- •8. Навчально-методичне забезпечення дисципліни «регіональна економіка» конспект лекцій
- •Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •1.1.Об’єкт і предмет курсу «Ргіональна економіка».
- •Основні поняття та наукові категорії регіональної економіки.
- •Місце регіональної економіки в системі наук.
- •Методологічні основи досліджень регіональної економіки.
- •Основні завдання курсу.
- •Тема 2. Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх об’єктивний характер.
- •Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів.
- •Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність.
- •Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки.
- •Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура.
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •План лекції
- •Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- •Принципи, критерії та чинники економічного районування.
- •Економічний район, його сутність та основні риси.
- •Системи економічного районування України
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- •План лекції
- •1.1. Співвідношення понять «територія» і регіон та взаємозв’язок між ними.
- •1.2. Взаємовідносини «регіон-столиця».
- •1.3. Поглиблення територіального поділу праці і оптимізація галузевої структури господарського комплексу регіону
- •Тема 5. Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком.
- •План лекції
- •Суть, мета і концепція державної економічної політики.
- •Основні напрямки та завдання державної регіональної економічної політики.
- •Сутність механізму реалізації державної економічної політики
- •Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики.
- •Прогнозування ф державні програми розвитку регіонів
- •Тема 6. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •План лекції
- •1.1 Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування.
- •Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.
- •Стратегія і тактика структурної перебудови економіки.
- •Основні напрями удосконалення розміщення продуктивних сил.
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України.
- •План лекції
- •Сутність потенціалу розвитку регіону і його оцінка. Природно-ресурсний потенціал і природокористування.
- •Демографічний, розселенський і працересурсний потенціал.
- •Виробничий потенціал
- •1.4.Науково-технічний потенціал
- •Фінансовий потенціал
- •Інноваційно-інвестиційний потенціал.
- •Бюджетний потенціал
- •Модуль 2
- •Тема 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їхні регіональні особливості.
- •План лекції
- •Структурна трансформація національної та регіональної господарської системи.
- •Паливно-енергетичний комплекс
- •Металургійний комплекс.
- •Машинобудівний комплекс
- •Хімічний комплекс
- •Лісопромисловий комплекс.
- •Апромисловий комплекс
- •Будівельний комплекс
- •1.9.Транспортний комплекс
- •Соціальний комплекс.
- •Тема 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •План лекції
- •Економіка регіону – ланка єдиного народногосподарського комплексу України.
- •Місце і спеціалізація регіонів в системі територіального поділу праці
- •Комплексний соціально-економічний розвиток територій в умовах ринкових відносин.
- •Депресивні території.
- •Тема 10 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку План лекції.
- •Західний економічний макрорайону
- •Східний економічний макрорайон
- •Південний економічний район
- •Тема 11. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- •План лекції
- •Міжнародний поділ праці: сутність, форми прояву та розвитку
- •1.2. Міжнародна спеціалізація в світовому господарстві
- •1.3. Сучасні тенденції розвитку форм міжнародного поділу праці в світовому господарстві
- •Факторні передумови міжнародної торгівлі України. Спеціалізація України як фактор національного розвитку
- •Експортна діяльність України та структура експорту
- •Особливості торгівлі товарами України з регіонами світу
- •Тема 12. Фактори сталого розвитку
- •План лекції.
- •Сталий розвиток суспільства та його екологічна, економічна та соціальна складові.
- •Концепція сталого розвитку для україни
- •9. Методичні рекомендації для проведення семінарських занять, виконання самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Пошукові web – системи
- •Соціально-економічні і довідкові web – сайти, портали тощо
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями модуль 1 Семінар по темі 1. Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •Семінар по темі 2. Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •Семінар по темі 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 5.
- •Електростанції України
- •Спеціалізація центрів чорної та кольорової металургії
- •Кількість населення
- •7. Виберіть основні блоки питань природокористування:
- •8. До основних принципів раціонального природокористування належать:
- •9. Механізм лімітування природокористування передбачає:
- •10. До заохочувальних заходів матеріального стимулювання належать:
- •11. До головних характеристиками демографічного потенціалу регіону належать:
- •32. Субсидія — це певна сума платежів, що:
- •33. Методи розподілу міжбюджетних трансфертів:
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до і поточно-модульного контролю
- •Модуль2 Семінар по темі 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їхні регіональні особливості.
