Тема 4. Теорії міжнародної торгівлі та роль держави в регулюванні зовнішньоторговельних відносин

Блок 1.Меркантилізм і неомеркантилізм. Теорія Д. Х‘юма. Теорія абсолютних і відносних переваг. Теорія Хекшера-Оліна та парадокс В. Леонтьєва. Сучасні теорії розвитку міжнародної торгівлі

Меркантилізм

Перша теорія міжнародної торгівлі — теорія меркантилізму— була розроблена європейськими вченими Томасом Маном, Чарльзом Дейвіантом, Жаном Батістом Колбертом та іншими у 16-18 століттях. Ця економічна теорія виникла та пояснювала зовнішню торгівлю у період розвитку та занепаду середньовічного феодалізму в Європі (1500—1800 рр.), коли утворювалися та зміцнювались європейські держави, найсильніші з яких захоплювали колонії і боролись за поділ сфер впливу. У цих умовах виникла потреба в економічній теорії, яка б обґрунтувала роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки.

Меркантилізм — це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізм; та становлення капіталізму.

Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють. Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їхню думку, були торговці, їхня праця розгля­далась як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багат­ства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнюва­лося з грошовим капіталом. Грошові кошти (у формі золота та срібла) дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище пра­вителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фаб­рик (мануфактур), утворенню нових робочих місць.

Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства (золота та срібла), то країни можуть збільшува­ти своє багатство і за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу.

Тому для зміцнення економічних позицій держава повинна вжи­вати таких заходів:

1. Більше експортувати товарів, ніж імпортувати, оскільки у цьому випадку вона одержить вартість активного сальдо їх торгового ба­лансу у вигляді золота, яке буде надходити з країн, що мають дефі­цит торгового балансу.

2. Ввести обмеження на більшу частку імпорту (за допомогою квот, тарифів та інших інструментів торгової політики) та надава­ти субсидії більшій частині експортних виробництв, що дасть змо­гу забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

3. Заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити без­митний імпорт сировини, якої немає всередині країни, що дасть змогу акумулювати золото та підтримувати на низькому рівні експортні ціни на готову продукцію.

4. Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій, які мають виняткове право перепродажу колоні­альних товарів за кордон.

5. Гальмувати розвиток виробництва готових товарів у колоні­ях, перетворити їх на постачальників сировини до метрополій. Ко­лонії повинні експортувати дешеву сировину, а імпортувати дорогі готові вироби.

Заслугою меркантилістів є те, що вони першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, показали її значення для економічного зростання країн, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом.

Обмеженість меркантилістів полягає у тому, що вони вважали що збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподіл вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

Неомеркантилізм. Модель „ціни-золото-потоки” Д. Хьюма

Англійський економіст Девід Х'юм, (1711—1776) був одним з перших, хто кинув виклик меркантилізму, розробивши механізм взаємодії "цін — золота — потоків". Д. Х'юм заперечував положення меркантилістів про те, що крани можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них в золота і що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність. Він довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, своєю чергу спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе по­стійно підтримувати позитивне сальдо торгового балансу — цьому будуть перешкоджати внутрішньо економічні чинники.

Розглянемо таку ситуацію. Припустимо, що країна має позитивне сальдо торгового балансу в торгівлі з країною II, сальдо якої негативне. За Д. Х'юмом, врівноваження сальдо торгового балансу кожної з країн здійснюється у чотири етапи.

Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма

	Країна І	Країна II
Вихідна ситуація	експорт > імпорт	експорт < імпорт
Етап І	Чистий приплив золота	Чистий відплив золота
Етап II	Зростання грошової маси	Зменшення грошової маси
Етап III	Зростання цін і зарплати	Зменшення цін і зарплати
Етап IV	Зростання імпорту, скоро­чення експорту	Скорочення імпорту, зростан­ня експорту
Результат	експорт = імпорт	експорт = імпорт

Висновки:

1. Меркантилісти вперше запропонували струнку теорію міжна­родної торгівлі. Вони вважали, що багатство країни полягає у володінні золотом та сріблом і для досягнення цієї мети держави повинні: експортувати товарів та послуг більше, ніж імпортувати регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту; заборонити або обмежити експорт сировини і дозволити безмитний імпорт сировини; заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами, крім метрополії.

2. Провісники класичної школи економіки показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішньо економічним розвитком країни.

