13

1. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці

1. Місце ринку фінансових послуг в фінансовій системі.......................................................1

2. Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення ринку фінансових послуг.....................................................................................................................4

3. Класифікація сегментів ринку фінансових послуг............................................................6

4. Економічний зміст поняття "ринок фінансових послуг".................................................8

5. Функції ринку фінансових послуг........................................................................................9

6. Характеристика основних інструментів ринку фінансових послуг...............................9

7. Регіоналізація фінансових відносин як передумова формування регіональних ринків фінансових послуг......................................................................................................11

8. Теоретичні засади територіальної організації ринку фінансових послуг....................12

1. Місце ринку фінансових послуг в фінансовій системі.

Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й ус­таленості.

Як показує світовий досвід, основними елементами рин­кової економіки повинні бути тісно пов'язані між собою ринки: матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, основних фондів, предметів споживання, фінансовий та інші. Ринки, на яких обертаються досить однорідні матеріальні або фінансові ак­тиви, можуть входити до складу інших, більш об'ємних. До такої категорії складних ринків належить фінансовий ринок.

Фінансовий ринок є похідною трансформаційних про­цесів і повинен бути створений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість і необоротність. Він повинен управ­ляти потоками інформації, заохочувати тих, хто виконує прави­ла, карати порушників і гарантувати кожному інвестору, що він може розбагатіти чи збанкрутувати на зовсім рівних умовах з усіма іншими.

Сфера фінансів має бути поділена на неринкові та ринкові відносини. Історично перший вид відносин автоматично з’являється з появою держави та грошей, а другий – значно пізніше, з виникненням грошових сурогатів – основного об’єкту ринкової економіки, тобто боргових та капітальних цінних паперів (початок XVII ст.). В таблиці 1 більш детально розглянуті відмінності між ринковими та неринковими фінансовими відносинами.

Таблиця 1

Основні відмінності між ринковими та неринковими фінансовими відносинами

Складові частини відносин	Відносини фінансового ринку	Неринкові (в основному фіскальні) фінансові відносини
Суб’єкти	Юридичні особи, фізичні особи, держава (непряма участь)	Юридичні особи, фізичні особи, держава (як обов’язків суб’єкт відносин)
Об’єкти	М (гроші), ЦП (боргові та пайові цінні папери)	М (гроші) в основному у функціях засобу платежу, іменні цінні папери
Характер	Відплатно-еквівалентні, горизонтальні (рівноправні), добровільні, регламентовані державою	Без еквівалентні, вертикальні (нерівноправні), обов’язкові, суворо регламентовані державою
Генезис	XVII ст. з появою цінних паперів (акцій)	З VII ст. до н.е. з появою держави та грошей (монет)

В цілому фінансовий ринок визначають як сукупність:

- фінансових інструментів;

- покупців і продавців;

- професійних посередників;

- та економіко-правових засад використання фінансових інструментів.

Спробуємо порівняти поняття “фінансовий ринок” та “ринок фінансових послуг”.

Спочатку надамо визначення терміну „послуга”.

Послуга – це діяльність, результат якої виступає не в якості речі, а в якості діяльності. Споживчою вартістю послуги не є матеріальний ефект. На відмінність від матеріального блага виробництво та споживання послуги часто є тотожними, одномоментними у часі.

Що стосується саме фінансових операцій (кредитування, залучення активів, їх зберігання, відчуження, управління ними, страхування ризиків, факторинг та т.п.), то вони за своєю природою є не чим іншим як чистими (нематеріальними) послугами.

Фінансова послуга у широкому сенсі трактується як будь-яка операція з фінансовими активами (коштами, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами) в інтересах третіх осіб з метою збереження їх вартості або отримання прибутку.

Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”(розд.2,ст.4) регламентує більш десятка видів фінансових послуг:

• випуск та обслуговування платіжно-розрахункових документів (чеків, карток);

• довірче управління фінансовими активами;

• діяльність з обміну валют;

• залучення фінансових активів із зобов’язанням їх повернення (наприклад: операції РЕПО, депозитні операції);

• фінансовий лізинг;

• надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

• надання гарантій та доручень;

• переказ грошей;

• страхові послуги;

• послуги з накопичувального пенсійного забезпечення;

• торгівля цінними паперами;

• факторинг;

• інші послуги, які відповідають критеріям щодо їх визначення.

Не зайве відмітити певну термінологічну плутанину, коли висловлення “Фінансовий ринок” , “Ринок фінансових послуг”, ”Ринок фінансових цінностей”, ”Ринок цінних паперів”, ”Ринок фіктивного капіталу” вживаються як понятійно тотожні.

На рисунку 1 показані співвідношення деяких з цих понять.

Народногосподарський обіг (НГО)

Фінансовий обіг (ФО)

Нефінансові відносини

Фінансовий ринок перв. (ФР1)

Неринкові фінанси

Фінансовий ринок втор. (ФР2)

Іменні ЦП

Ринок цінних паперів (РЦП)

Ринок фінансових послуг (РФП)

Ринок фінансових інструментів (РФІ)

ЦП тов.

Фондовий ринок (ФдР)

ЦП кс.

Біржовий ринок

Поза-біржовий ринок

Рис. 1. Складові народногосподарського обігу

Можна твердити, що ринок фінансових послуг (РФП)- це сукупність відносин з надання платних послуг його професійними учасниками – посередниками, реальним та фінансовим інвесторам.

Рис. 2. Місце ринку фінансових послуг в загальноринковій системі

В той же час бюджет та фінансовий ринок також не діють ізольовано, бо, з одного боку, уряд досить часто звертається до фінансових ринків за грошовими ресурсами, а з іншого - "доводить" ресурси до приватного сектора через фінансові інститути (державні позики, державні облігації). Але уряд несе головну відповідальність за створення середовища, яке буде сприяти ефективному розвитку фінансових систем. Це передбачає необхідність вирішення про­блем, пов'язаних із:

• економічними стимулами та макроекономічним середо­вищем;

• політикою фінансового сектора;

• юридичною і регулятивною інфраструктурою; встановленням меж сфери послуг фінансового сектора;

• надійністю та конкурентоспроможністю фінансових інститутів.