Педагогічна техніка, особливості її прояву в діяльності викладача вищої школи

Важливе місце в структурі професійної діяльності викладача вищої школи, в становленні його педагогічної культури, майстер­ності посідає такий змістовий модуль, як педагогічна техніка. По­няття "педагогічна техніка" з'явилося порівняно недавно. Слово "техніка" необхідно розуміти у його первісному значенні. Грецьке technike означає вправний, досвідчений, умілий. Стародавні греки techne називали мистецтво, майстерність. Сучасні словники так роз­кривають сутність означеного поняття: "Техніка. 1. Сукупність за­собів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. <...> 3. Су­купність прийомів, навичок, що застосовуються в певній діяльності, певному ремеслі, мистецтві.

...Володіння такими прийомами, навич­ками, професійне вміння, майстерність, вправність"11.

Подібні тлумачення слова "техніка" порушують звичне розу­міння цього поняття, пов'язане безпосередньо з машинами, ме­ханізмами, й наближають до вживання його в нематеріальній сфері діяльності. Ми виходимо з тлумачення "техніки" як сукуп­ності засобів, прийомів, навичок, які використовуються у на­вчально-виховній роботі.

Педагогічна техніка — це сукупність раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки педагога, спрямованих на ефек­тивну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-ви­ховної роботи з окремим індивідом чи колективом відповідно до поставленої мети навчання та виховання з урахуванням конкрет­них об'єктивних і суб'єктивних умов.

Важливими вимогами педагогічної техніки с:

• мистецтво одягатися з урахуванням особливостей профе­сійної діяльності;

• володіння своїм тілом: уміння ходити, сидіти, стояти;

• володіння мімікою, жестами;

• сформованість мовленнєвої культури: правильне профе­сійне дихання, чітка дикція, належні темп і ритм, логічна побу­дова висловлювань тощо;

• вироблення оптимального стилю в навчально-виховній діяльності;

• уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні операції (писати на дошці, користуватися технічними й наочни­ми засобами навчання, ставити запитання, слухати відповіді, оцінювати навчальну діяльність студентів і т. ін.);

• здатність керувати своїм психічним станом і станом вихо­ванців.

У процесі дослідження рівнів сформованості й володіння педа­гогами вищої школи компонентами педагогічної техніки ми про­аналізували діяльність 70 викладачів. Для цього застосували ме­тодику експертних оцінок з використанням методів спостережен­ня, аналізу, математичної статистики та ін. Рівень сформованості компонентів педагогічної техніки визначався за 10-бальною шка­лою оцінювання. Узагальнені результати подано в табл. 11.

Аналіз отриманих результатів дає підстави стверджувати, що рівень володіння викладачами вищої школи компонентами пе­дагогічної техніки з урахуванням потреб професійної діяльності порівняно низький.

Таблиця 11. Аналіз рівня сформованості педагогічної техніки

Вид компонента педагогічної техніки	Рівень володіння	Ісрпрхін ;іа ПОКП.'ШИКЯМІІ
Зоннішність педпгогп	7,23	1
Володіння мімікою, жестами	7,02	2
Володіння споїм тілом	0,94	3
Дотримання темпу, ритму і стилю	6,42	4
Уміння здійешопптн дидлктпчпі операції	(і,.48	5
Уміння спілкувнтисп	5,76	6
Мовленнєва культура	5,24	7
Здатність керувати своїм психічним станом і станом студентів	4,39	8

Наші тривалі дослідження проблеми, наскільки випускники педагогічних навчальних закладів володіють науковими засада­ми і практичними вміннями в царині педагогічної техніки, по­казали невтішні результати. Спроби ввести з ініціативи академі­ка І. А. Зязюна у 80-х роках минулого століття в навчальні плани педагогічних спеціальностей дисципліну "Основи педагогічної майстерності" не скрізь дістали належну підтримку. Ллє досвід переконує, що курс "Педагогічна майстерність", і навіть окрема дисципліна "Педагогічна техніка", необхідні в системі професій­ної педагогічної підготовки фахівців для всіх типів навчально-виховних закладів.

Отже, донині залишається актуальною думка К.Д. Ушинського: "Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою і зрозумілою, а декому навіть справою легкою — і тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним обізнана, теоретично чи практично. Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння; дехто вва­жає, що для нього потрібні вроджена здібність і вміння, тобто навичка; але дуже мало хто прийшов до переконання, що крім терпіння, вродженої здібності й навички, потрібні ще й спеціальні знання, хоч численні педагогічні блукання наші й могли б усіх переконати в цьому"'.