- •Кафедра міжнародної економіки навчально-методичний посібник
- •Зав. Кафедри______проф. Шкурупій о.В.
- •Змістовний модуль 1 Теоретичні основи та розвиток кооперативного руху
- •Тема 1. Теоретичні основи кооперативного руху
- •Тема 2. Зародження та розвиток кооперативного руху в країнах Європи
- •Тема 3. Кооперативний рух Північної Америки
- •Змістовний модуль Кооперативний рух та міжнародні кооперативні організаціїї
- •Тема 4. Розвиток кооперативного руху в країнах Латинської Америки, Азії та Африки
- •Тема 5. Кооперативний рух країн снд
- •Тема 6. Міжнародні кооперативні організації
- •Тематичний план дисципліни для студентів спеціальності 7.050103 «Міжнародна економіка»
- •Тематичний план дисципліни для студентів спеціальності 8.050103 «Міжнародна економіка»
- •Змістовний модуль 1 Теоретичні основи та розвиток кооперативного руху
- •Тема 1. Теоретичні основи кооперативного руху
- •1.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •1.1. Термінологічний словник
- •1.3. Інформаційні джерела
- •Тема 2. Зародження та розвиток кооперативного руху в країнах Європи
- •2.1. Методичні поради до вивчення теми
- •2.2. План практичного (семінарського) заняття №1 Питання для обговорення
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Інформаційні джерела
- •Тема 3. Кооперативний рух Північної Америки
- •3.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •3.2. Термінологічний словник
- •3.3. Інформаційні джерела
- •Змістовий модуль 2
- •Тема 4. Розвиток кооперативного руху в країнах Латинської Америки, Азії та Африки
- •4.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми
- •4.2. Плани практичних (семінарських) занять №2 Питання для обговорення
- •4.3. Термінологічний словник
- •4.4. Інформаційні джерела
- •Тема 5. Кооперативний рух країн снд
- •5.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Інформаційні джерела
- •Тема 6. Міжнародні кооперативні організації
- •6.1. Методичні рекомендації щодо вивчення теми
- •6.2. Плани семінарських (практичних) занять №4 Питання для обговорення
- •6.3. Термінологічний словник
- •6.4. Інформаційні джерела
- •5. Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання
- •Питання для самопідготовки студентів
- •Теми рефератів
- •Методичні рекомендації до виконання рефератів
- •6. Карта самостійної роботи студента
- •7.050103, 8.050103 «Міжнародна економіка» на 9 семестр
- •7. Порядок і критерії оцінювання знань студентів
- •7.1. Поточне оцінювання знань
- •Перелік питань для підготовки до поточного модульного контролю №1
- •Тема 1. Теоретичні основи кооперативного руху
- •Тема 2. Зародження та розвиток кооперативного руху в країнах Європи
- •Тема 3. Кооперативний рух Північної Америки
- •Питання для підготовки до модульної контрольної роботи 2
- •Тема 4. Розвиток кооперативного руху в країнах Латинської Америки, Азії та Африки
- •Тема 5. Кооперативний рух країн снд
- •Тема 6. Міжнародні кооперативні організації
- •7.2. Поточне оцінювання знань
- •1. Дайте повну відповідь на наступні питания.
- •Оберіть правильний варіант відповіді
- •2. Розкрийте сутність наступних термінів
- •Модульно-тематичний план з дисципліни «Міжнародний кооперативний рух» з бальною оцінкою за видами робіт
- •Система нарахування балів за виконання навчальних завдань для студентів спеціальності 7.050103, 8.050103 «Міжнародна економіка»
- •Підсумкове оцінювання знань студентів
- •Загальна підсумкова оцінка з дисципліни
- •Шкала нарахування підсумкових балів
2.2. План практичного (семінарського) заняття №1 Питання для обговорення
1. Соціально - економічні передумови виникнення i розвитку кооперативного руху в країнах Західної Європи.
2. Англія – батьківщина кооперативного руху.
3. Німеччина – батьківщина кредитної Kooпepaцii.
4. Зародження виробничої кooпepaцii у Франції.
5. Виникнення та розвиток споживчої кооперації в Євpoпi.
6. Кредитна кооперація в Нідерландах, Франції та інших країнах Європи.
7. Виникнення та розвиток інших видів кооперації в європейських країнах.
8. Сільськогосподарські кооперативи.
2.3. Термінологічний словник
Кредитна кооперація — об’эднання дрібних товаровиробників чи споживачів для задоволення потреб його членів у кредиті.
Виробничий кооператив — кооператив, який створюється шляхом обєднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах іх обовязкової трудової участі з метою одержання прибутку.
Сільськогосподарський кооператив — юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу
Споживчий кооператив (споживче товариство) — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.
2.4. Інформаційні джерела
1. Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та істррія кооперації. –підручник. – К. : Знання, 2006. - 513 с.
2. Вахитов К. И.Теория и практика кооперация: підручник / К. И. Вахитов. – М.: Издательсво торговая корпорація «Дашков и К», 2010. – 480 с.
3. Сахарова Д.А. История ы теория кооперативного движения : науч. пособие / Д.Б. Сахарова, И.С. Котов. - [2-е изд., исправ.] – М: «Новое знание», 2009. -480 с.
4. Офіційний сайт Європейської регіональної організації Cooperatives Europe. – Режим доступу : http://www.coopseurope.coop/
Тема 3. Кооперативний рух Північної Америки
3.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
У США розвиток кооперативного руху розпочався з сільськогосподарської кооперації. Сільськогосподарська кооперація почалася зі створення збутових товариств різних видів, які згодом перетворилися у великі переробні сільськогосподарські кооперативи зі збутовими функціями.
До впровадження механізації фермери утворили ряд неформальних кооперативів, які займалися вирощуванням кукурудзи, будівництвом комор, молотьбою зерна із 1870 р. кооперативи стали створюватися сільськогосподарськими організаціями, які називалися асоціаціями фермерів. Високі податки приводили кооперативи до розорення. Тільки через багато років уряд усвідомив помилку. За законом Каппера-Волстеда (1922 р.) кооперативи були частково звільнені від сплати податків, що сприяло їх розвитку.
У 1926 р. сільськогосподарські переробні кооперативи США володіли 16% загального обсягу продажу тваринницької продукції. У 1930 р. переробні кооперативи виробили половину всього обсягу вершкового масла в штатах Міннесота і Вісконсін.
У США отримали розвиток постачальницькі сільськогосподарські кооперативи. Важливе значення як для фермерів, так і для розвитку інфраструктури села мали кооперативи з електрифікації і телефонізації.
У ХХ ст. cільськогосподарський фермерський сектор у США є одним з найбільших. У 1994 р. тут налічувалося 4174 фермерських господарств, 4 млн. членів, а товарообіг становив 89 млрд. доларів США. Сільськогосподарський фермерський США сектор є важливим компонентом стратегії розвитку сільської місцевості всієї країни. Цей сектор має добре інтегровану систему розподілу сільськогосподарських ресурсів, кооперативну банківську систему і маркетингові кооперативи добре зарекомендувалаи себе товарною маркою.
Існує також 1000 сільських кооперативів, які постачають місцеве населення електроенергією.
Сільськогосподарські кооперативи Канади мають багато спільного з кооперативами США та Австралії. 18 кооперативів з виробництва продуктів харчування входять у 500 найбільших корпорацій, а 4 входять до 100 провідних корпорацій Канади. Кооперативи контролюють 36% реалізації насіння. Їм належить 70% ринку зерна і соняшнику, 60% молочної продукції, 35% птиці і яєць, 23% продукції тваринництва і 14% фруктів і овочів. У переробному секторі 8 з 10 сільськогосподарських корпорацій є кооперативними. 830 кооперативів мають 58800 членів і має оборот в 10 млрд. доларів США. Крім виробничих, маркетингових та переробних кооперативів, існують спеціалізовані суспільства; так близько 40000 фермерів займаються очищенням насіння, виробництвом фуражу та кормів для худоби. На західному узбережжі країни працює 61 риболовецький кооператив.
На північному заході країни і в північному Квебеку були створені кооперативи ремісників.
Центральна і Південна Америка – дуже різноманітний регіон, кооперативний сектор якого, в основному, орієнтований на експорт.
Розвиток кредитних кооперативів розпочався у франко-мовних районах Канади. Згодом вони були засновані в кожній провінції. Альфонс. Дежарден був репортером федерального парламенту в Хансарде, і подібно Райффайзену і Шульце-Делітче, також створював кооперативи. У 1900 р. в Люісі (Квебек) він організував народні банки взаємних заощаджень і позик, засновані на німецьких та італійських моделях. До 1909 р. рух мав більше 100 банків у районі Квебека і допомагало асоціаціям фермерів. Ця ідея набула поширення в Нова Худобу, де до 1937 р. цей сектор налічував 335 об'єднань.
У Канаді зосереджена велика частина кредитних кооперативів. Рух народних банків у Квебеку зросла до 1300 кредитних об'єднань, які налічують 5 млн. членів і мають активи 48 млрд. доларів. На їхніх депозитах знаходиться більше третини всіх заощаджень регіону, вони видають більше однієї третини споживчих позик, одну четверту комерційних позик і більше половини сільськогосподарських позик. Кооперативи згруповані в 10 федерацій. Разом вони складають Конфедерацію народних банків. Вони пропонують широкий спектр фінансових послуг та соціальних програм.
