Основні поняття:

Культура – це концентрований досвід попередніх поколінь, що дає можливість кожному індивіду засвоювати цей досвід і приймати участь у його примноженні.

Матеріальна культура – перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання, а також набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює й задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення; включає такі елементи, як будівлі й споруди, знаряддя праці, житло, одяг тощо.

Духовна культура – продукти духовної діяльності людини, які існують переважливо в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує й задовольняє інтелектуальні та емоційні потреби людини. У вузькому значенні – духовні цінності людства, цінності в галузі освіти, науки, художньої культури, моралі.

Релігія – духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним.

Мистецтво – різновид людської діяльності, що об’єднує в якості художньо-образних форм відбиття дійсності. Розуміється як художня творчість у цілому: література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танок, кіно та ін. Мистецтво – це одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежить образне відтворення дійсності, естетичне освоєння світу.

Зміст тем лекційного курсу:

МОДУЛЬ 1. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 1. Культура і суспільство – 2 год.

1. Сутність культури.

2. Актуальна культура і культурна пам’ять.

3. Типологія культур.

4. Динаміка культури.

5. Види культурних норм та їх суспільне призначення.

Література:

1. Бичко А.К. Теорія і історія світової і вітчизняної культури. – К. : Либідь, 1992.

2. Гуревич П. С. Философия культуры. – М. : Аспект-Пресс, 1995.

3. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов. – М. : Аспект Пресс, 2000.

4. Ионин Л. Г. Социология культуры. – М. : Логос, 1994.

5. Пелипенко А.А., Яковенко И.Г. Культура как система. – М. : Издательство «Языки русской культуры», 1998.

Конспект лекції:

Культура (лат. colere – «населяти», «вирощувати») – сукупність матеріальних і духовних, цінностей, створених людством протягом його історії. Актуальна культура – це та частина культури, яка безпосередньо функціонує в суспільстві і має вираз в повсякденних проявах – культурі праці, побуті, поведінці. Культурна пам’ять представляє собою певну культурну діяльність, яка безпосередньо не приймає участі у відтворенні суспільного життя.

Типологія культури складається в залежності від критеріїв: √ висока (елітарна) культура, народна культура й масова культура йменуються формами культури тому, що вони являють собою особливий спосіб вираження художнього змісту; √ до основних видів культури відносять: а) домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру й контркультуру; б) сільську й міську культури; в) повсякденну й спеціалізовану культури.

Культурна динаміка (соціокультурні зміни) представлена трьома основними типами взаємодії: фазовою (етапною), циклічною і інверсійною.

Норми культури – це певні зразки, правила поведінки, які стали внутрішніми регуляторами людських дій і підтримують стійкі принципи комунікації, взаємодії між індивідами і різними групами. Обряд – це традиційна символічна дія, яка супроводжує важливі моменти життя людини і суспільства, покликана сприяти зміцненню соціальних зв’язків (весільний обряд). Ритуал – це вид обряду, який являє собою форму складної символічної поведінки, що історично склалася, яка покликана підкреслити особливу цінність і значущість для людини певних соціальних відносин (дипломатичні, військові ритуали) Етикет як норма культури являє собою встановлений порядок поведінки людини в рамках тієї або іншої соціальної групи (придворний, діловий етикет). Канон – стійке правило художньої діяльності, художні принципи. Стандарт – певний зразок, який приймається як вихідний для зіставлення з ним інших подібних об’єктів.