- •Лабораторний практикум
- •З дисципліни „взаємозамінність, стандартизація
- •І технічні вимірювання ”
- •Дніпропетровськ 2012
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2.4.2. Складання блоків з плоскопаралельних кінцевих мір довжини заданого розміру
- •2.4.3. Конструкція та застосування пристроїв до плоскопаралельних кінцевих мір довжини
- •2.4.5. Оформлення звіту про виконану роботу
- •2.2. Програма роботи
- •2.4.1. Перевірити придатність штангенциркуля
- •Лабораторна робота
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2. Вказівки до аудиторного виконання роботи
- •2.2. Програма роботи
- •2.3. Оснащення лабораторної роботи
- •2.4. Рекомендації до виконання роботи
- •2.4.1. Перевірити встановлення мікрометра гладенького на нуль.
- •2.4.2. Визначити діаметри шийок колінчастого вала двигуна мікрометром гладеньким
- •2.4.3.Перевірити встановлення мікрометричного глибиноміра на нуль
- •2.4.4. Визначити глибину уступів або отворів деталі мікрометричним глибиноміром
- •2.4.5. Перевірити встановлення мікрометричного нутроміра на нуль
- •2.4.6. Визначити діаметр отворів деталей мікрометричним нутроміром
- •Лабораторна робота вимірювання деталей мікрометричними інструментами
- •4. Метрологічна характеристика використаних інструментів
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2. Вказівки до аудиторного виконання роботи
- •2.1.Мета роботи
- •2.2.Програма роботи
- •2.3.Оснащення лабораторної роботи
- •2.4. Рекомендації до виконання роботи
- •2.4.1. Вимірювання індикатором годинникового типу
- •2.4.2. Вимірювання індикаторною скобою
- •2.4.3. Вимірювання індикаторним нутроміром
- •2.4.4. Схеми вимірювання деталей
- •Вимірювання деталей індикаторними приладами
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2. Вказівки до аудиторного виконання роботи
- •2.2. Програма роботи:
- •2.4. Рекомендації до виконання роботи
- •2.4.1. Виконати встановлення мікрокатора на нуль та заміряти деталі
- •2.4.2. Провести налагодження оптиметра на нуль та виміряти
- •Лабораторна робота
- •2. Метрологічна характеристика використовуємих засобів вимірювання
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2.4.4. Визначити на малому інструментальному мікроскопі основні параметри різьби.
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2.4.3. Визначити довжину загальної нормалі зубчастого колеса індикаторним нормалеміром.
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •2.4.2. Вимірювання та контроль параметрів шорсткості поверхонь виконують такими способами:
- •1. Завдання для самостійної підготовки до виконання роботи
- •Лабораторна робота кутоміри
- •Література
2.4.2. Вимірювання індикаторною скобою
Загальні положення. Індикаторна скоба, використовується для контролюдіаметрів зовнішніх поверхонь деталей, являє собою жорсткий корпус 1 (рис. 15), що має два співвісних циліндричних отвори, в одному із яких встановлена переставна вимірювальна п'ятка 2, а в другому - рухома п'ятка 4, яка знаходиться в постійному контакті з вимірювальним наконечником індикатора 5. вимірювальне зусилля утворюється сумісною дією пружини індикатора та пружини, що вмонтована в ліву частину скоби.
П'ятка 2 може вільно переміщуватися в межах 50 мм у скоб малих розмірів та 100 мм - у скоб великих розмірів.
Після встановлення скоби на розмір положення п'ятки 2 фіксують стопором 8; п'ятку закривають запобіжним ковпачком 9, який запобігає можливості зміни розміру в наслідок необережного користування скобою.
Індикатор 5 захищається запобіжним кожухом 6 і разом з кожухом може обертатися навколо своєї осі і кріпитися в любому положенні.
Для зручності користування скоба має упор З, який при настройці скоби на розмір встановлюється так, щоб лінія вимірювання проходила через вісь деталі, що вимірюється.
Упор З та індикатор 5 кріпляться у встановленому положенні клиновими затискачами 10 та 11.