- •Семінар по темі 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •Питання для дискусії по темі 9
- •Питання для дискусії по темі 10
- •Природні ресурси економічних районів України
- •1. За економічним районуванням України (автор м.Д.Пістун) виділяються:
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до іі поточно-модульного контролю
- •Перелік екзаменаційних питань
- •Література
-
Основні напрямки та завдання державної регіональної економічної політики.
У науковій літературі є багато визначень регіональної політики як основного в теорії регіональної економіки поняття. Е.Б. Алаєв у відомому понятійно-термінологічному словнику зазначає, що така політика може проводитися тільки державою і визначає її як сферу діяльності щодо управління економічним, політичним і соціальним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті, спрямовану на вдосконалення взаємовідносин між державою і регіонами, а також регіонами між собою [1]. Д.М. Стеченко називає таку політику "державна політика регіонального розвитку" і визначає її як цілісну сукупність заходів, спрямованих на ефективність соціально-економічного розвитку регіонів, раціональне використання їхніх ресурсних потенціалів та реалізацію його пріоритетів, забезпечення вдосконалення територіальної організації суспільства тощо [49].
О.Г. Гранберг зауважує, що за будь-яких модифікацій поняття "регіональна політика" остання має включати свої цілі, об'єкти і суб'єкти, а також засоби її здійснення [13].
За визначенням учених РВПСУ НАН України, "така політика" - "... це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері комплексного розвитку регіонів країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей". Погоджуючись у цілому з коректністю цього визначення, вважаємо, що до нього необхідно додати кінцівку "... а також можливостей і інтересів регіонів".
На наш погляд, найбільш вдалим є визначення "регіональної політики", відображає багатогранну діяльність державних, суспільних, громадських інституцій з регіоналізації суспільного життя, спрямовану на збереження територіальної цілісної країни, досягнення загальнодержавних цілей при реалізації індивідуально-конкретної стратегії розвитку кожного регіону із гармонізацією його інтересів із загальнодержавними" [54].
Адже саме гармонізація інтересів держави і регіонів та вирішення регіонально-конкретизованих проблем, поряд з підвищенням конкурентоспроможності регіонального виробництва, добробуту населення та збереження природи, належить до стратегічних цілей державної регіональної політики в період переходу України до постіндустріалізму суспільства. Необхідно зазначити, що забезпечення гармонізації зазначених інтересів та збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів є необхідною умовою збереження територіальної цілісності держави. Досягнення цих цілей вимагає розробки науково обгрунтованої стратегії регіонального розвитку держави та задіяння численних методів і механізмів регулювання її реалізації. У спеціальній літературі виділяють прямі і непрямі методи державного регулювання, які застосовуються у всіх напрямах державної, а значить і регіональної політики.
Державна політика здійснюється в усіх напрямах життєдіяльності суспільства: політичному, оборонному, економічному, соціальному, екологічному тощо. Усі вони, крім двох перших, реалізуються владними структурами не тільки на державному, але й
на регіональному та "місцевому" (локальному) рівнях територіальної організації соціально-економічного життя держави.
Особлива актуальність державної регіональної політики в сучасній Україні зумовлена кількома, змістовно досить різнорідними причинами.
По-перше, великими масштабами території та суттєвою територіальною диференціацією природних, економічних, соціальних історичних умов.
По-друге, різким, у кілька разів, зростанням у 90-ті роки міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку: за душовими обсягами промислової продукції- у шість разів, за доходами населення на душу населення - майже у 5 разів тощо.
По-третє, тим, ідо країна з отриманням незалежності, не завершивши етап індустріального розвитку, вступила у складний, перехідний до нових умов господарювання адаптаційний чи транзитивний період. Він характеризується одночасною докорінною перебудовою політичної і економічної системи, ідеології суспільного розвитку, суспільно-природної взаємодії, а також менталітету населення.
