Етапи становлення світової валютної системи

1. Паризька валютна система (1867-1922 р.) – етап “Золотого стандарту”

Перша міжнародна грошова система була введена в кінці XIX ст. і відома в історії під назвою "золотого стандарту". Юридично вона була оформлена на Міжнародній конференції в Парижі в 1867 р. Конференція визнала золото єдиною формою світових грошей. Більшість країн тоді ввели "золотий стандарт", тобто почали визна­чати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Дер­жавні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відпо­відну кількість золота, тому валютні курси були твердими.

Основні валюти обмінювалися на золото за фіксованими золо­тими стандартами. Випуск (емісія) паперових грошей було обмежено золотим запасом країни – це перешкоджало розвиткові інфляції – знецінюванню грошей; діяли золоті паритети, валюти вільно конвертувались у золото, золото використовувалось як світові гроші, склався режим вільно плаваючих курсів валют на основі ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок: якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, то боржники розраховувались по міжнародних зобов’язаннях золотом, а не іноземними валютами.

2. Генуезька валютна система (1922-1944 р.) – етап “золотодевізного стандарту”

Її основа – золото – але паперові банкноти обмінювалися тільки на валюти-девізи (представники), які були забезпечені золотом (валюти Великої Британії, США). Більшість валют були відірвані від золотого забезпечення, що призвело до збільшення їх емісії та зумовлювало інфляцію. Діяли золоті паритети і режим вільно плаваючих курсів валют в Європі з 1920 по 1929р. Діяв “золото зливковий стандарт: окремі заможні країни могли обмінювати свою валюту на золоті зливки великої маси (12,4-12,7кг).

3. Бреттон-Вудська валютна система (1944-1976 рр.), м. Бреттон-Вудс – етап “золотодоларового стандарту”

Така практика проіснувала до 1944 р, хоча вже в кінці 20-х років виникла необхідність її заміни, що було викликано активним впровадженням кредитних грошей. В цей час на базі національ­них валют провідних країн (Англії, США, Франції) почали склада­тися валютні зони — стерлінгова зона, зона долара, зона франка. Валюта цих країн застосовувалась у їхніх колоніях та напівколоніях. В 1944 р. була створена міжнародна валютна система, яка за місцем проведення міжнародної валютної конференції (м. Бреттон-Вудс, США) була названа Бреттон-Вудською системою. В осно­ву її була покладена ідея пристосувати валюти окремих країн до національних валютних систем передових на той час США та Англії. Незначний золотий запас Англії не дав їй змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів. Панівне становище зайняв долар. Разом з ним статус резервної валюти отримав і фунт стерлінгів. Офіційно цю систему називали золотовалютним стандартом, неофіційно — золотодоларовим. Серед основних принципів Бреттон-Вудської сис­теми можна відзначити:

1. Збереження за золотом функції світових грошей.

1. Використання як світових грошей поряд із золотом амери­канського долара.

2. Зобов'язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред'явлені долари на золото за офіційним курсом — 35 дол. США за трійську унцію золота — (31,1 грама); 1$ = 0,818513 г золота.

3. Використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього до інших валют. Відхилення ринкових валютних курсів мали складати всього ± 1% від доларових паритетів

4. Зобов'язання країн підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у пев­них межах.

5. Регулювання міжнародних валютних відносин через спеціаль­но створений Міжнародний валютний фонд.

6. Отже, ця система по­ставила долар у привілейоване становище, і він почав переважати в міжнародних розрахунках. Система працювала нормально до сере­дини 60-х років.

4. Ямайська валютна система (з 1976 р.), м. Кінгстон (Ямайка) – стандарт СПЗ (спеціальні права запозичення).

З другої половини 60-х років на світовому ринку змінились пози­ції Японії та країн — членів ЄС, національні валюти яких усе час­тіше почали використовуватись у міжнародних розрахунках. Водно­час США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари на золото. Почався відхід від принципів Бреттон-Вудської системи. Її місце зайняла Ямайська валютна система. Рішення про її ство­рення було прийняте в межах МВФ у 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) і набрало чинності у 1978 р. Основні принципи Ямайської валют­ної системи такі:

1. Демонетизація золота.

1. Перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках.

2. Прийняття системи плаваючих валютних курсів.

4. Розрахунки золотом було припинено, воно перестало бути грошима й стало звичайними товаром;

5. Надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи так званим СПЗ, які випускаються МВФ. СПЗ — це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних ра­хунках у МВФ.

СПЗ — це резервні валюти як додаток до існуючих доларових резервів. Спочатку вартість СПЗ фіксувалась у золоті (одиниця СПЗ = 0,888671 ч. чистого золота), але з 1 липня 1974 р. їхня вартість визначали відносно кошика з 16 валют, а з 17 вересня 1980 р. вста­новлюють відносно п'яти валют — долара США, марки ФРН, єни, французького франка та фунта стерлінгів. Кожна валюта має в ко­шику свою питому вагу, яка станом на жовтень 1998 р. становила: долар США — 39 %, марка ФРН — 21 %, єна — 18 %, французький франк— 11 %, фунт стерлінгів — 11 %. Курс СПЗ розраховують щоденно на базі середньозваженого курсу вище перерахованих валют.

Паперові банкноти усіх країн втратили золотий вміст. Скасовані золоті паритети і офіційні ціни на золото, припинено розмін USD на золото і дозволено продаж і купівлю золота за ринковими цінами. Посилилась роль МВФ, йому надані функції регулювання і повноваження щодо спостереження за валютною політикою країн-членів.

Встановлено валютні паритети до СПЗ і до будь-якої іншої ВКВ, тобто став діяти багато валютний стандарт. СПЗ виконують функції світових грошей. Випущено 21,4 млрд. СПЗ, розподіл їх здійснюється автоматично, пропорційно квоті країн-членів МВФ.

Використовувати СПЗ можуть лише центральні банки держав. Розподіляють їх відповідно до квоти країни у МВФ.