Тема 6. Міжнародна торгівля послугами

Блок 1.Значення світового ринку послуг, передумови його формування. Стан та перспективи міжнародної торгівлі ліцензіями та “ноу-хау”. Міжнародний лізинг, його види. Міжнародні інжинірингові та консультаційні послуги. Туризм на світовому ринку послуг. Страхові послуги. Франчайзинг. Регулювання умов використання торгових знаків, Мадридська угода про їх міжнародну реєстрацію. Україна на міжнародному ринку послуг

Розвиток міжнародного ринку товарів обумовив формування та інтенсивний розвиток міжнародного ринку послуг, який займає значне місце в економіці держав світу. Обсяги торгівлі послугами сягають 2 трлн. дол. США. Так, частка послуг у ВВП розвинутих країн становить зараз близько 70 %, у сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60 % працюючих.

Зазвичай, під послугами розуміють будь-який захід чи вигоду, які одна сторона може запропонувати іншій.

У довіднику розробленому у середині 90-х років ЮНКТАД та Світовим банком, дається таке визначення послуг: «Послуга — це зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій та за взаємною згодою з іншою інституційною одиницею".

Послуга — товар специфічний і має свої особливості:

• невидимість;

• нерозривність процесу виробництва і реалізації;

• розрив у часі між фактом купівлі-продажу та фактом споживання;

• неможливість накопичення, зберігання і транспортування;

• невідчутність на дотик;

• високий ступінь індивідуалізації залежно від вимог споживача;

• територіальне розмежування виробника та споживача.

У зв'язку з цим, міжнародна торгівля послугами має такі особливості:

- торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

- її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства.

Міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:

• перетинання кордонів сервісними продуктами;

• руху споживачів до країни імпорту;

• встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга;

• тимчасового переїзду фахівців до країни, де надаватиметься послуга.

Передумови формування міжнародного ринку послуг:

1. Розвиток світового товарного ринку.

2. Високий рівень життя населення.

3. Науково-технічний розвиток і виникнення поняття про інтелектуальну власність.

Секретаріат СОТ поділяє послуги на 12 секторів:

• бізнесові, включаючи професійні і комп’ютерні;

• комунікаційні;

• будівельні та інжинірингові;

• дистриб’юторські;

• освітні;

• природоохоронні;

• фінансові (страхові та банківські);

• медичні;

• туристичні;

• рекреаційні, культурні та спортивні;

• транспортні;

• інші.

На туристичні та транспортні послуги припадає 25 % вартості всієї міжнародної торгівлі послугами. Визначились окремі країни, що мають міжнародну спеціалізацію по окремими видам послуг:

• Франція – фінансові і фрахтові послуги;

• Швеція – послуги технічного, управлінського та консультативного характеру;

• Норвегія – міжнародне судноплавство;

• Японія має найбільший в світі торговельний флот, тощо.

В таких країнах як Туреччина, Єгипет – туризм є вагомим джерелом надходжень в країну, а в Домініканській Республіці – головним джерелом.

З розвитком міжнародного ринку інтелектуальної власності високими темпами зростає торгівля ліцензіями і «ноу-хау».Найбільш інтенсивно це відбувається в розвинутих країнах, особливо в Японії (див. Тема 3. Міжнародний рух факторів виробництва (міжнародний трансфер технологій).

Лізингяк послуга, пов’язаний із орендою основних засобів виробництва, які мають високу вартість і технологічну цінність. Більшість лізингових компаній мають справу з промисловим обладнанням. Розрізняють оперативний та фінансовий лізинг. Перший – короткостроковий, другий – довгостроковий, з правом викупу об’єкту лізингу після завершення строку оренди.

Одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках є інжиніринг — інженерно-технічні та консультативні послуги щодо створення об'єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає перед проектні техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабораторні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо. Розрізняють проектно-консультаційний, технологічний, будівельний, управлінський інжиніринг.

Реінжиніринг – інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації і управління виробничо-торговельним і інвестиційним процесами підприємства з метою підвищення його конкурентоздатності та фінансової стійкості.

