- •Фінансове право україни Навчальний посібник
- •Правову охорону видання здійснює Центр правових досліджень Фурси.
- •Isbn 978-966-2183-11-5 (Алерта) isbn 978-966-373-490-3 (кнт) isbn 978-966-364-792-0 (цул)
- •Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації.
- •Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (затверджене мон України від 23.01.2004, №48)
- •Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (наказ мон України від 10.12.2005, №774)
- •Рекомендації щодо структури залікового кредиту та порядку оцінювання навчальних досягнень студентів (затверджені
- •Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави: поняття і
- •Тема 2. Фінансове право як галузь права
- •Тема 3. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини
- •Тема 4. Правові засади організації та здійснення фінансового контролю
- •Тема 5. Відповідальність за порушення фінансового законодавства: поняття і види
- •Тема 6. Правове регулювання державних доходів і видатків
- •Тема 7. Бюджетне право як підгалузь фінансового права
- •Тема 8. Поняття бюджету. Бюджетна система України
- •Тема 9. Бюджетний процес
- •Тема 10. Правове регулювання міжбюджетних відносин
- •Тема 11. Правові основи оподаткування
- •Тема 12. Правове регулювання державного кредиту і державного боргу
- •Тема 13. Публічно-правові основи загальнообов'язкового державного страхування
- •Тема 14. Публічно-правове регулювання банківської діяльності
- •Тема 15. Правові основи грошового оборогу
- •Тема 16. Валютне регулювання і валютний контроль
- •Тема 17. Публічно-правова природа ціноутворення
- •4. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи
- •Тема 1
- •Фінансова система України та її структура.
- •Тема 2
- •Предмет і метод фінансового права
- •Тема 2 фінансове право як галузь права
- •Тема 2 фінансове право як галузь права
- •Система фінансового права
- •Джерела фінансового права. Фінансове законодавство
- •Фінансове право в системі права
- •Наука фінансового права
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Фінансово-правові норми і фінансово- правові відносини
- •Поняття, структура, особливості і види фінансово-правових норм
- •Зміст і особливості фінансових правовідносин
- •Структура фінансових правовідносин
- •Види фінансових правовідносин
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Тема 4 правові засади організації і здійснення фінансового контролю
- •Поняття, зміст і значення фінансового контролю
- •Види фінансового контролю
- •Методи фінансового контролю
- •Органи фінансового контролю
- •Аудиторський контроль
- •Контрольні запитання
- •Завдання
- •Нормативні акти і література
- •Тема 5 відповідальність за порушення фінансового законодавства: поняття і види
- •Відповідальність за порушення фінансового законодавства в системі юридичної відповідальності
- •Підстави відповідальності за порушення фінансового законодавства
- •5.4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства
- •Тема 6
- •Тема 7 бюджетне право як підгалузь фінансового права
- •Бюджетне право в системі фінансового права.
- •Бюджетні повноваження України
- •Бюджетна система України
- •Державний бюджет України
- •Місцеві бюджети
- •Тема 9 бюджетний процес
- •Складання проектів бюджетів
- •Звітність про виконання бюджетів
- •Тема 10 правове регулювання міжбюджетних відносин
- •Поняття і значення міжбюджетних відносин.
- •Розподіл доходів і видатків між бюджетами.
- •Порядок надання міжбюджетних трансфертів.
- •Тема 11
- •Правовий механізм податку і його елементи.
- •Податкова система України
- •Поняття, ознаки та функції податку. Класифікація податків і зборів
- •Непрямі податки
- •Прибуткові податки
- •Податки на майно
- •Податок на промисел
- •Консолідовані податки
- •Загальнодержавні збори
- •Місцеві податки і збори
- •Тема 12
- •Поняття державного боргу
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Банківське регулювання і банківський нагляд.
- •Банківська система України
- •14.3. Банківське регулювання і банківський нагляд
- •Тема 15
- •Грошова система України
- •Розрахунків
- •Тема 16 валютне регулювання і валютний контроль
- •Відповідальність за порушення валютного за
- •Зміст валютного регулювання
- •Валютний контроль
- •16.4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
- •Тема 17
- •Органи ціноутворення.
- •Поняття ціни
- •Система цін
- •Органи ціноутворення
- •Література
- •Фінанси і фінансова діяльність держави: поняття і зміст
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 17 Публічно-правова природа ціноутворення
-
Поняття державного боргу
Державна позика прямо пов'язана з такою фінансово-правовою категорією, як державний борг. У різних країнах він зростає неоднаковими темпами. Однак перевищення державного боргу над валовим національним продуктом більш ніж у 2,5 раза вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.