По-четверте, докорінною зміною Концепції зовнішньоекономічної діяльності держави із суттєвою перебудовою міжнародних економічних зв'язків. До позитивів цієї Концепції можна віднести суттєвий розвиток її фінансово-інвестиційної складової, значне розширення кола країн-партнерів із поступовим просуванням товарів на ринки Близького Сходу, Північної Африки та Південно-Західної Азії та ін. До негативів сучасної зовнішньоекономічної політики останнього десятиліття необхідно віднести надвелике і неефективне розширення імпортних операцій, погіршення структури експорту у зв'язку з різким скороченням частки машинобудування, хімічної, легкої промисловості, низькою активністю зовнішньоекономічної діяльності більшості вітчизняних підприємств, низькою конкурентоспроможністю їх продукції, незабезпеченістю участі України у престижних економічних союзах, транснаціональних компаніях тощо. Необхідно зазначити, що входження України у світовий економічний простір набагато затрудню-
егься викликами глобалізації, яка на початку XXI століття перетворилася в основну закономірність світового господарства.
Регіональна політика в Україні набула в останнє десятиліття особливої актуальності тому, що саме в регіонах, на мезорівні територіальної організації суспільства, відбуваються основні реформації перехідної економіки: адаптація економіки і населення та роздержавлення власності, розвиток підприємницької діяльності та формування ринків праці, формуються (чи не дуже!) умови життєдіяльності населення. Саме в регіонах - областях, економічних і адміністративних районах - розвиваються приватизаційні, інвестиційні, інноваційно-трансформаційні процеси тощо.
Це зумовлює пріоритетність стратегії економічного зростання в Україні та її регіонах, а значить і запровадження з цією метою адекватної регіональної політики держави.
Регіональна політика регулює всі, за винятком оборотних та "державно-політичних", сторони життєдіяльності регіонів і тому здійснюється в багатьох напрямах, як зазначалося вище.
До основних складових регіональної політики належать економічна (зокрема фінансово-кредитна, бюджетна, податкова, виробнича), соціальна економічна політика (рис. 5). Ефективна реалізація такої поліаспективної регіональної політики лежить в основі забезпечення стійкого, соціально-економічного та екологічно-збалансованого розвитку регіонів, повномасштабного виконання стрижневих для них фінансовозабезпечуючих функцій - як внутрішніх, так і зовнішніх. До перших належить досягнення розширеного накопичення регіональних фінансових ресурсів, покращання якості життя населення за умови гармонізації інтересів та держави.
До зовнішніх загальнодержавних функцій, у першу чергу, необхідно віднести грошове наповнення Державного бюджету (адекватне податковому потенціалу регіону) та активну участь регіону у реформаційних процесах у державі на ринкових засадах.
Рис 5. Структурна модель державної регіональної політики
Основні завдання державної регіональної політики полягають у забезпеченні:
-
політичної стабільності та соціальної злагоди в регіонах;
-
комплексного розвитку господарства, удосконалення його територіально-галузевої структури;
-
підвищення матеріального добробуту населення, піднесення соціальних стандартів його життєдіяльності;
-
оптимальної зайнятості населення, поліпшення демографічної ситуації, зміцнення й ефективного використання наукового потенціалу;
-
екологічної безпеки територій та раціонального використання їхнього природно-ресурсного потенціалу;
-
покращання генофонду українського народу, його інтелектуального потенціалу;
-
збереження історико-культурної спадщини регіонів, відродження духовної самобутності на розширення міжнародних зв'язків, розширення прикордонного співробітництва з сусідніми країнами.
До основних цілей регіональної економічної політики в Україні відносять зміцнення економічної та фінансової самостійності регіонів, узгодження дій державних і місцевих владних структур щодо підвищення суспільної ефективності та рівня соціально-економічного розвитку регіонів, задіяння державного стимулювання розвитку полюсів-центрів зростання, підтримку депресивних та проблемних регіонів [54]. Ефективність державної регіональної політики багато в чому залежить від рівня її інсти-туційного забезпечення для забезпечення в них сприятливих умов життя населення.
Для вирішення цих завдань важливим, на нашу думку, є -досягнення компромісу між економічною ефективністю, соціальною справедливістю державного розвитку та раціоналізацією природокористування. Це вимагає активного задіяння всіх напрямів та аспектів регіональної політики - економічного, фінансового, правового, соціального, екологічного.