Консалтингові послуги — консультування виробників, продавців та покупців з питань економічної діяльності підприємства, фірм організацій. Види консалтингових послуг: дослідження кон’юнктури світових ринків товарів та послуг; стратегічне планування і менеджмент; дослідження з проблем світових цін; фінансові питання; маркетинг та організація збуту; послуги з вибору партнера; з питань оподаткування; з оцінки і підбору кадрів; з організації інвестування і створення СП; з розробки нових виробничих концепцій; з питань структурної перебудови виробництва.

Міжнародний туризм - це система послуг, яка спрямована на задоволення потреб людей, які є представниками одних країн і перебувають з короткостроковим відвідуванням в інших країнах. Туризм визначають як «створення свята, що включає перебування вночі поза звичайним місцем проживання. Це свято може базуватися на культурних, історичних і соціальних пам’ятках або на привабливості довкілля» (Оксфордський географічний словник). У міжнародній економіці туристами вважають осіб, які провели за кордоном понад 24 години. В іншому випадку їх вважають екскурсантами.

В організації та реалізації туристичних послуг беруть участь туроператори та турагенти. Туроператор — це фірма (організація) або індивідуальний підприємець, які розробляють туристичні маршрути, забезпечують їх функціонування, організовують рекламу, встановлюють ціни на тури турагентам для випуску путівок та їх реалізацію.

Розрізняють наступні види міжнародного туризму:

- рекреаційний (70%)— з метою відпочинку, лікування, занять спортом, поїздки до родичів, знайомих тощо;

- науковий (6%)— для участі в конференціях, симпозіумах, конгре­сах, наукових виставках тощо;

- діловий туризм (13%) — зустрічі з діловими людьми, відвідування виставок, ярмарок .

Також є інші види міжнародного туризму: релігійний; етнічний; пригодницький; екологічний; екстремальний; спортивний; пізнавальний.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передба­чає поділ усіх країн на дві групи:

- країни - постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія);

- країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги (Австралія, Гре­ція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Фран­ція, Швейцарія).

Доходи від туризму забезпечують третину вартості експорту в Іспанії, Австрії. Негативне сальдо від туризму стабільно спостерігається в Японії та Німеччині. Серед країн, що розвиваються найбільше позитивне сальдо від туризму має Таїланд (3 млрд. дол.. США щороку), для Багамських островів туризм забезпечує 50 % валютних надходжень.

За розви­ток туризму відповідає міжурядова організація ВОТ (Всесвітня організація туризму).

Види міжнародних туристичних послуг: організація турпоїздок; продаж путівок та турів; послуги з розміщення та харчування туристів; організація переміщення туристів по країні; організація відвідування закладів культури, торгівлі; організація розваг; організація реклами; доведення інформації.

Страхові послуги - це система економічних відносин, яка включає створення спеціального ринку коштів (страхового фонду) і його використання для відшкодування різних збитків, які спричинені наслідками стихійних і випадкових дій природи та людини (страхових випадків), шляхом страхового відшкодування.

Страхові компанії – це організаційна форма проведення страхових операцій. Вони можуть бути публічними (відкритими акціонерними), приватними, державними.

Види страхування у сфері МЕВ:

1) страхування зовнішніх ризиків:

- експортно-імпортних операцій;

- національних майнових інтересів за кордоном;

- діяльності спільних підприємств;

2) при транспортуванні вантажів (морське, авіаційне страхування тощо);

3) страхування життя;

4) страхування від нещасних випадків;

5) на випадок хвороби;

6) від вогню та стихії;

7) хеджування (форма страхування ціни і прибутку при укладанні ф’ючерсних угод на міжнародних біржах, коли продавець (покупець) одночасно здійснює продаж (закупівлю) відповідної кількості ф’ючерсних контрактів).

До особливого виду міжнародних послуг відноситься франчайзинг(див. Тема 3 «Міжнародний трансфер технологій»). Прикладами успішної системи міжнародного франчайзингу можуть бути «Діснейленд», «Макдональдс», мережі бутіків під всесвітньо відомими брендами тощо.

