Державна податкова адміністрація україни

Національний університет

Державної податкової служби україни

Кафедра філософії та політології

Затверджую

Проректор з навчальної та

методичної роботи

_____________

«____» __________ 2011 р.

Опорний конспект

з курсу РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

для підготовки бакалаврів

з усіх напрямів та спеціальностей

денної форми навчання

статус дисципліни – нормативна

Ірпінь 2011

Опорний конспект складений на основі робочої навчальної програми курсу «Релігієзнавство» затвердженої у 2011 році.

Автори: Гурська Л.І., к.ф.н., доцен

Христокін Г.В., к.ф.н., доцент

Рецензент: Синяков С.В., д.ф.н., професор

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри філософії та політології

протокол №___ від “___” ______200_р.

Завідувач кафедри_____________________Воробйова Л.С., к.ф.н., доцент

Розглянуто і схвалено:

на засіданні вченої ради юридичного факультету,

протокол №__ від “___”______________20__р.

Голова вченої ради

юридичного факультету_________________Самілик Г.М., к.ю.н., доцент

Декан заочного факультету ______________Бриштіна В.В., к.е.н., доцент

Завідувач навчально-методичного відділу_______________Бойко О.О.

Реєстраційний №_______

Тематичний план (релігієзнавство) (для заочної форми навчання)

Розділ 1. Релігія як культурно-історичний феномен.

1. Предмет релігієзнавства. Сутність та структура релігії

2. Суспільство та релігія: аспекти взаємодії.

Розділ 2. Історичні форми релігії.

0. 2.1. Походження релігії, основні концепції її виникнення. Ранні історичні форми релігії.

1. 2.2. Національно-державні релігії країн Сходу: Китаю, Індії, Палестини.

Розділ 3. Світові релігії.

3.1. Буддизм: світоглядні основи віровчення, організація, напрями.

3.2. Християнство: виникнення, вчення, організація.

3.3. Православ’я.

3.4. Католицизм.

3.5. Протестантизм. Сучасний неопротестантизм.

3.6. Іслам: походження, віровчення, культ.

3.7. Релігії в Україні.

Розділ 1.: Релігія як культурно-історичний феномен.

Т. 1.1.: Предмет релігієзнавства. Релігія як культурно-історичний феномен.

Мета: розкрити специфіку релігієзнавства як науки, ознайомитися зі специфікою феномена релігії, з’ясувати її структуру та основні функції; визначити роль релігії у суспільстві.

Основні поняття: релігія, релігієзнавство, філософія релігії, психологія релігії, соціологія релігії, феноменологія релігії, теологія, релігійна філософія, вільнодумство, релігійна свідомість, релігійний досвід, релігійний культ, релігійна віра, політеїзм, монотеїзм, деїзм, пантеїзм, функції релігії.

Питання для лекції:

1. Предмет та структура релігієзнавства.

2.Сутність, структурні компоненти та соціальні функції релігії.

1. Предмет та структура релігієзнавства.

Предмет релігієзнавства має особливу специфіку: ним є релігія, що ґрунтується на вірі, та особливості її функціонування в суспільстві. Курс «Релігієзнавства» містить об’єктивний аналіз проблеми виникнення, становлення та розвитку релігії як соціально-історичного феномену.

Основними проблемами релігієзнавства є проблеми філософії релігії, пов’язані з її гносеологічними та онтологічними коренями, а також релігійно-філософські ідеї в їх історичному розвитку.

Предметом релігієзнавства є дослідження закономірностей походження, становлення та розвитку релігії як соціально-історичного феномену.

Об’єктом релігієзнавства є певна частина соціальної дійсності, складовою підсистемою якої постає релігія. Це соціальні відносини, тобто стосунки між людьми, що виникають у процесі віросповідної практики, вияви її в суспільстві, вплив на державно-правові відносини.

Релігієзнавство вивчає релігію як складову частину духовного життя суспільства, розкриває механізм її зв’язків з економічними, політичними і соціальними структурами суспільства, з’ясовує особливості впливу релігійних вірувань на свідомість людей у різні історичні епохи.

Суспільно-історична природа релігії, еволюція різних релігійних вірувань досліджуються у контексті певних соціальних умов, які, змінюючись, зумовлюють модернізацію релігії. Головним при цьому є філософський характер дослідження: зосереджується увага на філософсько-світоглядних аспектах розуміння природи, суспільства і людини. При дослідженні цих проблем релігієзнавці використовують філософські знання, а також знання природничих і суспільних наук, особливо досягнення науково-технічного прогресу.

Основою вирішення релігієзнавчих світоглядних проблем є успіхи, здобуті в суспільствознавстві, історії, педагогіці, психології, медицині, хімії, фізиці, кібернетиці, біології, космології, екології та в інших науках. Отже, релігієзнавство вивчає релігію, як культурно-історичний феномен, який посідає значне місце у духовному житті суспільства.

Крім релігієзнавчого (науково-філософського) існує теологічний (богословський) підхід у вивченні релігії.

Теологія (від грец. «теос» - Бог і «логос» - вчення) − це вчення про Бога, систематизований виклад віровчення, обґрунтування його як незаперечної істини. Теологія має, зазвичай, конфесійне-апологетичне спрямування, захищає віровчення і культ певної конфесії від інших релігій.

Теологічне релігієзнавство, на відміну від теології, вивчає історичні форми й основні засади релігії. Воно використовує здобутки суспільних наук, але переслідує апологетичні цілі. Теологічне релігієзнавство складає альтернативу методам і підходам академічного релігієзнавства.

За своєю структурою релігієзнавство є полідисциплінарним утворенням. Релігієзнавство - це комплексна, самостійна галузь знань про релігію. Воно використовує підходи, здобутки та методи філософії, історії, соціології, психології та інших наук, які допомагають вивчати релігію як соціально-історичне явище, пізнають закономірності її походження й розвитку, розкривають особливості відображення релігії в суспільній та індивідуальній свідомості.

Структурними підрозділами релігієзнавства є:

Філософія релігії — це філософське осмислення сутності релігії, її основних ідей та принципів, на яких вона заснована (створення Творцем світу, людини та ін.).