Інноваційного підприємства

2. Цілі та завдання стратегічного управління інноваціями

 

Рис. 31. Цілі і завдання стратегічного управління нововведеннями

3. Методи і підходи до стратегічного управління інноваціями

 

 

Рис. 32. Методи стратегічного управління інноваціями

 

 

Рис. 33. Сутність проблемно-орієнтованого підходу

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ГЛОСАРІЙ

Автономний (нейтральний) НТП – різновид екзогенного НТП, суть якого полягає в тому, що збільшення ефективності виробництва є наслідком дії зовнішніх факторів.

Венчурний капітал – це капітал, характерною рисою якого є вкла­дення коштів у підприємства, що пов’язані з підвищеним ризиком при розробці й організації виробництва нового продукту або втілення но­вої технології.

Детальний підхід – передбачає детальний аналіз внутрішнього се­ре­довища організації за всіма елементами виробничо-господарської системи.

Дифузія інновацій – розповсюдження нововведень-процесів у ді­ло­вих циклах науково-технічної, виробничої і організаційно-еконо­міч­ної діяльності, включаючи сферу надання послуг.

Діагностичний підхід – використовується у випадках недостатньої інформації про організацію, при обмеженнях у часі й ресурсах.

Екзогенний НТП – НТП як зовнішній фактор впливу на гос­по­дар­ську систему.

Ендогенний НТП – НТП як внутрішній фактор впливу на госпо­дар­ську систему.

Забезпечуюча підсистема – складова системи інноваційного ме­недж­менту, що включає правове, ресурсне та інформаційне забез­пе­чен­ня.

Інваріантність – здатність до збереження незмінними кількісних ха­рактеристик об’єкту по відношенню до перетворень та змін оточую­чого се­ре­довища.

Індукований НТП – різновид екзогенного НТП, суть якого поля­гає в тому, що підвищення ефективності виробництва пов’язане з на­ко­пиченням запасів капіталу.

Інноватика – область науки, що вивчає різні проблеми теорії інно­вацій, формування й розповсюдження новизни, опір нововве­ден­ням, розробку інноваційних рішень тощо.

Інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені кон­курентноздатні технології, продукція або послуги, а також організа­цій­но-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерцій­но­го або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на вико­рис­тання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та по­слуг.

Інноваційна інфраструктура – підприємства, організації, устано­ви, асоціації будь-якої форми власності, які надають послуги для за­без­печення інноваційної діяльності

Інноваційна позиція підприємства – це інтегральний розгляд ін­но­ваційного потенціалу (Пот) та інноваційного клімату (Пк) за допо­мо­гою різних матриць.

Інноваційна політика – це сукупність науково-технічних, вироб­ни­чих, управлінських, фінансових та інших заходів, що пов’язані з просуненням нової або поліпшеної продукції на ринок.

Інноваційна продукція – нова конкурентноздатна продукція чи послуги.

Інноваційна стратегія – засіб досягнення інноваційних цілей.

Інноваційне підприємство – підприємство, що виробляє і реалізує інноваційні продукти, продукцію чи послуги, обсяг виробництва яких перевищує 70 % його загального обсягу випуску.

Інноваційний клімат – це стан зовнішнього середовища орга­ні­за­ції, який сприяє, або, навпаки, перешкоджає досягненню інноваційної цілі.

Інноваційний менеджмент – це самостійна галузь науки та про­фесійної діяльності, що спрямована на формування та забезпечення будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом ра­ціонального використання фінансових, трудових та матеріальних ре­сурсів.

Інноваційний потенціал організації – це ступінь її здатності до виконання завдань, які забезпечують досягнення поставленої іннова­цій­ної цілі або реалізації інноваційного проекту, програми, іннова­цій­них перетворень, втілення нововведень.

Інноваційний продукт – результат науково-дослідної або дослідно конструкторської розробки.

Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в ін­новацію, який слід уявити як поступовий ланцюг подій, коли ін­но­ва­ція визріває до конкретного продукту, технології або послуги та роз­повсюджується у практичному використанні.

Коефіцієнт взаємної важливості підцілі – наскільки дана підціль важлива для вищезазначеної цілі.

Коефіцієнт взаємної корисності підцілі – наскільки підціль важ­ли­ва для головної цілі.

Моделі НТП – різновиди впливу НТП на господарську систему.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки – це етап інноваційного процесу, на якому відбувається застосування ре­зуль­татів пошукових досліджень для створення або модернізації зраз­ків нової техніки, матеріалу, технології.