У теорії фінансового права під державним боргом ( чи заборгованістю) розуміють всю суму випущених, але не погашених державних позик з нарахованими відсотками, що мають бути виплачені по них до визначеної дати чи за визначений термін1.
Матеріальним змістом державного боргу вважають загальну суму заборгованості держави з непогашеними борговими зобов'язаннями і невиплаченими по них відсотками. При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище) і поточний, тобто державний борг є сумою витрат держави за всіма борговими зобов'язаннями, термін погашення яких вже настав2.
Законодавче визначення державного боргу закріплено в ст. 2 Бюджетного кодексу України. Тому можна виокремити і правовий аспект змісту державного боргу. Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті наданих гарантій за позиками або зобов'язань, що виникають
на підставі законодавства або договору. Як бачимо, в цьому визначенні йдеться як про внутрішній, так і про зовнішній державний борг.
Законодавче визначення, що закріплене в ст. 1 Закону України “Про державний внутрішній борг України” від 16.09.1992 р., стосується тільки внутрішнього державного боргу і визначається як термінові боргові зобов'язання Уряду України в грошовій формі. Цей нормативний акт визначає відносини з внутрішнього державного боргу. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває в загальнодержавній власності, і складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України. До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання в грошовій формі, гарантовані Урядом, а також отримані ним позики. До складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього СРСР, прийнятих на себе Україною.
За строком дії розрізняють короткостроковий (до одного року), середиьостроковий (від одного до п'яти років) і довгостроковий (5 і більше років) державний борг. Найважчими є короткострокові борги. По них через короткий час доводиться виплачувати основну суму з відсотками. Таку заборгованість можна пролонгувати (продовжити), але це пов'язано з виплатою відсотків. Державні органи намагаються консолідувати короткострокову й середньострокову заборгованість, тобто перетворити її на довгострокові борги, відклавши на тривалий строк виплату основної суми й обмежуючись щорічною виплатою відсотків.
За територіальністю державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Зовнішній державний борг-цс борг іноземним державам, організаціям і особам. Для країни він є найбільшим тягарем, тому що для його погашення держава повинна віддавати будь-які коштовні товари, робити певні послуги. Можливі ситуації, коли кредитор ставить певні умови, після виконання яких надає позику. Якщо платежі за неї становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики з-за кордону стає важко. їх надають неохоче і під більш високі відсотки, вимагаючи застав чи особливих порук. У деяких малорозвинених і середньорозвииених країнах щорічні зобов'язання виплат по позиках перевищують усі надходження від зовнішньоекономічної діяльності. У сфері зовнішнього державного боргу діє низка нормативних актів.
якими визначаються відносини з такого боргу між Україною та іншими державами. Це Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів. Положення про порядок проведення операцій зменшення зовнішніх державних боргових зобов'язань з використанням казначейських векселів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 16.11.1999р., постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” тощо.
Внутрішній державний борг - це борг держави своєму населенню (юридичним і фізичним особам). Такий борг призводить насамперед до перерозподілу доходів країни, виникнення певних змін в економічному житті.
Нині внутрішній державний борг може бути не тільки фінансовим, а й політичним інструментом, за допомогою якого уряд створює суспільне коло, матеріальні інтереси якого спрямовані на зміцнення держави. Міцні демократичні держави зазвичай мають високий внутрішній державний борг, який уряд не в змозі погасити найближчим часом. Хоча таке завдання і не ставиться. Нині внутрішній державний борг є постійнодіючим фінансовим інструментом. Цс виявляється у підтриманні балансу між надходженням і відтоком внесків. Таким є загальний принцип організації ощадної справи. Якщо держава виявляє, що вилучається більше, ніж вноситься, то вона збільшує відсоток по вкладах, і її зовнішні надходження збільшуються. 1 навпаки, якщо більшими є надходження, а держава не бажає збільшувати державний борг, вона зменшує відсоток. У сфері відносин держави із внутрішнього державного боргу діє Бюджетний кодекс України, Закон України Про державний внутрішній борг України.
Конкретний розмір внутрішнього і зовнішнього державного боргу щорічно оприлюднюється в Законі України про Державний бюджет на поточний рік.
За сукупністю боргових зобов'язань розрізняють державний борг капітальний і поточний. Капітальний охоплює всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату, а поточний складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник має погасити у звітний період.
Залежно від суб'єкта борг може бути державним і муніципальним. Визначення державного боргу було дано вище. Муніципальний внутрішній борг-цс загальна сума заборгованості муніципального утворення за непогашеними борговими зобов'язаннями і невиплаче- ними по них відсотками.
-
Управління державним внутрішнім боргом
Управління державним внутрішнім боргом - це сукупність заходів держави з виплати доходів кредиторам і погашення позик, визначення умов випуску нових державних цінних паперів.