2. Частина термінології часів меркантилізму збереглася до наших днів і часто вживається, за суттю, неправильно: пасивний торговий баланс (несприятливий) не обов'язково є збитковим; активний торговий баланс (сприятливий) може бути невигідним.

Теорія абсолютних переваг

Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт (1723—1790).

Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з мен­шими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що виробляються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:

1. єдиним фактором виробництва є праця;

1. зайнятість повна, тобто усі наявні трудові ресурси використо­вуються у виробництві товарів;

2. всесвітнє господарство складається із двох країн, тому в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які виробляють та торгують одна з одною тільки двома товарами;

3. витрати виробництва — постійні, а їх зниження збільшує попит на товар;

4. ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого;

5. транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій. Висновки:

1. Міжнародна торгівля ви­гідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер.

2. Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони ма­ють абсолютну перевагу, і імпортують ті, щодо яких абсолютна пе­ревага — у їх торгових партнерів.

Теорія порівняльних переваг

Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид Рікардо, (1772—1823), довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгів­ля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсо­лютні переваги у виробництві обох товарів. Теорія порівняльних переваг базується на тих самих припущен­нях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, неза­лежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективні­шим, ніж в іншій.

Виграш від торгівлі – це економічний ефект, який має кожна з торгуючих країн, якщо кожна з них спеціалізується на торгівлі тим товаром у виробництві якого вона має переваги.

Висновки:

1. Альтернативні витрати — це кількість одних продуктів, від якої треба відмовитись або яку треба офірувати, щоб отримати якусь кількість будь-якого іншого продукту. Альтернативна ціна — це робочий час, необхідний для виробництва одного товару, вираже­ний через робочий час, потрібний для виробництва іншого товару.

1. Відповідно до теорії порівняльних переваг країни повинні спе­ціалізуватися на виробництві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгів­ля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

3. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який треба експортувати, щоб оплатити імпорт, тому остаточне співвідно­шення цін під час торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари у кожній з країн, що торгують.

4. Внаслідок спеціалізації та торгівлі на основі порівняльних переваг кожна країна отримує позитивний економічний ефект, який називається вигодою від торгівлі.

Теорія розміру країни

Теорія розміру країни: країни з більшою територією зазвичай мають різноманітніші кліма­тичні умови та природні ресурси, вони загалом ближчі до економіч­ної самодостатності, ніж малі за розміром країни.

Великі країни, порівняно з малими:

1. Експортують меншу част­ку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів.

1. Мають різноманітніші ресурси.

2. Мають вищі транспортні витрати у міжнародній торгівлі.

3. Зазвичай можуть здійс­нювати велико серійне виробництво.

Теорія співвідношення факторів виробництва

У середині 20-х рр. ХХ ст. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера — Оліна. Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, та­кож й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал. Згодом положення теорії Хекшера — Оліна були математично підкріплені П. Самуельсоном.

Факторонасиченість визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

Фактороінтенсивність визначає відносні затрати факторів ви­робництва на створення певного товару.

Зміст теорії Хекшера-Оліна — кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона відносний дефіцит факторів виробництва.

Припущення теорії Хекшера-Оліна:

- існують дві країни, два товари та два фактори виробництва;

- технологія в двох країнах однакова;

- країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю фак­торами виробництва;

- відсутній міжнародний рух капіталів.

Парадокс В. Леонтьева

Парадокс Леонтьєва: теорія співвідношен­ня факторів виробництва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку про­дукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку.

Висновки:

1. Численні розрахунки як підтверджували, так і заперечували теорію Хекшера — Оліна.

2. Парадокс Леонтьєва полягає у тому, що всупереч теорії праце- надлишкові країни експортують капіталомістку продукцію, а капіталонадлишкові — працемістку.

2. Парадокс Леонтьєва не відповідав на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили й інші фактори та охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера — Оліна.

4. Парадокс Леонтьєва застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера — Оліна у практиці міжнародної торгівлі.

4. Теорія Хекшера — Оліна разом з доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл і перерозподіл доходів.