Науково-технічна революція (НТР) – прискорений розвиток нау­ки, техніки, технології.

Науково-технічний прогрес (НТП) – поступовий розвиток науки, техніки, технології.

Науково-технічна діяльність – сукупність науково-дослідних фун­­да­ментальних, прикладних та дослідно-конструкторських розробок.

Науково-технічна політика – це політика, що пов’язана з ана­лі­зом та вибором пріоритетів у науці і техніці, а також отриманням знань та створенням технічних і технологічних розробок.

Об’єкт управління – управляєма підсистема, складова системи інноваційного менеджменту, що включає стратегічний маркетинг; НДДКР з новизни та інновацій; організаційно-технологічну підго­тов­ку виробництва й втілення новизни; виробництво новизни; сервіс ін­но­вацій.

Підсистема наукової допомоги – складова системи інноваційного менеджменту, що включає наукові підходи до інноваційного менедж­менту, функції, методи та принципи менеджменту.

Показник інноваційності ТАТ – час з моменту усвідомлення пот­реб або попиту на новий продукт до моменту його відправки на ринок або споживачу у великій кількості.

Показник наукомісткості продукції – це питома вага витрат підпри­ємства на нову продукцію та технології в загальному обсязі витрат.

Політика ринкової орієнтації – вид державної інноваційної полі­тики, що визначає передову роль ринкового механізму в розподіленні ресурсів і виборі напрямів розвитку науки і техніки.

Політика соціальної орієнтації – вид державної інноваційної по­літики, що передбачає визначене соціальне регулювання наслідків НТП, а процес прийняття рішень будується на широкому соціаль‑ но-по­літичному консенсусі з залученням громадськості.

Політика структурних зрушень – вид державної інноваційної по­літики, що передбачає деформацію економічної структури госпо­дар­ського механізму, великий вплив передових технологій на рішення со­ціально-економічних проблем, зміну галузевої структури, взаємодію гос­подарських суб’єктів, рівень життя.

Політика технологічного поштовху – це вид державної іннова­ційної політики, який ґрунтується на тому, що пріоритетні напрями науки і техніки визначає держава, яка має необхідні для цього ре­сурси.

Прикладні дослідження – це дослідження, спрямовані на вив­чен­ня шляхів практичного застосування явищ та процесів, що відкриті ра­ніше, а також уточнення теоретичних питань та отримання конкрет­них наукових результатів, які в подальшому будуть використані.

Система інноваційного менеджменту – органічна сукупність під­систем управляємої, управляючої, забезпечуючої, цільової та наукової допомоги.

СТЕП-аналіз – інструмент стратегічного управління інноваціями, що використовується для оцінки інноваційного клімату.

Стратегічне управління інноваціями – це складова частина інно­ваційного менеджменту, яка вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, передбачення глобальних змін в економічній си­туації, пошуку і реалізації великомасштабних рішень, що забез­пе­чують функціонування і розвиток за рахунок виявлених майбутніх фак­торів успіху.

Стратегія управління інноваційною діяльністю – система інно­ва­ційних цілей та вибір оптимальних шляхів її реалізації.

Суб’єкт управління – це управляюча підсистема, складова систе­ми інноваційного менеджменту, що включає: управління персо­на­лом; розробку управлінських рішень; координацію виконання ін­новаційних проектів.

Технологічний уклад – порядок організації, технічний рівень ви­роб­ництв, що його складають.

Тип розвитку економіки – можливе зростання економіки за ра­ху­нок екстенсивних, інтенсивних та інноваційних факторів.

Управління на основі екстраполяції – передбачається розвиток на перспективу таких же тенденцій в інноваційній діяльності, що і в ми­нулому.

Управління на основі прийняття оперативних рішень – вико­рис­товується у разі виникнення непередбачених обставин і тенденцій розвитку в інноваційній діяльності.

Управління на основі розробки принципово нових стратегій – ви­користовується в зв’язку з новими тенденціями розвитку інноваційної діяльності у разі потреби прийняття нових принципів управління, сти­лів, методів, форм організації і техніки управління.

Уречевлений НТП – різновид екзогенного НТП суть якого поля­гає в тому, що ефективність ви­робництва підвищується через впро­вадження більш досконалого обладнання та застосування більш квалі­фікованої робочої сили.

Фундаментальні дослідження – це дослідження, що спрямовані на отримання наукових знань та виявлення найбільш суттєвих зако­но­мірностей.

Цільова підсистема – складова системи інноваційного менедж­мен­ту, що включає формування портфеля новизни та портфеля інно­вацій.