У 1991 році Україна приєдналась до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (від 14 квітня 1897 року). Міжнародна реєстрація товарних знаків виконується строком на 20 років з можливістю продовження, можлива також передача права власності на товарний знак.

Україна також бере участь у міжнародній торгівлі послугами, зберігаючи в останні роки позитивне сальдо балансу. В експорті послуг у 2005 році найбільшу питому вагу займали: транспортні (73 %), різні ділові, професійні та технічні (9 %), послуги ремонту (5 %). В структурі імпорту за той же рік: транспортні (21 %), державні послуги, не віднесені до інших категорій (20 %), різні ділові, професійні та технічні (15 %).

Позитивне сальдо утворюється по таким послугам як транспортні (3,9 млрд. дол. США), послуги ремонту (119,4 млн. дол. США), різні ділові, професійні та технічні (117,5 млн. дол. США), послуги зв‘язку (111,7 млн. дол. США), подорожі (53,8 млн. дол. США).

Негативне сальдо спостерігається по статтям: державні послуги, не віднесені до інших категорій (590,4 млн. дол. США), фінансові послуги (220,1 млн. дол. США), роялті та ліцензійні платежі (199,9 млн. дол. США), інші ділові послуги (111,6 млн. дол. США), комп‘ютерні (91,5 млн. дол. США), послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку (51,6 млн. дол. США), страхові послуги (35,4 млн. дол. США). По статті «будівельні послуги» спостерігається рівновага між експортом та імпортом.

Блок 2.Роль транспорту в МЕВ. Міжнародні перевезення. Структура морських вантажів, основні морські вантажопотоки. Фактори вибору транспорту для міжнародних перевезень. Міжнародні пасажирські сполучення. Міжнародний договір перевезень. Міжнародні правила перевезень “Інкотермс – 1990”. Транспортно-експедиторське посередництво. Світовий фрахтовий ринок, умови фрахтування. Чартерні угоди, їх види. Фрахтові ставки і тарифи. Особливості світових ринків фрахтування за видами транспорту. Регулювання міжнародних транспортних відносин. Проблема участі України в міжнародних транспортних послугах

Міжнародні транспортні послуги — це послуги всіх видів транспорту, які забезпечують переміщення товарів (вантажів) та людей (пасажирів) між двома чи більше країнами, та які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Залежно від виду транспорту, що використовується для переве­зень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслу­говує один вид транспорту, а комбіновані — послідовно два або де­кілька видів транспорту.

Міжнародні сполучення

Перевезення одним видом транспорту, оформлюються одним документом

Перевезення декількома видами транспорту і оформлене декількома документами

прямі

змішані

прямі змішані

Перевезення декількома видами транспорту, але оформлене одним документом

Перевезення:

1) міжконтинентальні (морський, авіаційний, трубопровідний транспорт);

2) внутрішньоконтинентальні (залізничний, автомобільний, річковий транспорт).

У світі не існує спеціалізованого міжнародного транспорту. Перевізниками міжнародних вантажів є національні транспортні системи:

- транспортні засоби;

- транспортні шляхи;

- аеропорти, порти, вокзали;

- термінали.

В міжнародних сполученнях 60% припадає на морські перевезення.

Види морських вантажів:

- наливні (нафта, нафтопродукти);

- навалочні (залізна руда, кам’яне вугілля, зерно);

- генеральні – товаро-штучні (70 % усіх перевезень): готова промислова продукція, продовольство.

Фактори вибору виду транспорту для міжнародних перевезень: вид вантажу; відстань, маршрут перевезення; фактор часу; вартість перевезення.

Етапи міжнародного перевезення вантажу:

1) територією країни-експортера;

2) транзитною або морською ділянкою;

3) територією країни-імпортера.

