- •Тема 1. Сутність, призначення та роль бюджету
- •1.1. Сутність та значення бюджету.
- •1.2. Бюджет як фінансовий план
- •1.3. Склад і структура доходної та видаткової частини.
- •1.4. Правовий характер бюджету.
- •1.5. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
- •1.6. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави.
- •Тема 2. Бюджет як основний фінансовий план держави
- •2.1. Бюджет як основний фінансовий план держави.
- •2.2. Склад і структура доходної та видаткової частини.
- •2.3. Правовий характер бюджету.
- •2.4. Бюджетне планування.Основні завдання, принципи та методи.
- •2.6. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
- •2.7. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави.
- •Тема 3. Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування
- •3.2. Джерела покриття дефіциту .
- •3.3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
- •Тема 4. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи.
- •4.1. Принципи бюджетної системи.
- •4.2. Структура бюджетної системи
- •4.3. Основи бюджетного устрою.
- •Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.
- •5.2. Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами.
- •5.3. Характер та форми взаємовідносин між бюджетами. Субсидіювання та його види: субсидії, субвенції, дотації.
- •5.4. Види бюджетів.
- •Тема 6. Система доходів бюджету
- •6.1. Сутність доходів бюджету.
- •6.2. Склад і структура доходів бюджету.
- •Класифікація доходів бюджету
- •6.3. Бюджетне регулювання
- •У бюджетній сфері застосовуються такі методи бюджетного регулювання
- •Методи регулювання можна згрупувати
- •Тема 7. Система видатків бюджету
- •7.1. Сутність та значення видатків бюджету.
- •7.2. Розмежування видатків між бюджетами.
- •7.3. Класифікація видатків. Види видатків.
- •7.4. Бюджетна класифікація її структура та значення .
- •7.5. Фінансування державних видатків
- •Тема 8. Фінансування народного господарства
- •8.1. Склад видатків бюджету на народне господарство.
- •8.2. Основні напрями фінансування.
- •8.3. Витрати на народне господарство та джерела їх фінансування. Бюджетні інвестиції, їх види. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування.
- •8.4. Бюджетне фінансування економіки за рахунок цільових державних позик.
- •8.5. Конкурсний відбір об’єктів бюджетного інвестування , його завдання і критерії.
- •Тема 9. Фінансування соціально – культурних установ
- •9.1. Склад, структура видатків бюджету на соціально-культурні заходи. Фінансування видатків соціально-культурних установ.
- •9.2. Нормативний метод планування доходів і видатків. Розрахункові одиниці.
- •Тема 10. Фінансування соціального захисту населення
- •10.1. Склад та структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення.
- •10.2. Система соціального захисту та соцзабезпечення громадян України.
- •10.3. Соціальне страхування. Види соціального страхування.
- •Тема 11. Фінансування соціального захисту населення.
- •11.1. Пенсійне забезпечення громадян в Україні.
- •11.2. Пенсійний фонд. Основні завдання. Функції
- •11.3. Необхідність у реформуванні пенсійної системи в Україні.
- •Тема 12. Фінансування освіти.
- •12.1. Система освіти в Україні.
- •12.2. Склад видатків на освіту. 220 Міністерство освіти та науки.
- •12.3. Фінансування охорони здоров’я
8.3. Витрати на народне господарство та джерела їх фінансування. Бюджетні інвестиції, їх види. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування.
Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:
*капіталовкладення;
*операційні витрати;
*кредити і дотації.
Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:
а) у відомчому розрізі;
б)у розрізі інвестиційних проектів.
Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.
Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік-розпорошення коштів. Фінансування інвестиційних проектів навпаки дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.
Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:
* Можливостями бюджету;
* Наявністю необхідних та ефективних проектів;
* Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази.(тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб).
В основу механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні темпів економічного зростання (приріст ВВП).
Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:
Фінансування геолого-розвідувальних робіт;
Фінансування лісового і водного господарства;
Землевпорядкувальні роботи;
Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин, епідеміями.;
Утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.
Основними напрямами підтримки малого підприємництва:
- фінансова підтримка інноваційних проектів;
- запровадження спрощеної системи оподаткування;
- удосконалення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів та суб’єктів малого підприємництва;
- формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва.
Джерела фінансування видатків:
*Бюджетні інвестиційні асигнування; Це – вкладання коштів у визначенні об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.
*Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, населення.
*Інвестиціями є - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, та інші цінні папери;
- рухоме та нерухоме майно(будинки, споруди, устаткування);
- майнові права, що виплачуються з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);
- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові цінності;
Джерела фінансування інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:
- коштів державного бюджету України;
- кошти місцевих бюджетів;
- власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;
- власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;
- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб);
- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств, громадян.
Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
-системи податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту ВРУ може вводитись диференційований податок на інвестиції;
-проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;
-подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництв;
державних норм та стандартів;
антимонопольних заходів;
роздержавлення і приватизації власності;
політики ціноутворення;
проведення експертизи інвестиційних проектів;
визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами.
До складу державних капвкладень належать:
- будівельно-монтажні роботи;
- проектно-пошукові роботи;
- геологорозвідувальні роботи;
- інші капвкладення.
Капвкладення є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення основних фондів.
За структурою державні капвкладення поділяються на:
- галузеву - співвідношення вкладень у різні галузі н/г. Структурна перебудова економіки передбачає першочергове вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу, вугільної промисловості, транспорту та ін. пріоритетні галузі.
- технологічну-співвідношення витрат, які спрямовані на активні елементи основного капіталу.
- територіальну - співвідношення капвкладень у нові регіони;
- відновлювальну і відтворювальну - співвідношення спрямування капвкладень у нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію ОФ.
За джерелами фінансування державні капвкладення поділяються на:
- централізовані (кошти державного бюджету, регіональних і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, державні позики)
- децентралізовані (власні кошти державних підприємств, міністерств і відомств)
За формами відтворення державні капвкладення поділяють на:
- нове будівництво;
- розширене виробництво;
- реконструкцію; технічне оснащення.
Видатки на фінансування капвкладень відносять до видатків розвитку. Процес фінансування цих видатків здійснюється з бюджетів за підпорядкуванням у межах затверджених сум через головних розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання бюджетів за доходами видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим принципом, тобто після покриття поточних видатків.