Блок 2. Особливості розвитку зовнішньоторговельної політики держав. Протекціонізм і лібералізація торгівлі. Прояви дискримінації в міжнародній торгівлі. Регіональне торговельне співробітництво. Регулювання міжнародних торгівельних відносин. Діяльність міжнародних торгових організацій: ГАТТ, ЮНКТАД, СОТ, КОКОМ (Координаційна рада з експортного контролю). Діяльність міжнародної торгової палати. Особливості участі України в міжнародній торгівлі

Політика вільної торгівлі — це політика мінімального втру­чання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базуєть­ся на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення Іно­земних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реє­страційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обме­жень імпорту.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національ­них виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, ос­кільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних то­варів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповід­них заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

- селективний — скерований проти окремих країн або окре­мих видів товарів;

- галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчас­тіше сільського господарства;

- колективний — проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

- прихований — здійснюється методами внутрішньої економіч­ної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще — політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протек­ціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовую­чи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас вибірково проводить політику протекціоніз­му стосовно певних країн і груп товарів.

Хронологія створення СОТ:

Період	Події
Кінець 20-х – початок 30-х рр. ХХ ст.	Політика протекціонізму призвела до торгової війни і кризи міжнародних відносин
1934-1945 рр.	Двосторонні переговори про зниження тарифних бар‘єрів у торгівлі
1945-1946 рр.	Проекти створення МТО як підрозділу ООН
1948 р.	Підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ) 23 країнами-засновниками
1947-1961 рр.	Раунди багатосторонніх переговорів ГАТТ по тарифам
1964-1967 рр.	Раунд Кеннеді по тарифам і антидемпінговим заходам, 62 учасники
1973-1979 рр.	Токійський раунд: тарифи і нетарифні заходи, 102 учасники
1986-1994 рр.	Уругвайський раунд: тарифи, нетарифні заходи, СГ, текстиль, послуги, інтелектуальна власність, врегулювання суперечок, створення СОТ

Головні положення ГАТТ:

Назва	Зміст
1	2
Режим найбільшого сприяння	Якщо одна з країн надає іншій країні більш сприятливий режим доступу на свій ринок, то вона одночасно і безумовно надає такий же режим іншим країнам (проблема “безбілетників”)
Національний режим	Договірні сторони повинні надавати товарам, “імпортованим” на їх територію, режим внутрішнього оподаткування і регулювання не менш сприятливий, ніж надається аналогічним товарам національного походження
Митний союз	Скасування мит та інших обмежень у торгівлі країн-учасниць, застосування щодо третіх країн єдиного зовнішнього тарифу (Європейське економічне співробітництво: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція з 1958 р.)
Зона вільно торгівлі	Поступове скасування митних бар‘єрів між країнами-учасницями, але зберігання власних тарифів стосовно третіх країн (Європейська асоціація вільної торгівлі: Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн, Швейцарія)
Зв‘язані митні ставки	Верхні граничні межі тарифів
1	2
Оцінка товарів для митних цілей	Оцінка товару для митних цілей засновується на дійсній вартості, тобто ціні, за якою в місці і в часі, визначеному законодавством країни-імпортера, аналогічний товар продається до продажу при нормальних умовах вільної конкуренції
Демпінг	Ціновий – реалізація товару за кордоном дешевше ніж на внутрішньому ринку; демпінг у сфері послуг – зниження ціни експорту внаслідок отримання транспортних послуг на пільгових умовах; валютний – маніпуляції з валютним курсом; соціальний – використання праці в‘язнів або нещадної експлуатації робітників; прихований демпінг – імпортер реалізує товар дешевше, ніж придбав його у експортера (трансфертні ціни); непрямий – через третю країну; вторинний – товар має нижчу ціну, бо його складові були придбані за демпінговими цінами

Наслідки вступу України в СОТ для СГ:

Потенційні переваги	Потенційні ризики
1. Стимулювання технічного оновлення та переозброєння національного виробництва відповідно до світових стандартів внаслідок суттєвого збільшення іноземних інвестицій в АПК України. Приклад, харчова промисловість	1. Загострення конкурентної боротьби між національними та іноземними виробниками цукру, молочних продуктів, картоплі, овочів та фруктів
2. Розширення доступу українських товарів до ринків 151 членів СОТ (95 % загальносвітового обсягу торгівлі). Експорт с.-г. продукції складає 13-14 % в українському експорті	2. Можливе звуження внутрішнього ринку збуту для національних товаровиробників
3. Прискорення структурних реформ в аграрному секторі	3. Зростання експорту товарів, що споживаються в українському АПК ( насіння соняшника, продовольчого та кормового зерна) може спричинити підвищення цін на них на внутрішньому ринку