Переваги та недоліки різних видів транспортних перевезень

Види перевезень	Види транспорту	Переваги	Недоліки
Водні перевезення	Морський, річковий	Дешевий, великі обсяги вантажів	Низька швидкість, великі ризики, залежність від роботи портів
Сухопутні перевезення	Автомобільний	Мобільний, дешевий, не має прив’язки до колії, без перевантажень	Високі ризики, залежність від погоди, перевезення невеликих партій вантажів, швидка зношуваність транспортних засобів
	Залізничний	Великі партії вантажів, малі ризики, слабка залежність від погоди, перевезення різних вантажів одним потягом	Дорогий, прив’язка до колії
Повітряний	Авіаційний	Швидкість, маневреність	Дорогий, високі ризики, залежність від погоди

Основні операції міжнародного перевезення вантажів:

1. Розвантаження одних видів транспорту – навантаження інших видів транспорту.

2. Складування в проміжних пунктах.

3. Переоформлення провізних документів.

4. Виконання митних вимог.

Суб’єкти міжнародних транспортних відносин:

Перевізник – укладає контракт на перевезення товару і здійснює перевезення;

Експедитор (фрахтовий агент, комісіонер, брокер) - організовує перевезення вантажів перевізниками і супроводжує вантажі;

Стивідор – оператор вантажних терміналів.

Міжнародний транспортний договір перевезення:

1. Закріплює відносини продавця і покупця з транспортними корпораціями;

2. Регламентує обов’язки сторін:

- щодо забезпечення транспортування товару від складу продавця до складу покупця;

- з розподілу транспортних витрат між продавцем і покупцем;

- з визначення умов переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі товару і пошкодження його в дорозі.

Існує документ, який систематизує базисні умови транспортування: ІНКОТЕРМС. Це спеціальні торгові правила, збірник торгових термінів для тлумачення умов поставки. ІНКОТЕРМС видаються Міжнародною торговою палатою з 1953 р., остання редакція – 2000 р. Правила містять 14 базових транспортних умов, які визначають обов’язки продавця і покупця при міжнародних транспортних перевезеннях і перехід відповідальності щодо кожного з них.

Під час міжнародних перевезень вантаж багато разів переходить від перевізників до операторів терміналів, тому для захисту вантажу в дорозі власники використовують посередників-експедиторів або укладають договори з генеральним експедитором – спеціалізованою експедиторською компанією, яка організовує перевезення вантажу.

Послуги експедиторських фірм

1. До відправлення вантажу:

- вироблення транспортних умов контракту;

- вивчення кон’юнктури транспортного ринку;

- фрахтування суден і розрахунки за фрахт;

- укладання угод з іншими перевізниками;

- надання інформаційних послуг;

- оформлення супроводжувальної документації;

- страхування вантажів.

2. На шляху транспортування вантажу:

- контроль за збереженням і перевантаженням товарів у портах і на прикордонних переходах;

- організація навантажувально-розвантажувальних робіт;

- організація сортування, перетарювання, накопичення та комплектація вантажних партій, маркірування і пере маркірування вантажів.

3. Після доставки вантажу:

- проведення розрахункових операцій по контрактах;

- здійснення митного декларування;

- виступ в судах на боці власника вантажу.

Основною формою документування транспортних послуг є накладна (коносамент), яка підтверджує прийняття вантажу для перевезення і зобов’язує перевізника доставити вантаж покупцеві.

Форма оплати транспортних послуг:

1. Транспортний тариф (фрахтова ставка): постійно діюча величина; визначається на кожне перевезення за угодою.

Усі вантажі розбиті на 10 тарифних класів. Ставки фрахту диференціюються: за видами вантажів, за напрямком перевезення; за вантажомісткістю суден (нерегулярні рейси).

2. Чартер – договір фрахтування судна (нерегулярні рейси).

Види чартеру за формою організації:

- димайз – фрахт з командою судна;

- бербоут-чатер – фрахт без екіпажу, але судно знаходиться у власності фрахтувальника;

- нет-чартер – власник судна не бере на себе зобов’язання щодо навантаження та розвантаження судна.

Регулювання міжнародних транспортних перевезень

1. Міжнародні організації:

- ІМО – Міжнародна морська організація (до 1982р. – ІМКО);

- ІНМАРСАТ – Міжнародна організація морського супутникового зв’язку;

- ІКАО – Міжнародна організація цивільної авіації;

2. Міжнародні транспортні конвенції – міжнародні угоди, які визначають умови перевезення вантажів і пасажирів тими чи іншими видами транспорту.