Необхідно зазначити, що вимоги часу зумовлюють в Україні стратегічну вагомість економічних, структурно-виробничо-технологічних, податкових, бюджетних, грошово-кредитних аспектів в усій "багатокольоровій" гаммі напрямів державної регіональної політики.
Така пріоритетність зумовлена тим, що саме у господарстві регіонів формуються нові "ринкові виробничі відносини", нагромаджується фінансовий капітал регіонів і держави; у регіонах формується база оподаткування фізичних і юридичних осіб (адже обсяги податкового прибутку також мають економічне "коріння", тобто залежать від економічної активності населення та економічної ситуації у країні та регіоні). Від підвищення прибутковості виробництва залежить фінансове забезпечення, а значить і успішне виконання і соціальних, і екологічних програм. Як зазначалося вище, регіональна економічна політика здійснюється у фінансово-кредитному, виробничому (промисловому, аграрному, транспортному та інших), бюджетному аспектах і повинна забезпечувати висхідний економічний розвиток регіонів та сприяти таким чином вирішенню соціальних, екологічних та інших регіональних проблем.
До них, зокрема, належить розширене відтворення конкурентоспроможного виробництва в регіоні, нагромадження фінансового капіталу, зміцнення податкового потенціалу, покращення демографічної ситуації та добробуту населення в контексті гармонізації регіональних і національних інтересів.
У той же час регіональна економічна політика спрямована на забезпечення не тільки внутрішніх, але й загальнодержавних функцій регіону. До них необхідно віднести у першу чергу грошове наповнення Державного бюджету, адекватне податкоспроможності регіонів, активну участь у реформаційних процесах і формуванні єдиного економічного простору, конкурентного середовища у країні, примноження національного багатства тощо.
На основі узагальнення існуючих у науковій літературі поглядів досить повно визначено основні цілі регіональної економічної політики. Л.Л. Тарангул до них відносить:
-
глибоке реформування системи господарювання з активним розвитком у регіонах третинного і четвертинного секторів;
-
нагромадження приватного капіталу для підсилення інвестиційної активності вітчизняного виробника;
-
наближення регіонів до економічної самостійності у межах єдиного економічного простору України;
-
забезпечення економічного зростання регіонів на основі розбудови інноваційного комплексу;
-
раціональне використання інтегрального потенціалу території при випереджальному нарощуванні його інтелектуальної, науково-технічної та інформаційної складових;
-
формування в регіонах полюсів зростання, технопарків та технополісів.
У цьому контексті першочергового значення набуває формування конкурентоспроможного виробництва та активізація інноваційної та інвестиційної діяльності у регіонах, розширенням в
них бази оподаткування за рахунок розширеного відтворення всіх факторів виробництва, підсилення міжрегіональної економічної інтеграції, економічне зростання із розширення системи робочих місць, зокрема в депресивних регіонах, розвиток полюсів зростання, збалансованість міжбюджетних відносин, раціональне використання інтегрального потенціалу території тощо.
Досягнення зазначених цілей можливе при активному збалансованому задіянні державних і ринкових важелів регулювання економікою. В умовах жорсткого фінансового незабезпечення потреб структурно-технологічних трансформацій у країні особливої актуальності набуває фінансова регіональна політика. Вона сьогодні неадекватна потребам соціально-економічного розвитку регіонів та найчастіше проявляється у несправедливо розподіленій фінансовій допомозі.
Підвищення ефективності регіональної фінансової політики, її спрямованість на підтримку вітчизняного виробництва сприятиме досягненню економічної самостійності регіонів, фінансовій, соціальній та політичній стабільності в державі, підвищенню рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.
З реалізацією ефективної регіональної економічної політики безпосередньо пов'язана регіоналізація суспільного життя, а також актуальні в певних країнах і широко "розрекламовані" в науковій літературі процеси децентралізованого федералізму [9]. Чіткого визначення цього поняття ще немає. Поряд з ним зустрічаються і поняття "фінансовий федералізм", "бюджетний федералізм" тощо. Вважаємо, що ці поняття більше підходять до держав з федеративним устроєм, наприклад, США (де панує сама модель децентралізованого федералізму) чи Німеччини. Для України з її досить складною соціально-політичною ситуацією, великими історичними відмінностями в розвитку східних і західних регіонів тощо прийнятним, на наш погляд, є поняття регіональної децентралізації.