Розділ 6. Страхування у міжнародній торговельній практиці

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД.

Підприємство, зазвичай, цікавить політична стабільність у країні, ризики поточної економічної ситуації, можливості для переказу капіталу та прибутків, можливості отримання прибутків.

Страхування – це система економічних відносин, що полягають в створенні за рахунок підприємств, організацій і населення спеціального фонду для відшкодування збитків майнових, що зазнаються у результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання громадянам (і їхнім родинам) допомоги під час різних подій у їхньому житті (досягнення визначеного віку, втрати працездатності, смерті і т. д.).

У світовій практиці прийнято називати несприятливі події. Що можуть відбутися та в результаті яких можуть виникнути збитки, ризиками.

ЗЕД пов’язана з різного роду ризиками, що підрозділяються на дві групи:

• залежні від діяльності підприємства (внутрішні);

• не залежні від діяльності підприємства (зовнішні).

Існують також ризики, пов'язані з умовами контракту: щодо властивостей товару, щодо умов постачання, щодо вибору валютних умов контракту, ризик форс-мажору, ризик розриву контракту. Залежно від етапу угоди ризики виникають: при митному оформленні, при сертифікації, комерційні, транспортні. За місцезнаходженням ризики бувають: закордонні, прикордонні, на власному ринку. З огляду на можливість впливу підприємства на ризик вони поділяються на: залежні від діяльності підприємства (внутрішні) і незалежні від діяльності підприємства (зовнішні).

Принципове розходження між ними полягає в тому, що на першу групу ризиків підприємство має можливість впливати, тобто вживати заходи щодо усунення джерела цих ризиків. На другу групу ризиків підприємство вплинути не може, тому що їхнє настання практично не залежить від його зусиль. Вони являють собою головну проблему управління ризиками [9, c.314].

Необхідно виділити певні групи методів, які спрямовані на зменшення можливих збитків, що можуть бути викликані цими ризиками:

- страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів страхування, що застосовуються у міжнародних торгово-економічних відносинах;

- хеджування як метод використання біржових ф’ючерсних контрактів і опціонів;

- застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, чи неотримання товарів проти їхньої оплати;

- аналіз і прогнозування кон’юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів за рахунок власних чи позикових коштів з метою уникнення можливих збитків, що викликані несприятливими кон’юнктурними змінами;

- інші методи.

Виділяють три види страхування:

- майнове;

- особисте;

- відповідальності.

Серед майнових видів страхування найбільш часто у ЗЕД застосовують страхування суден, авіа суден, автомобілів, страхування експортних кредитів; страхування майна резидентів за кордоном; страхування від вогню й інших небезпек тощо [1, c.139].

Особисте страхування, у якому об’єктом виступає життя, здоров’я, чи доходи окремої людини. Варто виділити наступні види страхування, без яких неможливий розвиток, наприклад, міжнародного туризму: комплексне страхування громадян, що виїжджають за кордон, а також їхнє страхування від нещасних випадків, медичне страхування.

При страхуванні відповідальності об’єктом страхування є відповідальність за збиток третім особам (фізичним і юридичним). До цього виду ЗЕД відносяться: автодорожня відповідальність; відповідальність власників повітряних суден; відповідальність перевізників і професійної діяльності (митних брокерів, юридичних консультантів, аудиторів, приватних нотаріусів тощо).

Страхування може проводитися добровільно, на основі згоди сторін, а також в обов’язковому порядку, якщо це передбачено відповідним законодавством.

Спочатку страхові відносини виникли у зв'язку в різними несприятливими явищами природного характеру. У міру розвитку суспільства страхування поширюється також на події, обумовлені виробничою діяльністю людей, розвитком техніки тощо.

Страховий поліс (договір, свідоцтво) - письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у страховому полісі.

За умови сплати страхових платежів у визначені строки поліс має містити:

- назву документа;

- реквізити страховика;

- прізвище або назву страхувальника;

- адресу страхувальника;

- перелік об'єктів страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- розмір тарифу, а також страхових платежів, термін їх сплати;

- строк дії договору;

- права й обов'язки сторін;

- інші умови;

- підписи сторін.

В Україні державний контроль за роботою страхових організацій здійснює Укрдержстрахнагляд, робота якого регламентується Законом України „Про страхову діяльність”.