Кредитні спілки в англомовній Канаді не грають великої ролі. Хоча, наприклад, у провінції Саскачеван 50% населення входить до кредитної спілки. Розвитку кредитних кооперативів допомагають різні об'єднання: церкви, профспілки, професійні і політичні асоціації.
У кредитівках діаспори, зокрема Канади, Сполучених Штатів Америки та Австралії, спостерігається тенденція до скорочення обсягів діяльності. На це є багато об'єктивних причин. Сьогодні членами цих кредитівок є представники другої, третьої, а часом і четвертої генерації української діаспори. І з кожним поколінням вони все більше й більше втрачають зв'язок із українськими фінансовими установами, оскільки свою негативну роботу робить і таке явище, як асиміляція. Кредитівки діаспори допомагають українській кредитній кооперації, але ця допомога надається у вигляді методологічних порад, консультацій та лобіювання українського кредитно-кооперативного руху на міжнародній арені.
Споживчі кооперативи Канади, як і в інших розвинених країнах, дуже швидко розвивалися до 50-х років, а потім зіткнулися з сильною конкуренцією приватного сектора.. Один з найбільших кооперативів у Північній Америці британсько-канадський кооператив у Кейн Бретон припинив торгівлю, так як його торговельні підприємства перебували далеко від великихих міст і були нерентабельними. У той же час в м. Калгарі функціонує великий кооператив роздрібної торгівлі. Йому належить 40% місцевого ринку.
360 споживчих товариств на заході країни створили потужний федеральний центр і мають товарооборот у 2 млрд. доларів США на рік.
У 60-70-ті роки в США спостерігалася нова хвиля розвитку споживчих кооперативів, які стали альтернативою роздрібної торгівлі. Багато з них перетворилися на великі підприємства. Наприклад, у місті Девісі, штат Каліфорнія, кооператив розпочав діяльність, як невелике підприємство, що закуповує продукти, а тепер це найбільше підприємство в університетському місті з обсягом продажу 8 млн. дол, що має 4500 активних членів, що закуповують 12% товарів роздрібної торгівлі. Крім цього, у цьому штаті є ще 33 невеликих кооперативи, що займаються роздрібною торгівлею. 500000 чоловік є членами цих кооперативів, які мають товарообіг 500 млн. доларів. Найбільший кооператив знаходиться у Сіетлі. У його складі 7 магазинів, 45000 членів, обсяг щорічних продажів – 43 млн. дол. США.
На американському континенті житлова кооперація отримала найбільший розвиток у Канаді та США. Традиційно кредитна політика Канади пов'язана з власністю на житло. Кооперативи довели, що житлова кооперація може працювати. Перший некомерційний житловий кооператив відкрився в 1965 р., після чого була створена Національна корпорація житлової кооперації, підтримана кооперативами спілок Канади, профспілками і церквою. Національна федерація житлових кооперативів об'єднує 2000 житлових кооперативів, що мають у своїй власності 80000 житла, що становить 1 / 4 соціального житлового сектора.
У США налічується понад 1 млн. одиниць кооперативного житла, приблизно 600000 із них – у Нью-Йорку. Тут кооперативи утворили союз і фінансують будівництво кооперативного житла. Іншим містом, де перебуває значна кількість житлових кооперативів, є Лос-Анджелес. Тут існує п'ять житлових кооперативів, яким належить 272 багатоквартирних будинків.
У Канаді виробничі кооперативи не представляють собою досить великого сектору. У 1989 р. їх було 300, вони об'єднували 6000 членів, і 60% цих кооперативів знаходилося у Квебеку. У цій провінції уряд ввів систему розвитку місцевих громад і заснував урядову корпорацію для їх фінансування. Крім цього, тут є 41 кооператив лісового господарства, на які припадає 60% обсягів всієї діяльності в цій галузі. У 1991– 1992 рр. з'явилося 846 нових кооперативів, які займалися різними видами діяльності: від торгівлі продуктами харчування до комунікацій, від захисту навколишнього середовища до охорони здоров'я. Зростаючим сектором в Канаді є кооперативи охорони здоров'я і соціального розвитку. Наприкінці 90-х було 800 кооперативів щодо догляду за дітьми.
У США є 150 виробничих кооперативів і 6500 членів-власників. Є кооперативи, де робітники є не повними власниками, а володіють лише частиною майна. Кооперативи охорони здоров'я працюють у великих містах північного сходу країни і середнього Заходу.
Таким чином, в Північній Америці є сильний кооперативний сектор, що протистоїть інтенсивній конкуренції комерційних підприємств. Є всі підстави оптимістично оцінювати перспективи розвитку кооперативного руху та в інших регіонах американського континенту.