- •1. Найдавніші державні утворення і племена
- •2. Проблема прабатьківщини слов'ян
- •3. Розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли
- •4. Перші державні об'єднання східних слов'ян
- •5. Утворення Київської Русі
- •6. Прийняття християнства та його значення
- •7. Причини та наслідки роздробленності Русі
- •8. Галицько-Волинське князівство і його історична роль
- •9. Українські землі у складі Литовсько-Руської держави
- •10. Зародження та розвиток козацтва. Суспільно-політична організація Запорозької Січі
- •11. Люблінська унія та її історичні наслідки для України
- •12. Посилення соціального, релігійного та національного гноблення. Козацько-селянські повстання хv- поч. Хvі ст.
- •13. Визвольна війна українського народу сер. Хvіі ст.: мета, основні етапи та наслідки
- •14. Внутрішнє та зовнішнє положення України другої пол. Хvіі ст.
- •15. Наступ на політичну автономію України 1-ї пол. Хvііі ст.
- •16. Зруйнування Запорізької Січі
- •17. Правобережні та західноукраїнські землі. (хvіі-хvііі ст.)
- •18. Українські землі у складі Росії у хіх ст.
- •19. Національний рух у Наддніпрянській Україні
- •20. Західноукраїнські землі у хіх ст.
- •21. Суспільно –політичний стан України на початку хх ст.
- •22. Україна в демократичній революції 1905-1907 років.Українське питання у державній думі Росії.
- •23. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •24 Західноукраїнські землі на початку хх ст.: соціально-економічне,націон. Питання
- •25. Україна у першій світовій війні
- •26. Утворення Центральної Ради, її внутрішня та зовнішня політика
- •27. Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •28. Директорія: соціальна база, політика
- •29. Західна Україна 1918-1919 рр.
- •30. Встановлення радянської влади в Україні. Політика більшовиків
- •31. Національно-державні відносини в Україні 20-30-х рр.
- •32. Соціально-економічний розвиток та його особливості
- •33. Сталінські репресії на Україні: масштаби та демографічні наслідки
- •34. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період
- •35. Напад фашистської Німеччини на срср. Перший період війни (червень 1941- весна 1942 рр.)
- •36. Окупаційні режими в роки другої світової війни
- •37. Рухи опору в Україні в роки другої світової війни
- •38 Звільнення України від окупантів. Вклад України у розгром нацистів
- •39 Україна у міжнародній політиці у повоєнні десятиріччя
- •40 Труднощі післявоєнної відбудови
- •41. Хрущовська “відлига” і її прояв в Україні. Дисиденство
- •42 Україна у другій пол. 60-х - першій пол. 80-х років
- •43. Україна у 60х-80х роках
- •44. Зростання суспільно-політичної активності населення кінець 80-х рр.
- •45. Проголошення незалежної України (1991) та перші кроки на шляху її затвердження
- •46. Проблеми та досягнення у сфері економіки, національно-культурному та релігійному житті
- •47. Україна на міжнародній арені
16. Зруйнування Запорізької Січі
Після об'єднання України з Росією Запорізька Січ зберегла своє самостійне положення, козацьке самоврядування, право прийому до козаків всіх бажаючих . Політика царизму була спрямована на встановлення контролю, а потім і повного підпорядкування Січі своїй влади. Для цього затримувалися виплати жалування, постачання хліба, крім того, на запорізьких землях були побудовані 2 фортеці - Богородська (1688 р.) і Кам'яний Замок (1703 р.) і розміщені війська.
Після переходу Мазепи і кошового отамана Гордієнка на сторону Карла XІІ, 14 травня. 1709 р. царські війська захопили Січ, зруйнували її укріплення, вивезли артилерію і військове майно. Частина запорізьких козаків переселилася на територію Кримського ханства в місто Олешки.
У 1714 р. козаки Олешківської Січі звернулися з проханням дозволити їм повернутися, і в 1728 почалося їхнє масове переселення. У зв'язку з назріванням війни з Туреччиною в 1733 р. їм офіційно було дозволено заснувати Нову Січ на річці Підпільній. У березні 1734 р. почалося будівництво Нової Січі, що проіснувала до 1775 р. Нова Січ стала центром Запорізького війська. Його територія поділялася на 8 адміністративно-територіальних округів - паланки. Козаки кожної паланки були приписані до одному з 38 куренів. У 1770 р. на запорізьких землях проживало 200 тис. чоловік. Пануюче положення займала старшина. Так, останньому кошовому отаману П. Калнишевському належало 14 тис. голів худоби. Між старшиною і незаможної голотою постійно спалахували гострі соціальні конфлікти.
Основні причини знищення Запорізької Січі можна звести до наступного:
1. Несумісність автономного існування Січі в складі Російський імперії.
2. Роль Січі як натхненника республіканських ідей у країні.
3. Утрата Запорізьким військом після російсько-турецької війни 1769 -1777 р. свого значення як військової сили в боротьбі проти турецько-татарських загарбників і проголошення незалежності Кримського ханства.
Розумовський Кирило (18 березня 1728, Лемеші, Козелецького повіту, Чернігівський хутір — 9 січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія) — останній гетьман Лівобережної України (1750—1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук.
К.Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна, намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі, шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Останній гетьман. За гетьманування К.Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760—1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини.