- •Тема 6 психологічні особливості, типологія студентів і формування студентського колективу
- •Психологічні особливості студентського віку
- •Типологія студентів
- •Діалектика становлення і розвитку студентського колективу: академічної групи, курсу, факультету, внз
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
- •Література
- •Тема 7 особливості діяльності, типологія, педагогічна культура викладача вищої школи
- •Професійно-педагогічне спілкування й типологія особистості викладача вищої школи
- •Педагогічна техніка, особливості її прояву в діяльності викладача вищої школи
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
- •Література
- •Розділ 2 дидактика вищої школи
- •Тема 8-9
- •Предмет і об'єкт дидактики вищої школи
- •Сутність і методологічні засади навчання
- •Рушійні сили, логіка навчального процесу
- •Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, формування компетентності
- •Мотиви навчання
- •Типи навчання, їх характеристика
- •Інтенсифікація навчально-виховного процесу
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
- •Література
- •Тема 10 закони, закономірності і принципи навчання
- •Закони навчання, їх сутність
- •Загальні закономірності навчально-виховного процесу
- •Гносеологічні закономірності
- •Психологічні закономірності
- •Управлінські закономірності
- •Соціологічні закономірності
- •Організаційні закономірності
- •Принципи навчання у вищій школі
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
- •Література
- •Тема 11 зміст, планування та організація навчального процесу у вищій школі
- •Зміст освіти у вищій школі
- •Система планування й організація навчального процесу уВнз
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Тема 12 форми, види, методи і засоби навчання у вищій школі
- •Типологія і характеристика методів навчання
- •Дидактичні вимоги до вибору методів навчання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
- •Література
Інтенсифікація навчально-виховного процесу
Пошуки тих чи тих напрямів і підходів до удосконалення організації навчання у вищих навчальних закладах зумовлюються потребами та особливостями суспільно-економічного розвитку. Упродовж століть суспільство задовольняв екстенсивний (від лат. extensivius — розширюючий), пов'язаний з кількісним (а не якісним) збільшенням, розширенням, поширенням підхід до організації навчання. Екстенсивний підхід передбачає досягнення бажаних результатів за рахунок кількісних чинників (збільшення термінів навчання у ВНЗ, кількості годин на вивчення окремих навчальних дисциплін тощо). На певних етапах історичного розвитку такий підхід задовольняв потреби суспільства, але з часом вичерпав свої можливості. З розвитком науки, збільшенням обсягу інформації, ускладненням виробничих технологій, актуалізацією проблеми продукування інтелектуального багатства виникає необхідність інтенсифікації (від фр. intensification, від лат. intensio — напруження, зусилля і facio — роблю;
Етапи модульно-розвивального процесу |
Мистецька мета |
Сценарно суть |
Кульмінаційний зміст |
Типовий хід нппчальних подій як поступальне розгортання мистецького дійства | ||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 | ||||||
1. Установчо-мотиваційний |
Психологічна установка щодо близької і далекої перспектив вивчення теми студентами, внутрішнє мотивування їхньої змістово спроектованої навчально-розвн-вальної діяльності |
Конкретно-снту-ативннй розвиток комунікативних процесів, які забезпечують прийняття та усвідомлення студентами сутніс-них компонентів проблемно-діалогічного поля |
Одна або кілька сюжетних ліній, що виявляють пізнавально-смислові суперечності між досвідом студентів (уявлення,знання, норми) і новими ситуаціями, подіями, вчинками, фактами |
1. Експозиція, дійові особи й виконавці, ремарка. 2. Зав'язка через загострення пізнавально-емоційних сцен(конфлікти, суперечності, факти). 3. Розвиток пізнавально-ін-формаційннх подій як зростання зацікавленості новою проблемною темою і психоемоційного напруження | ||||||
2. Змістово-пошуковнй |
Педагогічна підтримка неперервної пошукової пізнавальної активності й самостійності студентів, що характеризують внутрішній пошук універсальних залежностей (закони, категорії тощо) |
Драматичне розгортання пізнавально-емоційнпх подій щодо творчого пошуку можливих способів (напрямів) виходу студентів з проблемно-діалогічного поля |
Розв'язання пізнавально-смислових суперечностей відповідно до основних сюжетних ліній продуктивного пошуку, що приводить до локалізації пізнавальної проблемності та згасання навчальних подій |
1. Пізнавально-емоційна кульмінація "ЩО?". 2. Мобілізація всіх можливих психо-соціальних засобів (матеріали, іструменти, мовлення, емоції тощо) пізнавального пошуку 3. Формально-групове розв'язання пізнавально-емоційного конфлікту і відносне зменшення психічного напруження | ||||||
|
| |||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| |||||
3. Контрольно- |
Педагогічне стиму- |
Особнстісне осмис- |
Внутрішнє зняття пі- |
1. Змістово-особистісне |
| |||||
смисловий |
лювання процесів |
лення шляхів (спо- |
знавально-емнелового |
розв'язання пізнавально- |
| |||||
|
первинного осмис- |
собів) розв'язання |
конфлікту та впялен- |
емоційного конфлікту як |
| |||||
|
лення науково зна- |
теоретичних про- |
ня соціально-норма- |
розрядка психічного на- |
| |||||
|
чущого фрагмента |
блем і зростання |
тнвних суперечнос- |
пруження. |
| |||||
|
соціально-культур- |
емоційно-вольового |
тей: володіння теоре- |
2. Згасання власне пізна- |
| |||||
|
ного досвіду і внут- |
напруження щодо |
тичними знаннями і |
вальних подій, автома- |
| |||||
|
рішньої організації |
можливостей їх про- |
потреба їх практично- |
тизм навчальних дій в |
| |||||
|
теоретичного знання |
фесійно-практич- |
го використання в су- |
оперуванні універсальни- |
| |||||
|
|
ного застосування |
спільному житті |
ми теоретичними залеж- |
| |||||
|
|
|
|
ностями. |
| |||||
|
|
|
|
3. Нормативно-регуляцій- |
| |||||
|
|
|
|
на зав'язка як уявлення |
| |||||
|
|
|
|
про малоосмислені широкі |
| |||||
|
|
|
|
можливості практичного |
| |||||
|
|
|
|
використання здобутого |
| |||||
|
|
|
|
теоретичного знання |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
4. Адаптнвно- |
Розкриття нормотвор- |
Розвиток соціально- |
Нормотворчий конф- |
1. Регуляцінно-норма- |
пєретворю- |
чої функції (призна- |
нормативної діяль- |
лікт як актуальна |
тнвна кульмінація, або |
вальний |
чення) теоретичного |
ності через активі- |
суперечність між мо- |
кульмінація "ЯК?" |
|
знання, тобто вироб- |
зацію регуляційно- |
жливими способами |
2. Нормотворче згасання |
|
лення норм, форму- |
вольової активності |
конструктивного за- |
подій, зменшення пснхо- |
|
вання умінь і нави- |
студентів, яка за- |
стосування наукового |
регуляційного напружен- |
|
чок, адаптація теоре- |
безпечує освоєння |
знання на практиці, |
ня в ході відкриття алго- |
|
тичного знання до |
соціальних норм |
що виявляється в ба- |
ритмів, інструкцій, про- |
|
соціальної практики |
(у тому числі умінь) |
гатоваріантності форм |
грам, методик, технологій |
|
|
|
і засобів його соціаль- |
тощо. |
|
|
|
но доцільної організа- |
3. Формально-групова |
|
|
|
ції (проекти, плани, |
розв'язка проблеми соціа- |
|
|
|
технології та ін.) |
льно-практичної значущо- |
|
|
|
|
сті наукового знання і |
|
|
|
|
зменшення психорегуля- |
|
|
|
|
ційного напруження щодо |
|
|
|
|
прагматичної дієвості за- |
|
|
|
|
своєних норм |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
5. Системно- |
Педагогічно керова- |
Активізація емо- |
Конфлікт особистісно |
1. Змістово-особистісна |
узагальнюю- |
не формування ціліс- |
ційно-ціннісного |
осмисленого значення |
розв'язка нормативно- |
чий |
ної системи особис- |
потенціалу особис- |
здобутих знань і норм |
регуляційного конфлікту, |
|
тісних знань і норм |
тості в системі на- |
для ментального до- |
що чітко фіксує межі соці- |
|
як конструктивних |
бутого ментального |
свіду студента та їх |
ально-культурного зна- |
|
компонентів мента- |
досвіду, що приво- |
позитивне викорис- |
чення наукової теорії. |
|
льного досвіду особи- |
дить до позитивних |
тання у розв'язанні |
2. Розвиток внутрішньої |
|
стості з ціннісно- |
змін у її світогляді |
власних проблем |
драми подій як переструк- |
|
значущим відтінком |
|
|
турування ментального |
|
|
|
|
досвіду студента засобами |
|
|
|
|
самоаналізу й рефлексії. |
|
|
|
|
3. Вартісно-пристрасна |
|
|
|
|
зав'язка як самоусвідом- |
|
|
|
|
лення причетності до соці- |
|
|
|
|
ально-культурного тво- |
|
|
|
|
рення досвіду людства |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6. Контрольно- |
Розвиток процесів |
Морально-етичне |
Основний конфлікт |
1. Кульмінація ціннісно- |
рефлекснвний |
творчої рефлексії. |
самовдосконалення |
морального самороз- |
етична як внутрішнє на- |
|
збагачення чуттєво- |
особистості шляхом |
витку — конфлікт |
пруження через потребу |
|
ціннісної сфери осо- |
рефлексивного пе- |
між вимогами соціуму |
саморозвитку, тобто кон- |
|
бистості та її мораль- |
реструктурування |
і потребами власного |
флікт "ДЛЯ ЧОГО?" і шир- |
|
не зростання |
особистісннх знань, |
самовдосконалення як |
ше — "У ЧОМУ СЕНС |
|
|
норм і цінностей |
усвідомлена супереч- |
ЖИТТЯ?" |
|
|
|
ність між тим,яким |
2. Згасання внутрішньої |
|
|
|
ти є, можеш бути і ма- |
драми подій через етичне |
|
|
|
єш стати в суспільстві |
переживання і моральне |
|
|
|
|
прозріння щодо власної |
|
|
|
|
гуманності й людяності. |
|
|
|
|
3. Відносна внутрішня |
|
|
|
|
розв'язка ціннісно-етичн- |
|
|
|
|
ого конфлікту щодо зна- |
|
|
|
|
чення здобутих знань і |
|
|
|
|
норм та особнстісного зро- |
|
|
|
|
стання студента |
Закінчення пгабл. 12 | ||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
7. Духовно- |
Гармонізація і гума- |
Духовне самовдос- |
Духовно-смисловнй |
1. Змістово-особистісна |
естетичний |
нізація взаємин осо- |
коналення особис- |
конфлікт між глиби- |
розв'язка осмислених мо- |
|
бистості 3 ДОВКІЛЛЯМ |
тості як неподільна |
ною занурення у внут- |
рально-естетичних про- |
|
через межові чуттєві |
єдність у звеличе- |
рішньо осягненнй |
блем через духовно-есте- |
|
переживання, внут- |
ному й естетичному |
пласт соціально- |
тичні переживання і вчин- |
|
рішнє творення осо- |
переживанні внут- |
культурного досвіду |
ки — продукти власної |
|
бистістю самої себе, |
рішнього розвитку |
і нагальною потребою |
творчості. |
|
а відтак духовно- |
творчості, віруван- |
психоемоційного ви- |
2. Згасання подій між- |
|
естетичне збагачення |
ня і любові; перебу- |
вільнення, прагнен- |
суб'єктної розвивальної |
|
її психічного світу |
вання на стадії вну- |
ням до духовної сво- |
взаємодії і, як наслідок, |
|
|
трішньої гармонії |
боди, краси і гармонії |
духовне збагачення особи- |
|
|
почуттів, розуму |
|
стості смислами, образа- |
|
|
і волі |
|
ми, переживаннями. |
|
|
|
|
3. Пізнавально-світогляд- |
|
|
|
|
на зав'язка на якісно ви- |
|
|
|
|
щому рівні самоосмнслен- |
|
|
|
|
ня, що дає змогу особистос- |
|
|
|
|
ті внутрішньо збагнути в |
|
|
|
|
гармонії п нескінченності |
|
|
|
|
інші важливі пласти соці- |
|
|
|
|
ально-культурного досвіду |
посилення, збільшення напруженості, продуктивності, дієвості навчального процесу). Інтенсифікація навчання передбачає досягнення бажаних результатів за рахунок якісних чинників, тобто шляхом напруження, більш ефективного використання розумових можливостей особистості. Адже у процесі традиційного навчання в рамках екстенсивних підходів можливості мозку людини використовуються лише на 15—20 %. Тому ефективніше використання можливостей і тих, хто навчає, і тих, хто вчиться, — найперша передумова інтенсифікації навчального процесу. Треба зважати на низку чинників, які у єдності та взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність, а отже, й ефективність навчання. Це, зокрема:
організація навчального процесу на науковій основі з погляду розуміння сутності навчання, його рушійних сил, логіки навчального процесу, форм, методів і засобів навчання;
забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних кадрів;
оптимізація змісту навчального матеріалу з погляду вікових та індивідуальних можливостей студентів;
гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу на всіх його етапах;
створення належних санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, світлового, теплового режимів, гігієни розумової праці);
широке використання технічних засобів навчання, і передусім комп'ютерної техніки;
професійне володіння викладачами педагогічними технологіями і педагогічною технікою;
забезпечення належного соціально-економічного статусу педагогів у суспільстві.
Отже, забезпечення інтенсифікації навчання — досить складне питання. Воно далеко виходить за рамки суто педагогічних проблем, але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку диктують необхідність інтенсифікації навчально-виховного процесу. У Національній доктрині розвитку освіти чітко відображена ідея інтенсифікації навчально-виховної діяльності шляхом використання чинників, які сприяють її реалізації.