вказаному в табл. 1.

При засмоктуванні заданого об’єму повітря тривалість хода штоку повинна відповідати межам, вказаним на етикетці вимірювальної шкали для визначаємого газу (пару).

Якщо тривалість ходу штока менша за вказану, за шкалою, то стовбчик порошку в трубці ущільнений слабо або навпаки.

Забарвлення індикаторного порошку після , застосування визначаємого газу (пару) повинно відповідати вказаному в табл.

Таблиця 8

Граничнодопустима концентрація для визначаємих парів (газів)

№ п/п	Визначаємий газ (пар)	Колір індикаторного порошку після досліду	ГДК газу (пару), мг/м3
1	Аміак	Синій	20
2	Ацетон	Жовтий	200
3	Ацетилен	Світло-коричневий	140
4	Бензин	Світло-коричневий	300
5	Бензол	Сіро-зелений	2
6	Ксилол	Червоно-фіолетовий	50
7	Толуол	Темно-коричневий	50
8	Окисли азоту	Червоний	5
9	Окис вуглецю	Коричневий	20
10	Хлор	Червоний	15
11	Сірководень	Коричневий	10
12	Сірчаний ангідрид	Білий	10
13	Вуглеводи нафти	Світло-коричневий	300
14	Етиловий ефір	Зелений	0,15

Концентрацію визначаємого газу (пару) знаходять поєднавши нижню границю стовбчика забарвленого порошку індикаторної трубки з початком вимірювальної шкали етикетки.

Цифра за шкалою сукуплююча з верхньою границею забарвленого стовбчику, вказує концентрацію внзначаємого газу (пару).

Вимірювання кожного об’єму проводять не менше 2-3 раз.

Після проведення аналізу патрон від’єднують від індикаторної грубки, закривають заглушками та вкладають на зберігання до наступного аналізу до ексикатору.

Примітка 1. При визначенні концентрації аміаку результат показів індикаторної трубки помножують на поправочний коефіцієнт (табл.).

Таблиця 9

Температура	Коефіцієнт
10	1,2
15	1,075
20	0,975
25	0,925
30	0,85

2. Визначення концентрації окислів азоту проводити індикаторною та поглинально-окислювальною трубками, концентрації двоокисів азоту індикаторною трубкою та визначення концентрації сум окислу та двоокису азоту - індикаторною та окислювальною трубками.

3. Визначення концентрації ацетону в присутності кислих газів та парів проводять індикаторною та поглинальною трубками, а при відсутності - індикаторною.

4. При визначенні концентрації парів вуглеводів нафти за температурою аналізу, яка відрізняється від градуйованої, результат показів індикаторної трубки помножують на поправочний коефіцієнт (табл. ).

Таблиця 10

Поправочний коефіцієнт для визначення концентрації

вуглеводів нафти

Температура	Коефіцієнт
10	1,22
15	1,44
20	1,00
30	0,95

Дані вимірів звести до таблиць 5,6,7.

Таблиця 11

Виробниче приміщення і досліджуванні гази

Виробниче приміщення

Шкідливі пари (гази)

Таблиця 12

Порівняльна характеристика концентрації

Досліджувані гази

Фактична концентрація, мг/м3

Допустима концентрація мг/м3

Зробити висновки.

Дати санітарно-гігієнічну оцінку умов праці щодо вмісту шкідливих газів (парів) у повітрі виробничих приміщень: одержана концентрація шкідлива; одержана концентрація відповідає нормі.

Виконавець _____________ Дата______________

Контрольні запитання

1.Які існують методи визначення концентрації і шкідливих речовин?

2. Назвати прилади і пристосування, що їх використовують для вимірювання концентрації шкідливих речовин.

3. Як приготувати індикаторні трубки?

4. В чому універсальність газоаналізатора УГ-2? Записати 14 шкідливих речовин, концентрацію яких визначають цим приладом.

5. Коротко опишіть методику дослідження концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень.

Запитання для самостійної роботи

1. Визначити санітарні норми допустимих рівнів і концентрацій шкідливих речовин.

2. Описати принцип визначення концентрації і шкідливих речовин у повітрі за допомогою індикаторних трубок, накреслити схеми вимірювання концентрації газу приладом УГ-2.