Розділ 8. Валютно-фінансові відносини у зед

Валютно-фінансові відносини у зовнішньоекономічній діяльності потрібно розуміти як систему взаємодії курсів валют і позичкових капіталів різних країн при здійсненні зовнішньоторгових операцій.

Централізоване управління валютними ресурсами дало змогу попередньо захистити економіку країни від небажаного впливу коливання цін, а нині з'явились негативні тенденції і відбулося зниження зацікавленості підприємств у розвитку експорту та погіршення його товарної структури.

Валютні операції ( згідно законодавства України) – це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей [10, c.135].

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції "спот" (термінова) та "форвард" (поточна).

Валютна операція "спот" – це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді (її ще називають терміновою). Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

• напряму з клієнтами – підприємствами приватного і державного секторів;

• на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

• через брокерів з банками і клієнтами;

• з центральними банками країн.

Існують "звичаї" спот-ринку, не зафіксовані в спеціальних міжнародних конвенціях чи міждержавних угодах, однак їх беззастережно виконують усі учасники цього ринку. До таких "звичаїв" спот-ринку належать:

• здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

• операції здійснюються в основному на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

• існування обов'язкових валютних курсів – якщо дилер великого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обв'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти.

Строковими операціями є валютні операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її укладення. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як правило, 1, 3, 6, 9, 12 місяців.

Форвардні валютні угоди, суть яких полягає у купівлі чи продажі певних сум відповід­ної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на основі поточних ринкових котирувань з її фактичною передачею у розпорядження контрагента у певний строк у майбутньому (звичайно на дату розра­хунків за комерційними операціями). Окрім того, банки часто практикують диверсифікацію складу своїх валютних резервів, скорочуючи в них питому вагу нестійких валют і збільшуючи в них питому вагу стійких валют (таких, як, німецька марка, швейцарсь­кий франк).

Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобов’язується продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп – комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Премії і дисконти по валюті, яку правило, розраховуються на базі року для того, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладу валюти у форвардну операцію з відповідною прибутковістю від вкладення валюти в інші форми валютних операцій.

До позитивних моментів проведення форвардних валютних операцій можна віднести те, що вони надають більше можливостей для маневру. Тоді як операція "спот" має бути виконана або відкладена практично негайно, форвардні контракти залишають час для здійснення аналізу, контролю і проведення необхідного коригування.

Здійснення ЗЕД пов’язано з певними ризиками як для експортера, так і для імпортера. Ризики, тобто небезпека потерпіти збитки, можуть залежати як від самого контрагента по контракту, так і від політичної та економічної ситуації в країні, або в “третіх країнах”.

Захисні методи спрямовані на усунення або обмеження фінансових ризиків в сфері зовнішньоекономічних відносин з країнами, розрахунки з якими здійснюються у вільно конвертованій валюті, а також тими, де розрахунки здійснюються по клірингу [10, c.201].

Сутність валютних застережень полягає у встановленні в контракті таких умов платежу, які б звели до мінімуму можливі валютні втрати. У зовнішній торгівлі застосовується такий метод страхування валютного ризику як мультивалютне застереження. Особливістю цього методу є те, що як валютне застереження береться не одна валюта, а кілька, які об’єднані у “кошик”. Переважно ці механізми містять умову про те, що страховик відшкодовує експортеру валютні втрати, яких зазнає експортер у зв’язку з несприятливими для нього коливаннями валютного курсу, котрі перевищують обумовлений рівень відхилення його від вихідного курсу під час укладання контракту. У свою чергу, експортер виплачує страховику премію за страхування ризику валютних втрат в обумовленому розмірі. У деяких країнах передбачено умову, за якою експортер повинен здавати страховому товариству валютний прибуток понад обумовлений.