З метою охорони вимірювальних поверхонь п'яток 2 та 4 від пошкоджень та бистрого зносу є важіль 7, який призначений для відводу рухомої п'ятки при встановленні скоби на деталь, яку необхідно вимірювати. Корпус скоби оснащений зручною рукояткою з теплоізоляційними накладками.
Індикаторні скоби виготовляються з діапазонами вимірювань 0-50 мм, 50-100 мм, 100-200 мм, 200-300 мм і далі через 100 мм до 900 мм включно. З метою підвищення жорсткості переставних п'яток 2 гранична їх довжина встановлена 50 мм, так що для діапазонів вимірювань 100 мм передбачається дві переставні п'ятки.
Вимірювальне зусилля складає 500-900 г.
Граничні похибки вимірювань індикаторною скобою приведені в табл.2.
Таблиця 2
Граничні похибки вимірювання індикаторною скобою
Верхні межі вимірювання мм |
5.0 та 100 |
200 |
300 та 400 |
500 та 600 |
700 та 1000 |
Гранична похибка вимірювання, мкм |
±10 |
±12 |
±15 |
±20 |
±25 |
Індикаторні скоби малих розмірів мають плоскі вимірювальні поверхні, що полегшує правильне встановлення упора. У скоб великих розмірів вимірювальна поверхня переставної п'ятки виконується плоскою, а у рухомої сферичної. При вимірюванні великих діаметрів упором не користуються, а підрахунок найбільших показників індикатора виконують при переміщенні скоби в діаметральній площині деталі, що перевіряється.
Порівняльно великі похибки індикаторів обмежують використання індикаторних скоб для перевірки деталей малих розмірів. Скоби з верхньою межею вимірювання до 100 мм використовують тільки для перевірки розмірів деталей класу точності за та грубіше.
При перевірці великих розмірів індикаторні скоби мають значну перевагу перед жорсткими скобами, деформації яких призводять до значних похибок.
При перевірці партій деталей індикаторну скобу слід закріпити в стійці (рис. 16), що створює зручності при вимірюванні.
Рис. 15. Індикаторна скоба: Рис. 16. Індикаторна скоба в
1- корпус;2- п’ятка переставна; 3-упор; спеціальній стійці
4- п’ятка рухома; 5- індикатор; 6-кожух
індикатора; 7- важіль відводу рухомої
п’ятки; 8- стопор переставної п’ятки;
9- запобіжний ковпачок; 10- затискач
упора ; 11- затискач індикатора
Техніка вимірювання індикаторною скобою
1).Скласти блок кінцевих мір, який дорівнює номінальному розміру деталі.
2).Встановити малу і велику стрілки на нуль. В цьому випадку встановлення малої стрілки на нуль ведеться в процесі з'єднання вимірювальної головки. Для цього необхідно послабити стяжний гвинт 11 (рис. 15), а потім, відпускаючи та підіймаючи головку, знайти таке її положення, коли мала стрілка зупиниться на нулі, потім затягується стяжний гвинт 11. Велика стрілка встановлюється на нуль шляхом повороту шкали індикатора.
3).Відкрутивши запобіжний ковпачок 9 і послабивши стопорний гвинт 8, встановлюють переставну п'ятку 2 так, щоб між її торцем і торцем рухомої п'ятки 4 легко розміщувався набраний блок кінцевих мір.
4).Встановлюють необхідний "натяг". Для цього перемішують переставну п'ятку 2 в бік індикатора на стільки, щоб велика стрілка зробила півтора - два оберти. Закріплюють стопорний гвинт 8, і обертаючи шкалу індикатора виставляють їїтак, щоб нуль шкали зупинився навпроти вістря великої стрілки індикатора, потім накручують запобіжний ковпачок 9. Прилад готовий до використання.
5).Натискаючи на важіль відводу 7 рухомої п'ятки скоби 4, прибрати блок кінцевих мір з вимірювального простору.
6).Встановити деталь, що підлягає вимірюванню між поверхнями п'яток скоби. Відхилення великої стрілки індикатора від нуля будуть рівні відхиленням дійсного розміру від номінального. Дійсний розмір деталі підраховується за формулою:
de = dn ± Δ,
де - de дійсний розмір деталі, мм; dn - номінальний розмір деталі, мм; Δ - відхилення великої стрілки індикатора від нуля, мм.