Відповідно до Закону “Про державний внутрішній борг України” управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України в порядку, погодженому із Національним банком України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям Державного бюджету України на наступний рік. Контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата.
Обслуговування державного внутрішнього боргу України покладено на Міністерство фінансів України через банківську систему України, воно полягає у проведенні операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенні й виплаті доходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі. Для фінансування витрат на розміщення, рефінансування, виплату доходу з погашення боргових зобов'язань Уряду України в складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються 50% коштів, отриманих від приватизації майна державних підприємств.
У світовій практиці найпоширенішими заходами управління і обслуговування державного боргу є: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, новація, відстрочення, анулювання.
Рефінансування - це здійснення нових позик для покриття раніше випущених боргових зобов'язань. Цей механізм використовують звичайно за нестачі коштів централізованого грошовою фонду (бюджету)-
Держава має право уточнювати первинні умови позики. Зміна цих умов стосовно прибутковості називається конверсією. Зміна прибутковості може призводити як до зниження, так і до підвищення відсоткової ставки доходу, який позичальник — держава виплачує своїм кредиторам. Основними методами проведення конверсій є примусові, добровільні й факультативні. За примусової конверсії кредитор зобов'язаний обміняти облігації старої позики на облігації нової зі зниженою відсотковою ставкою. За добровільної конверсії кредитор має право погодитися на нові умови або одержати суму боргу назад, за факультативної - погодитися чи відмовитися від змін умов позики. Щоб зацікавити власників облігацій у конверсії, держава, як правило, надає пільги з нової позики.
Консолідація - це зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає потреба змінити термін державної позики, то держава має право скоротити або збільшити строки повернення боргових зобов'язань тільки за узгодженням із кредиторами, тобто з юридичними і фізичними особами, що є власниками державних облігацій.
Уніфікація позики означає об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Цей захід спрямований на зменшення кількості видів цінних паперів, які повертаються одночасно, що спрощує роботу і скорочує витрати держави в системі державної позики.
Новація - угода між позичальником і позивачем щодо заміни зобов'язання із зазначеної фінансової позики іншим зобов'язанням.
Відстрочення погашення позики чи усіх раніше випущених позик проводиться за умови, коли подальший активний розвиток операцій
з випуску нових позик не є фінансово ефективним для держави. Це відбувається в момент, коли уряд уже випустив занадто багато позик і умови їх емісії не були досить вигідними для держави. У таких випадках велика частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашення раніше випущених позик. Щоб розірвати це порочне коло, держава повідомляє про відстрочення погашення позик, яке відрізняється від консолідації тим, що при відстроченні не тільки відсуваються терміни погашення, а й припиняється виплата доходів. За консолідації позик власники облігацій продовжують одержувати за ними свій дохід.
Анулювання - це повна відмова держави від своїх боргових зобов'язань (внутрішніх, зовнішніх, по державному боргу загалом). Ану-
лювання можливе з двох причин: 1) у разі фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства; 2) як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов'язання попередньої влади.
Конверсія, консолідація, уніфікація державних позик звичайно здійснюються тільки стосовно внугрішніх позик, новації і відстрочення погашення зобов'язань та стосовно нової заборгованості. Відстрочення погашення позик, як правило, має бути узгоджене з кредиторами. При цьому воно може і не спричинити припинення виплати відсотків по ньому.
Державні позики характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансування дефіциту державного бюджету шляхом випуску і реалізації різних видів державних цінних паперів. Відповідно до Закону "‘Про державний внутрішній борг України”, боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України. Іноді можуть бути застосовані й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному окремому випадку визначає Уряд України за узгодженням з Національним банком України.
Контрольні запитання
/. Якими є сутність, значення і функції державної позики?
-
Які с види державної позики? їх класифікація.
-
Поняття державного боргу.
-
Як здійснюється управління державним боргом та його обслуговування?
-
Якими є методи управління державним боргам та його обслуговування?
-
Які форми державної позики Ви знаєте?
-
У чому полягає сутність правового регулювання відносин державної позики в Україні?
Нормативні акти і література
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001.-№37-38.-Ст. 189.
Про державний внутрішній борг України : Закон України від 16.09.1992 р. // Там само. - 1992. - № 41. - Ст. 1598.
Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Там само.
-
1999. - №29. -Ст. 238.
Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р.// Там само. - 2006. - № 31. - Ст. 268.
Фінансове право України: Підручник / Г. В. Вех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць- кий; За ред. М П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с.
Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга. 2006. - 448 с.
Головачев Д. А. Государственный долг. Теория, российская и мировая практика. - М.: Черо, 1998.